УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №0609/2-473/12 Головуючий у 1-й інст. Бондарчук В.В.

Категорія 41 Доповідач Григорусь Н. Й.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Григорусь Н.Й.

суддів Талько О.Б., Зарицької Г.В.

з участю секретаря

судового засідання Трохимчук Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до відкритого акціонерного товариства «Житомирський завод хімічного волокна», ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання незаконним та скасування рішення адміністрації відкритого акціонерного товариства «Житомирський завод хімічного волокна» від 11.09.2006 року в частині видання ордерів на житлову площу, - за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Корольовського районного суду міста Житомира Житомирської області від 02 липня 2012 року, -

встановила:

У березні 2011 року позивачі звернулись до суду з вищевказаним позовом, в якому просили визнати незаконним та скасування рішення адміністрації відкритого акціонерного товариства «Житомирський завод хімічного волокна» від 11.09.2006 року в частині видання ордерів на житлову площу. Свої вимоги обґрунтовували тим, що наказом № 10 від 23.02.2006 року по ВАТ «ЖЗХВ» приміщення гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1, які використовувались як побутові, окрім переходів, було визнано додатковими жилими приміщеннями. Рішенням адміністрації ВАТ «ЖЗХВ» від 11.09.2006 року відповідачам ОСОБА_7 та ОСОБА_8 були видані ордери на додаткову житлову площу - кімнату, позначену на плані VII, загальною площею 37,5 кв.м. Оскільки спірне приміщення перебуває у користуванні всіх мешканців гуртожитку, просили оспорюване рішення скасувати.

Рішенням Корольовського районного суду міста Житомира Житомирської області від 02 липня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі. Свої доводи обґрунтовує тим, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам по справі. Судом першої інстанції не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім обставинам, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню із наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням виконкому Житомирської міської ради № 131 від 24.02.2005 року гуртожитку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, надано статус житлового будинку, враховуючи висновки Житомирського філіалу інституту «НДІ проектремонтконструкція», міської санітарно-епідеміологічної станції, СПДЧ № 2. Проте на даний час вказане приміщення перебуває на балансі ВАТ «ЖЗХВ», входить до статутного фонду та є власністю ВАТ «ЖЗХВ». Позивачі та відповідачі зареєстровані та проживають у названому гуртожитку.

Наказом № 10 від 23.02.2006 року по ВАТ «ЖЗХВ» приміщення, які використовувались як побутові, було визнано додатковими жилими приміщеннями.

Профспілкового комітету на даному підприємстві не існує, оскільки він саморозпустився в 1994 році.

Відповідно до протоколу № 2 засідання постійно діючої комісії ВАТ «ЖЗХВ» від 08.06.2006 року кімнатам, що використовувались не за призначенням, надано статус житлових кімнат.

Рішенням адміністрації ВАТ «ЖЗХВ» від 11.09.2006 року відповідачам ОСОБА_7 та ОСОБА_8 були видані ордери на додаткову житлову площу з урахуванням жилих приміщень, які вони раніше займали. В матеріалах справи містяться копії ордерів № 410, 416 про надання відповідачам жилої площі розміром 46,00 кв.м кожному, оскільки на час прийняття такого рішення та видачі ордерів відповідно до наказу № 10 від 23.02.2006 року по ВАТ «ЖЗХВ» останні мали статус додаткових жилих приміщень.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги у тій частині, що районним судом безпідставно не враховано, що спірне помешкання є переходом площею 37,5 кв.м, оскільки позивачами доказів надання спірному помешканню іншого статусу не надано та оцінюючи зібрані по справі докази, суд дотримався встановленого ст. 212 ЦПК України принципу оцінки доказів, відповідно до якого суд на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду обставин справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін, та дав їм належну оцінку, врахував наявність рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 14.11.2008 року та ухвали апеляційного суду Житомирської області від 11.02.2009 року, які не скасовані та не змінені на сьогоднішній день та не містять положень, які не враховані судом першої інстанції.

Таким чином, суд першої інстанції ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, дійшов вказаного висновку при повному, всебічному та об'єктивному з'ясуванні обставин справи, прав і обов'язків сторін у даних правовідносинах, перевірив належним чином доводи сторін, з'ясував характер та суть заявлених позивачами вимог, норм права, якими вони регулюються, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам.

Тому, колегія суддів приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду та не впливають на правильність прийнятого рішення, оскільки суду не було надано інших доказів, на які апелянт посилається на підтвердження обставин, крім тих, на які суд послався в своєму рішенні.

Рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Корольовського районного суду міста Житомира Житомирської області від 02 липня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий Судді