Головуючий суду 1 інстанції - Олійник В.М.

Доповідач - Околот Г.М.

Справа № 1227/7240/12

Провадження № 22ц/782/845/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2013 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого - судді Околота Г.М.,

суддів - Коротенка Є.В.,Темнікової В.І. ,

при секретарі - Константіновій Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 в інтересах відповідача ОСОБА_4 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21 січня 2013 року за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21 січня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей - задоволені. Стягнуто з ОСОБА_4 аліменти на користь ОСОБА_5 на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму, встановленого на одну дитину відповідного віку на утримання дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та не менше ніж 30% прожиткового мінімуму встановленого на одну дитину відповідного віку на утримання дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, починаючи з 26.09.2012 року і до досягнення дітьми повноліття. Стягнуто з ОСОБА_4 судовий збір на користь держави в сумі 229,40грн.

Вважаючи вказане рішення суду незаконним та необґрунтованим, представники відповідача подали на нього апеляційну скаргу, в якій просили рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про стягнення з ОСОБА_4 аліментів на утримання неповнолітніх дітей в твердій грошовій сумі 3000грн. з наступною індексацією. В обґрунтування скарги представники вказали, що судом не враховано, що ОСОБА_4 щомісяця добровільно надає матеріальну допомогу на утримання дітей в сумі 3000грн.; реальний заробіток відповідача є нестабільним, оскільки він використовує автомобіль у службових цілях та щомісяця витрачає 8000грн. на його утримання. Крім того судом не враховано, що на утриманні відповідача знаходяться непрацездатні батьки. Також відповідач добровільно надає матеріальну допомогу своєму молодшому брату, який проживає в м.Харкові, для виплати іпотечного кредиту. В даний час в Сєвєродонецькому суді знаходиться цивільна справа про стягнення з ОСОБА_4 аліментів на утримання його непрацездатних батьків.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянтів, які просили суд задовольнити їх апеляційну скаргу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду - залишити без змін з наступних підстав.

За змістом ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З матеріалів справи вбачається, що суд правильно встановив правовідносини, які склалися між усіма учасниками справи, дав їм належну правову оцінку. Під час розгляду справи апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції дотримався вимог ст. 212 ЦПК України і оцінив всі надані сторонами докази на ґрунті всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього їх дослідження, а також оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, відобразив в рішенні результати оцінки доказів.

Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права та прийняв рішення, яким спір знайшов своє належне вирішення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Сторони по справі знаходяться в зареєстрованому шлюбі з 15.01.2001 року, що підтверджено свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1, виданим 15.01.2002 Сєвєродонецьким міським відділом РАГСу.

Від спільного проживання сторони мають двох малолітніх дітей: доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та доньку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьком яких у свідоцтвах про народження дітей записаний відповідач.

Відповідно до довідки КП «ЄРЦ» від 18.09.2012 року №4875 позивачка разом з дітьми зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до акту перевірки паспортного режиму (без виходу на місце) від 05.12.2012 року позивачка разом з дітьми фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідач ОСОБА_4 постійно працює в ТОВ «Байєр» на посаді менеджера з питань регіонального розвитку в Східному регіоні та його середня заробітна плата за червень-листопад 2012 року склала 22 925грн. ( а.с. 60-65)

Позивачка ОСОБА_5 зареєстрована як ФО - підприємець та її валовий дохід за І-ІІІ квартали 2012 року склав 33965,05грн., що в середньому на місяць складає 3773,89грн.

Після встановлення зазначених обставин та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, давши належну правову оцінку доводам та запереченням сторін, суд першої інстанції встановив, що спірні правовідносини між сторонами регулюються ст..ст.180, 181, 182, 183, 184, 185, 186, 191 СК України, тому прийшов до висновку про задоволення уточнених вимог позивачки ОСОБА_5

Свій висновок про задоволення вимог суд обґрунтував тим, що діти проживають разом з позивачкою, відповідач інших дітей не має, на даний час аліменти нікому не сплачує, працює та має постійний заробіток, тому може сплачувати аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частини його заробітку (доходів).

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він є законним, обґрунтованим та підтверджується наявними у справі доказами.

Відповідно до вимог ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч.ч.1,2 ст..181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно ст..182 СК України при визначені розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, доньки, вина; інші обставини, що мають суттєве значення.

Статтею 184 СК України передбачено, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Вирішуючи цей спір, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача аліментів на утримання двох малолітніх доньок, оскільки між сторонами не було досягнуто домовленості з цього приводу.

При визначенні розміру аліментів суд першої інстанції, врахувавши положення ст.ст. 182, 183, 184 СК України, прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення аліментів саме в частці від заробітку, а не в твердій грошовій сумі, як того вимагає відповідач в запереченнях на позов та в апеляційній скарзі, оскільки він працює на постійній основі та має регулярний щомісячний заробіток. Підстав для стягнення з відповідача аліментів в твердій грошовій сумі як і суд першої інстанції, апеляційний суд не вбачає.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що висновок суду першої інстанції узгоджується з приписами статті 5 Протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зі змінами, внесеними Протоколом N 11, ратифікованого Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997р., за якою кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користуються певними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

Також висновок суду першої інстанції відповідає положенням ст.27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Україною 27.02.1991 року, якою проголошено, що батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що розглядаючи позовні вимоги, суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, правильно встановив правовідносини, які склались між ними, надав їм належну оцінку, і дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог ОСОБА_5

При ухваленні рішення суд правильно оцінив всі доводи та заперечення сторін та дав їм належну правову оцінку.

Отже за таких обставин колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними, оскільки ґрунтуються вони на обставинах, які встановлені в судовому засіданні, наданих сторонами доказах, у відповідності з нормами матеріального і процесуального законодавства, рішення суду відповідає вимогам ст.ст.213, 214 ЦПК України, підстав для його скасування не вбачається.

Доводи апелянтів в тій частині, що відповідач утримує батьків - пенсіонерів, а також крім того надає допомогу молодшому брату з виплати ним іпотечного кредиту є безпідставні, оскільки всупереч вимогам ст.ст.10, 60 ЦПК України будь-яких доказів стосовно цього ні відповідач, ні його представники суду не надали.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги в тій частині, що заробіток відповідача є нестабільним, оскільки він використовує автомобіль у службових цілях та щомісяця витрачає 8000грн. на його утримання виходячи з наступного. Згідно розрахункових листків за червень - листопад 2012 року ОСОБА_4 працює на постійній основі в ТОВ «Байєр» на посаді менеджера з питань регіонального розвитку в Східному регіоні, отримує стабільну заробітну плату, при нарахуванні якої в заробітну плату щомісяця включаються витрати на автомобіль в сумі 481,93грн. (а.с.62-65). При відрядженні ОСОБА_4 у службових цілях витрати, понесені ним у відрядженні, компенсуються йому за рахунок підприємства, що підтверджено наказом по ТОВ «Байєр» (а.с.27). Крім того пересування до місця відрядження відбувається на службовому автомобілі, а не на особистому, що також зазначено в наказі про відрядження (а.с.27).

Оскільки відповідач не оспорює обов'язок приймати участь в утриманні малолітніх дітей, спір виник лише стосовно розміру аліментів, визначеному судом, але відповідач не надав суду доказів на підтвердження його матеріального становища, які б заслуговували на увагу та спростовували висновок суду про можливість сплачувати щомісячно аліменти в розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку (доходу) на утримання дітей, тому апеляційний суд вважає, що відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Доводи апеляційної скарги не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи і не містять передбачених законом підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення суду.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 325 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 в інтересах відповідача ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21 січня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: