УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №0617/15848/12 Головуючий у 1-й інст. Гришковець А.Л.

Категорія 6 Доповідач Григорусь Н. Й.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Григорусь Н.Й.

суддів: Талько О.Б., Зарицької Г.В.

при секретарі

судового засідання Трохимчук Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Овруцької міської ради Житомирської області про визнання права власності на самочинно добудовані приміщення,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 01 лютого 2013 року,-

встановила:

У листопаді 2012 року позивач звернулась до суду із даною позовною заявою, в якій просила визнати за нею право власності на самовільно прибудовані приміщення до квартири АДРЕСА_1. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що її покійний чоловік ОСОБА_3 за життя здійснив прибудову, яку належним чином не оформив, у зв'язку з чим узаконити своє право власності вона не може.

Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 01 лютого 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

У апеляційній скарзі позивач просить це рішення суду скасувати і ухвалити нове про задоволення її вимог. Апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, зазначає, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга повинна бути відхилена, а рішення суду залишене без змін із наступних підстав.

Як видно із матеріалів справи, на підставі рішення № 198 від 21.07.1982 року ОСОБА_3 отримав дозвіл на прибудову веранди зі східного боку житлового будинку розміром 2 м х 5 м по АДРЕСА_1. На належній йому земельній ділянці ОСОБА_3 здійснив будівництво прибудов: розмірами 3,20 м х 1,55 м та 6,20 м х 3,12 м; а також двох сараїв та гаража. 06.11.2009 р. ОСОБА_3 отримав державний акт про право власності на земельну ділянку за вказаною адресою.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

Листом № 8-18/1990/12 від 17.08.2012 року ІДАБК у Житомирській області позивачу було надано роз'яснення щодо порядку оформлення права власності на здійснені самовільні прибудови (добудови) та зазначено, що необхідно оформити право на спадщину у встановленому законом порядку.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 24.10.2012 р. позивач ОСОБА_2 є спадкоємицею майна померлого ОСОБА_3, в тому числі з урахуванням 2/3 часток в спадщині від яких відмовились сини покійного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів приходить до переконання, що постановлене судом першої інстанції рішення повністю відповідає зазначеним вимогам Закону.

Статтею 376 ЦК України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд виходив з того, що позивач, як спадкоємець майна померлого, має право у встановленому законом порядку оформити своє право власності на самовільно здійснені прибудови (забудови).

Посилання апелянта на ту обставину, що суд при ухваленні рішення не врахував, що здійснені прибудови за повідомленням начальника відділу регіонального розвитку, містобудування та архітектури до житлового будинку не порушують архітектурної цілісності забудови та розміщені з дотриманням будівельних норм та правил, не порушує прав сусідів та враховуючи, що дане питання вже було предметом розгляду компетентного органу, існує спір про право є безпідставними. Оскільки, позивач в обґрунтування своїх доводів будь-яких доказів (свого звернення до компетентних органів після отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, відповідності здійсненних добудов державним санітарним та будівельним нормам, тощо) не надала, отримане нею роз'яснення не є остаточним рішенням, на що звернув увагу суд першої інстанції в своєму рішенні.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду та не впливають на правильність прийнятого рішення, оскільки суду не було надано інших доказів, на які апелянт посилається на підтвердження обставин, крім тих, на які суд послався в своєму рішенні.

Рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для

його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 01 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий Судді