АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

Справа № 22-ц/796/515/13 Головуючий у 1-й інстанції: Кривов'яз А.П.

Доповідач: Гаврилова М.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2013 року

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Гаврилової М.В.

суддів Пікуль А.А.

Невідомої Т.О.

при секретарі Товарницькій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 вересня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталоінвест» про визнання іпотечного договору частково недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Акціонерний комерційний банк «Київ», ТОВ «Капіталоінвест» про визнання іпотечного договору частково недійсним.

В обґрунтування позову зазначав, що 2 вересня 2005 року між ним, АКБ «Київ», правонаступником якого є ПАТ «АКБ «Київ» та ТОВ «Капіталоінвест» було укладено інвестиційну угоду № 27-02-295 про інвестування у житлове будівництво. Об'єктом інвестування була квартира АДРЕСА_1, площею 105,38 кв.м. вартістю 1 434 090 грн. Позивач в повному обсязі сплатив передбачені угодою суми, тобто виконав свої зобов'язання. Крім того, рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 2 квітня 2008 року за ним визнано право власності на вказану квартиру. Згодом йому стало відомо про те, що 31.01.2007 року між відповідачами у справі було укладено договір іпотеки за № 48, предметом якого стали майнові права на квартиру АДРЕСА_1. Вважаючи, що ТОВ «Капіталоінвест» передано в іпотеку АКБ «Київ» майнові права на спірну квартиру без достатніх на те правових підстав, адже на час укладення договору іпотеки заставодавець ТОВ «Капіталоінвест» не мав майнових прав на дану нерухомість, а зазначені права належали позивачу, просив визнати недійсним іпотечний договір від 31 січня 2007 року, укладений між відповідачами, посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_4, в частині передачі в іпотеку АКБ «Київ» майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 та стягнути з відповідачів судові витрати.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 19 вересня 2012 року позовні вимоги задоволені. Визнано частково недійсним іпотечний договір № 48 від 31.01.2007 року, укладений між ТОВ «Капіталоінвест» та АКБ «Київ», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 в частині передачі в іпотеку Публічному акціонерному товариству «Акціонерний комерційний банк «Київ» майнових прав на квартиру: АДРЕСА_1. Також з відповідачів на користь позивача стягнуто судові витрати.

В апеляційній скарзі представник ПАТ «АКБ «Київ» просив рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. На обґрунтування скарги зазначив, що судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права. Посилався на те, що оспорюваний договір застави майнових прав на нерухомість є способом забезпечення виконання зобов'язання, а не правочином щодо розпорядження майновими правами.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_3 просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, вважаючи рішення законним та обґрунтованим.

В судове засідання представники відповідачів по справі не з'явились, будучи повідомленими належним чином про день та час розгляду справи. На підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК колегія судів вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, колегія суддів приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 2 вересня 2005 року між ОСОБА_3, ТОВ «Капіталоінвест» та АКБ «Київ» укладено інвестиційну угоду № 27-02-295. Відповідно до пункту 1.1. даної угоди позивач, як інвестор, приймає участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості, квартири АДРЕСА_1 з метою отримання у власність квартири у новозбудованому будинку шляхом внесення коштів. Запланована дата введення будинку в експлуатацію 2 квартал 2007 року. Термін заселення 3 квартал 2007 року (а.с. 10-13).

Позивачем ОСОБА_3 своє зобов'язання за даною угодою виконано у повному обсязі, а саме: перераховано на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 434090,00 грн., що підтверджується: квитанціями: №70 від 02.09.2005 року; №184 від 14.09.2005 року; №22 від 30.09.2005 року; №7 від 27.10.2005 року; № 33 від 21.11.2005 року; №25 від 29.11.2005 року та довідкою про інвестування загальної площі квартири від 29.11.2005 року (а.с. 14-19, 20).

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 02.04.2008 року по справі № 2-1308-1/08 за позивачем визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1, яке набрало законної сили 14.04.2008 року (а.с. 21-22).

01.03.2012 року рішення від 02.04.2008р. було зареєстровано в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно (а.с. 23).

31 січня 2007 року між АКБ «Київ» як іпотекодержателем та ТОВ «Капіталоінвест» як іпотекодавцем було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 48, яким забезпечується виконання зобов'язань іпотекодавця за кредитним договором від 25 грудня 2006 року та останній передав в іпотеку майнові права на квартири в житловому будинку, який будується за адресою: АДРЕСА_1. При цьому інвестору ОСОБА_3 не було відомо про передачу в іпотеку майнових прав на вказану квартиру, своєї згоди чи повноважень на вчинення таких дій він не надавав (а.с. 26-29).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що на час укладення іпотечного договору ТОВ «Капіталоінвест» не володіло майновими правами на спірну та проінвестовану позивачем квартиру, тому були відсутні правові підстави для передачі майнових прав на об'єкт інвестування за Інвестиційною угодою; укладення спірного іпотечного договору за відсутності майнових прав на спірну квартиру прямо суперечить ч.2 ст. 583 ЦК України; майнові права на об'єкт незавершеного будівництва на момент укладення спірного іпотечного договору не могли бути предметом іпотеки.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Правовідносини у сфері застави нерухомості (іпотеки) регулюються Законом України «Про іпотеку», за яким законодавство України про іпотеку базується на Конституції України та складається з ЦК України, Господарського кодексу України, цього Закону й інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України; Законом України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати», який регулює відносини у системі іпотечного кредитування, перетворення платежів за іпотечними активами у виплати за іпотечними сертифікатами із застосуванням механізмів управління майном, і частково Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», який установлює обов'язковість іпотеки при забезпеченні договорів між забудовником і стороною, яка фінансує будівництво.

Так, за змістом ч.ч. 1, 3 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи; правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Згідно з ч. 1 ст. 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Відповідно до ч. 2 ст. 583 ЦК України заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

За ст. ст. 1, 5 Закону України «Про іпотеку» у редакції, яка була чинною на час укладення Договору іпотеки, застава майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено, регулюється за правилами, визначеними цим Законом.

Предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому.

Частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотека поширюється на частину об'єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

Водночас поняття «іпотека майнових прав» і регулювання відносин при передачі в іпотеку майнових прав у цьому Законі відсутні.

Стаття 5 Закону України «Про іпотеку» не визначала майнові права як предмет іпотеки.

Майнові права на об'єкт незавершеного будівництва віднесені до предмета іпотеки згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», яким були внесені зміни до законодавчих актів України, у тому числі до Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ст. 190 ЦК України майномяк особливим об'єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами.

Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» дає визначення поняття «майнові права», які можуть оцінюватися, як будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (ст. 3 Закону).

Майнові права на нерухомість, що є об'єктом будівництва (інвестування), не є речовими правами на чуже майно, оскільки об'єктом цих прав не є «чуже майно», а також не є правом власності, оскільки об'єкт будівництва (інвестування) не існує на момент встановлення іпотеки, а тому не може існувати й право власності на нього.

Отже, майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Стаття 5 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» установлює, що іпотека виникає відповідно до цього Закону та Закону України «Про іпотеку» щодо нерухомого майна, об'єктів незавершеного будівництва та майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено.

Іпотекодавцем за іпотечним договором, предметом іпотеки за яким є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, можебути забудовник - особа, яка організовує спорудження нерухомості для власних потреб чи для передачі її у власність іншим особам, або особа, власністю якої стане ця нерухомість після завершення будівництва (ч. 7 ст. 5 Закону).

Майнове право, що є предметом іпотечного договору, - це обумовлене право набуття в майбутньому прав власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, що є необхідними й достатніми для набуття речового права.

Як встановлено матеріалами справи і не заперечується сторонами, ОСОБА_3 виконав свої грошові зобов'язання за Інвестиційною угодою, повністю сплативши вартість об'єкта будівництва (стовідсоткову передоплату), тобто вчинив дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об'єкт будівництва або набуття майнових прав на цей об'єкт.

З огляду на викладене та враховуючи Правові позиції, викладені в Постанові Верховного Суду України від 30 січня 2013 року, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції, що майнові права на спірну квартиру у незавершеному будівництвом житловому будинку, вартість якої була сплачена позивачем за Інвестиційною угодою, відповідно до положень Закону України «Про іпотеку» у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, не могли бути предметом застави, та що ТОВ «Капіталоінвест» неправомірно передало в іпотеку зазначені майнові права, а тому Договір іпотеки, який укладено без згоди позивача на передачу майнових прав на спірну квартиру в іпотеку, є недійсним у силу ст. ст. 203, 215 ЦК України, як такий, що укладений з порушенням вимог ч. 2 ст. 583 ЦК України та ст. 5 Закону України «Про іпотеку» у редакції, яка була чинною на час укладення Договору іпотеки.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, доведені.

Висновки суду щодо підстав для задоволення позовних вимог відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.

Обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга представника позивача не містить.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» відхилити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 вересня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: М.В. Гаврилова

Судді: А.А. Пікуль

Т.О. Невідома