УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

м. Чернівці « 16 » жовтня 2007 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого                     Підгорної С.П.

Суддів                                Горецької C.O., Семенюка К.М.

за участю прокурора   Хоміцької C.O.

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією

засудженого ОСОБА_1 на вирок Кіцманського районного суду Чернівецької

області від 10 серпня 2007 року.

Цим вироком                                                    ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з вищою освітою, одружений, раніше не судимий, працюючий експертом в Чернівецькому експертно-технічному центрі, -

засуджений за ст.  286  ч.2  КК України  на три роки  позбавлення волі  з позбавленням права керувати транспортними засобами на два роки.

Відповідно до ст.ст.75,76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основної міри покарання, якщо він протягом одного року не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Зобов'язати засудженого не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та повідомляти цей орган про зміну місця проживання і роботи.

Постановлено стягнути з засудженого на користь потерпілого ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 5694 грн. 25 коп. та 5000 грн. моральної шкоди.

Також вирішено питання з судовими витратами та речовими доказами.

Згідно з вироком, ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 6 грудня 2003

Справа №11- 356/2007р.        Головуючий у І інстанції: Мізюк В.М.

Категорія: ст.286 ч.2КК України                            Доповідач:    СеменюкКМ.

року приблизно о 13 год., рухаючись на автомобілі «Ауді-100» № НОМЕР_1, по автошляху Строжинецькій на вул. Незалежності у м.Кіцмані Чернівецької області, порушив вимоги п.п.2.3, 16.11, 31.5, 31.4 Правил дорожнього руху України і на перехресті нерівнозначних доріг виїхав з другорядної на головну дорогу, де допустив зіткнення з автомобілем «ВАЗ-21011» №Б НОМЕР_2під керуванням ОСОБА_2 Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, а пасажир його автомобіля ОСОБА_3 тяжкі тілесні ушкодження.

На вирок ОСОБА_1 подав апеляцію, в якій просить рішення суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

В обґрунтування своєї апеляції ОСОБА_1 посилається на те, що досудове слідство та судове слідство у справі було проведено неповно й однобічно, викладені у вироку суду висновки не відповідають фактичним обставинам справи і не підтверджуються зібраними у ній доказами, зокрема, не була проведена комплексна судово-автотехнічна експертиза. Суд першої інстанції необгрунтовано визнав його винним у вчиненні злочину, за який його засуджено та безпідставно стягнув з нього на користь потерпілого зазначені у вироку суми.

Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_1, який підтримав апеляцію, потерпілу ОСОБА_3, яка заперечувала проти апеляції, думку прокурора, яка просила вирок суду першої інстанції залишити без змін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст.22 КПК України прокурор, слідчий, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого.

Ці вимоги закону органами досудового слідства не виконані.

Так з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово заявляв клопотання про призначення та проведення комплексної судово-автотехнічної експертизи, а також судово-медичної експертизи відносно потерпілої ОСОБА_3 Однак органи досудового слідства в задоволенні вказаних клопотань відмовили.

Як вбачається з матеріалів справи (т.1 а.с.80) судово-медична експертиза ОСОБА_3 була проведена тільки з врахуванням часу її знаходження з 6 по 9 грудня 2003 року в Кіцманській ЦРЛ, хоча в подальшому вона знаходилась на лікуванні в лікарні швидкої допомоги м. Чернівців по 26 грудня 2003 року. Таким чином, остаточного заключения про підтвердження наявності у потерпілої тяжких тілесних ушкоджень в справі немає, а це в сою чергу впливає на вірність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.2 ст.286 КК України.

На досудовому слідстві була проведена автотехнічна експертиза стосовно автомобіля «Ауді-100» № НОМЕР_1 (т.1 а.с.112-115). Автомобіль ОСОБА_2 «ВАЗ-21011» № Б НОМЕР_2будь-якому експертному дослідженню не піддавався.

Зазначені автомобілі були долучені до справи в якості речових доказів і передані на відповідальне збереження в Кіцманський райвідділ міліції (т.1 а.с.149,150).

Як було встановлено під час апеляційного розгляду автомобіль «ВАЗ-21011» № Б НОМЕР_2в даний час відсутній в Кіцманському райвідділі міліції. У зв'язку з цим, необхідно шляхом оперативно-розшукових заходів встановити місце знаходження зазначеного автомобіля. Після цього провести відтворення обстановки та обставин події з участю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та з урахуванням здобутих вихідних даних призначити і провести комплексну судово-автотехнічну експертизу.

Вказані недоліки неможливо усунути в ході судового слідства, усунення їх потребує оперативно-розшукових заходів, слідчих дій, що не притаманно судовому слідству, а тому справу необхідно направити для проведення додаткового розслідування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365-368, 374 КІЖ України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію ОСОБА_1 задоволити частково.

Вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 10 серпня 2007 року щодо ОСОБА_1скасувати, а справу повернути прокурору Кіцманського району Чернівецької області для організації проведення додаткового розслідування