Головуючий суду 1 інстанції - Морозова С.М.

Доповідач - Оробцова Р.І.

Справа № 22ц/1290/6695/12

Провадження № 22ц/1290/6695/12

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі :

головуючого: Оробцової Р.І.

суддів: Карташова О.Ю., Дронської І.О.

при секретарі : Скоробогатовій Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 представника позивача ОСОБА_3

на рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 20 листопада 2012 року

за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», приватного нотаріуса Луганського міського нотаріального округа ОСОБА_4 про визнання недійсними кредитного договору, договору іпотеки, про зобов'язання зарахувати суму, зобов'язання виключити з реєстру іпотек та зняти заборону відчуження на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИЛА :

У квітні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом в , якому просив визнати недійсним кредитний договір № 598\ФКВ-07 від 16.10.2007 року, договір іпотеки № 3878 від 16.10.2007 року, зобов'язати відповідача зарахувати суму 12682,96 доларів США в рахунок погашення боргу за кредитом, прийняти від позивача залишок суми боргу 20317,04 доларів США \33000,00-12682,96\ з розстрочкою платежу на 180 місяців на умовах погашення боргу щомісячно по 112,87 доларів США, приймаючи платежі в національній валюті - гривні, зобов'язати відповідача ОСОБА_4 виключити з реєстру іпотек та зняти заборону відчуження на нерухоме майно, посилаючись на те, що 16.10.2007 року між сторонами ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір відповідно до якого відповідач одержав кредит в розмірі 33000,00 доларів США. В забезпечення виконання зобов'язань по кредитного договору 16.10.2007р. був укладений договір іпотеки за реєстровим № 3878. Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що 16.10.2007 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Український промисловий банк» був укладений кредитний договір № 598\ФКВ-07, відповідно до якого Банк зобов'язався надати позивачу кредит у сумі 33000,00 доларів США, при тому, що єдиним законним засобом платежу, який застосовується при проведенні розрахунків між резидентами на території України є гривня. Крім того, у відповідача TOB «Український промисловий банк» на момент укладання спірного кредитного договору іноземної валюти при здійсненні платежів за вказаним договором кредиту, була відсутня індивідуальна ліцензія, на цей час курс долару по відношенню до української гривни з моменту укладання кредитного договору значно зріс, що покладає надмірне обтяження на позичальника по відношенню до виконання ним зобов'язань, передбачених кредитним договором і такі умови договору є несправедливими. При укладенні кредитного договору позивач не мав реальної можливості передбачити, що співвідношення курсу валюти кредиту гривні настільки зміниться, що його доходів буде недостатньо для погашення кредиту та помилявся відносно обставин, які мали для нього суттєве значення. Кредитний договір суперечить цивільному законодавству, тому і договір іпотеки повинен бути визнаний недійсним.

Оскаржуваним рішенням суду першої інстанції в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», приватного нотаріуса Луганського міського нотаріального округа ОСОБА_4 про визнання недійсними кредитного договору, договору іпотеки, про зобов'язання зарахувати суму, зобов'язання виключити з реєстру іпотек та зняти заборону відчуження на нерухоме майно - відмовлено за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі апелянт вважає рішення суду незаконним, судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, які регулюють питання валютного регулювання та валютного контролю, судом не мотивовано відхилені доводи ОСОБА_3 у відношенні здійсненої помилки відносно обставинам, які мають для нього суттєве значення, а тому просить суд апеляційної інстанції рішення Артемівського районного суд м. Луганська від 20 листопада 2012 року скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі.

Вислухавши доповідь судді, розглянувши справу у межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, коли суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

З матеріалів справи вбачається, що встановлені судом обставини у повному обсязі відповідають матеріалам справи, оскільки судом встановлено, що 16.10.2007 року між позивачем та TOB «Українськв промисловий банк» був укладений кредитний договір №598\ФКВ-07, згідно до якої відповідач зобов'язався надати позивачу кредит у сумі 33000,00 доларів США, з терміном погашення по 15.10.2037 року і сплатою процентів за використання кредитом у розмірі 11 % річних.

Відповідно до п.1.11 вищезазначеного договору позичальник зобов'язання сплачувати платежі за цим договором у розмірі, порядку та строки, встановлені цим договором та графіком платежів щодо погашення суми кредиту, процентів за користування ним, комісій банку, сукупних послуг, які надаються позичальнику у зв'язку із укладенням цього договору, а також інших фінансових зобов'язань позичальника, які виникають у зв'язку з укладенням цього договору \ надалі - «графік платежів за договором \, який є невід'ємною частиною цього договору.

П.2.5 договір передбачає, що повернення кредиту здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів з рахунку позичальника \ його поручителів, гарантій та інших осіб у відповідності до п.2.15 цього договору \ на позичковий рахунок, вказаний у п.2.1 таабо шляхом внесення готівки до каси банку для зарахування її на позичковий рахунок. Кредит повертається лише в тій валюті, у якій він був наданий.

Згідно п.7.1 договору шляхом підписання цього договору позичальник підтверджує факт письмового ознайомлення з умовами кредитування банку та отримання копії відповідного листа-повідомлення про умови кредитування банку, за якими надається цей кредит. А також підтверджує те, що уважно ознайомився із змістом цього договору, всі умови цього договору зрозумів, повністю з ними згоден, заперечень, зауважень ти запитань не має та зобов'язується їх дотримуватися та виконувати.

У забезпечення виконання боргових зобов'язань за кредитним Договором №598\ФКВ-07 від 16.10.2007 року між позивачем та TOB «Український промисловий банк» був укладений договір іпотеки від 16.10.2007 року, відповідно до умов якого, позивач передав в іпотеку житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, розташований на земельній ділянці площею 0,0237 кв.м. разом із іпотекою нерухомого майна в іпотеку за цим договором надається земельна ділянка, загальною площею 0,0237 га. за адресою: АДРЕСА_1, на якій знаходиться житловий будинок.

П.2.1.6 договору передбачає, що у випадку порушення Іпотекодавцем обов'язків за цим таабо кредитним договором іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а у разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Судом першої інстанції було правильно встановлено, що кредитний договір № 598\ФКВ-07 від 16.10.2007 року був укладений у доларах і відповідно до умов цього договору повернення кредиту повинно відбуватися лише у тій валюті, у якій він був наданий - у доларах США.

13.06.2010 року між ПАТ «Дельта Банк», ТОВ «Український промисловий банк» та Національним банком України був укладений договір від 13.06.2010 року про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь ПАТ «Дельта Банк», відповідно до якого ПАТ «Дельта Банк» переходить право вимагати \замість Укрпромбанк від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Ст.524 ЦК України передбачає, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до ст.192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до законодавства України гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак в той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа \кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти \кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» до кредитних відносяться операції зазначені у п.3 ч. І та у п.п.3-7 ст.47 цього Закону, у тому числі розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Отже, розміщення залучених коштів шляхом надання кредитів є однією з основних банківських операцій.

Закон не містять заборони на видачу кредитів в іноземній валюті \розміщення залучених коштів у іноземній валюті.

Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене Постановою правління НБУ від 14.10.2004 року № 483 надає право уповноваженим банкам використовувати іноземну валюту як засіб платежу без отримання індивідуальної ліцензії за умови, що банк є ініціатором або утримувачем за валютною операцією.

П.1.5 вищезазначеної постанови зазначає, що використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється: якщо ініціатором або утримувачем за валютною операцією є уповноважений банк, ця норма стосується лише тих операцій повноважного банку, на здійснення яких НБУ видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями.

Постановою Правління Національного банку України від 30 травня 2007 року № 200 «Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України та внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного Банку України» зазначено, що індивідуальні ліцензії Національного Банку України на використання готівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу, що були видані відповідно до Правил використання готівкової іноземної валюти на території України, затверджених постановою Правління НБУ від 26.03.1998 року № 19, уважати анульованими з дня набрання чинності цією постановою.

Згідно п.8.12 вищевказаної Постанови фінансові установи, які одержали генеральну ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій і національний оператор поштового зв'язку можуть використовувати готівкою іноземну валюту для проведення валютних операцій відповідно до отриманих генеральних ліцензій Національного банк на здійснення валютних операцій.

Позичальник є ініціатором валютної операції, спрямування валюти має бути на здійснення платежу, тобто на виконання боргового зобов'язання, а в даному випадку коли банк видає кредит - мова йдеться не про платежі, а про передачу коштів у власність, під зобов'язання позичальника повернути згодом ці кошти, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку,що в даній ситуації дійсно під платежем необхідно розуміти сплату позичальником процентів за користування кредитом, а банк в цьому випадку є отримувачем за валютною операцією.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків за зобов'язаннями з договору № 598\ ФКВ-07 від 16.10.2007 року між сторонами не суперечить вимогам діючого законодавства і не може бути підставою для визнання недійсним кредитного договору від 16.10.2007 року.

Ст. 227 ЦК України передбачає, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу \ліцензії, може бути визнаний судом недійсним.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року № 15-93.

Відповідно до ч. І ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» на здійснення валютних операцій національним банком видаються відповідні ліцензії.

Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії на весь період дії режиму валютного регулювання.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на весь період, необхідний для здійснення такої операції.

Виходячи із зазначених вище норм, чинне законодавство допускає можливість визначення зобов'язань в іноземній валюті, використання іноземної валюти в Україні, але визначає межі та конкретний порядок її використання.

Як вбачається з матеріалів справи, Національним Банком України видано ТОВ «Український промисловий банк» банківську ліцензію № 67 від 13 грудня 2001 року та дозвіл № 67-5 від 21 квітня 1993 року з додатком до дозволу № 67-5 від 27.06.2006 року на здійснення операцій з валютними цінностями, в тому числі з розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.

Посилання позивача на пункт «г» частини 4 ст.5 Декрету, судом першої інстанції обґрунтовано визнано безпідставним, бо до спірних відносин підлягає застосуванню п. «в» ч. 4 ст. 5 Декрету. Відповідно до вказаного пункт ч. 4 ст.5 Декрету індивідуальної ліцензії потребує зокрема, здійснення операцій щодо надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо термін і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Тобто, індивідуальна ліцензія на проведення операцій по наданню і одержанню резидентами кредитів в іноземній валюті необхідна лише у випадку, якщо терміни і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

Станом на даний час законодавством не визначено межі термінів і сум надання \одержання кредитів в іноземній валюті, тому операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.

За викладених обставин, укладення кредитного договору у іноземній валюті не суперечить вимогам діючого законодавства, а тому підстави для визнання його недійсним відсутні.

Відповідно до ч.І ст.652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Із вимогою про розірвання кредитного договору або його зміну позивач не звертався до відповідача.

Крім того, відповідно до ст.36 Закону України «Про національний Банк України» офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним Банком України.

Валютні курси, як зазначено у ч.І ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», встановлюється Національним Банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до «Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів», затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 12 листопада 2003 року № 496, офіційний курс гривні іноземних валют, зокрема до долару США, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату.

Діючим законодавством не передбачений стабільний курс долару до національної валюти-гривні, тому при укладанні договору в іноземній валюті \доларах США та беручі на себе певні обов'язки щодо погашення цього кредиту саме в доларах США, позивач повинен був усвідомлювати, що курс національної валюти України до долара США не є незмінним та те, що зміна цього курсу можливо настане. Перед укладанням кредитного договору, банк проінформував про усі умови кредитування позичальника і позивач висловив свою згоду та добровільно уклав цей договір, про що свідчить його підпис Позивач мав право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі повідомивши про це кредитодавця.

Укладаючи спірний кредитний договір в іноземній валюті, сторони приймали на себе певні ризики, на випадок зміни валютного курсу та в момент укладанні договору не мали будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого курсу настане.

Позивач не довів суду, що сторони при укладенні кредитного договору були впевнені в тому, що така зміна обставин не настане.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли угоди з усіх істотних умов договору.

Ст.229 ЦК України передбачає, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин, може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Таким чином, суд вважає, що оспорюваний правочин відповідає всім загальним вимогам, додержання яких, відповідно до ст.203 ЦК України є необхідним для чинності правочину і позивач не навів жодних підстав недійсності правочину, що передбачені ст.215 ЦК України.

Суд дав належну оцінку вказаним обставинам і дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову за необґрунтованістю.

Зважаючи на викладене, доводи апелянта про незаконність та необґрунтованість рішення суду слід вважати такими, що не заслуговують на увагу.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду відповідає вимогам закону, порушень процесуального законодавства при розгляді справи та прийнятті рішення не встановлено, тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 представника позивача ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Артемівського районного суд м. Луганська від 20 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржена протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий :

Судді :