Справа № 2-1521/11

Провадження № 22ц/782/76/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого - Максюти І.О.

суддів Пригорнєвої Л.І., Єрмакова Ю.В.,

при секретарі Ільченко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на Жовтневого районного суду м.Луганська від 18 березня 2011 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири ,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2008 року позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 звернулися з позовом до відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з позовом про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, зазначивши, що вони є власниками та проживають у квартирі АДРЕСА_1. Відповідачі проживають у квартирі № 66, яка розташована поверхом вище. 26.11.2007 року їх квартира була залита з вини квартиранта відповідача ОСОБА_6 Залиття їх квартири сталося через залишений незакритим кран холодного водопостачання на кухні в квартирі №66, про що було складено акт. Були ушкоджені стіни, шпалери відстали від стін, ушкоджене майно - телевізор. В результаті цього їм заподіяна матеріальна шкода. Просили стягнути з відповідачів на їх користь матеріальну шкоду в розмірі 3 227,5 гривень та судові витрати (а.с.1-3).

У ході розгляду справи на підставі заяви представника позивача (а.с.49) ухвалою суду замінені неналежні відповідачі належним відповідачем ОСОБА_1 (а.с.52).

У грудні 2008р. позивачем ОСОБА_2 до відповідача ОСОБА_1 подана позовна заява, відповідно до якої вона уточнила позовні вимоги, зазначила, що їй заподіяна, крім матеріальної, також і моральна шкода. Просили стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду в розмірі 22 522, 83 гривень, відшкодування моральної шкоди - 2 500,00 грн., витрати по проведенню експертизи - 1 410,00 грн., правову допомогу у розмірі -2 500,00 грн., судові витрати: судовий збір у розмірі - 102,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі - 30,00 грн. (а.с.54-56)

Рішенням Жовтневого районного суду м.Луганська від 18 березня 2011 року (а.с.227-230) позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування заподіяної матеріальної шкоди - 17 655,85 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди- 1 500 грн., витрати по проведенню експертизи в розмірі 1 410,00 грн., судові витрати: правову допомогу в розмірі - 2 500,00 грн., судовий збір в розмірі 102,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 30 грн., а всього стягнуто 23 197 грн. 85коп.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, і ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову (а.с.353).

Апелянт та його представник доводи апеляційної скарги підтримали, надали аналогічні пояснення тим, що містяться у апеляційній скарзі.

У судовому засіданні позивач та її представник апеляційну скаргу не визнали.

Вислухавши пояснення позивача та її представника, апелянта та його представника, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про необгрунтованість скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

В ч. 1 статті 303 ЦПК України зазначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Судом першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст.212, 213 ЦПК України були повно і всебічно дослідженні обставини справи та дана належна оцінка доказам, на які сторони посилалися в суді першої інстанції. Суд правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, що позивачка є власником квартири АДРЕСА_1 та проживає в ній, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло (а.с.7), а відповідач ОСОБА_1 - проживає поверхом вище у квартирі № 66 і є її власником на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом приватизації житлового фонду Луганської міської ради від 18.02.2002р. (а.с.57,89, 242,243).

Як вбачається з акту обстеження від 26 листопада 2007 року (а.с.4) квартира АДРЕСА_1 була залита водою з квартири № 66, розташованої поверхом вище. Причина залиття є залишення незакритим кран холодного водопостачання на кухні.

Допитана в судовому засідання свідок ОСОБА_8, яка є мастером ДУ №6 м. Луганська, підтвердила факт залиття та завдання матеріальної шкоди власникам № АДРЕСА_1.

Згідно із висновком судової будівельно-технічної експертизи № 361/ 23 від 23.03.2009 року (а.с.98-109) факт залиття квартири № 63 з вищерозташованої квартири № 66 житлового будинку АДРЕСА_1 встановлений актом від 26.11.2007р. комісії ДУ № 6 МКП «Благоустройство» Жовтневого району і методом візуального огляду в натурі. Причиною залиття досліджуваної квартири у відповідності з актом від 26.11.2007р. явилась неправильна експлуатація санітарно-технічного устаткування (був залишений без нагляду водорозбірний кран на трубопроводі холодного водопостачання на кухні у вище розташованій квартирі № 66 житлового будинку АДРЕСА_1. Вартість ремонтно-будівельних робіт з усунення дефектів у квартирі позивача у поточних цінах з врахуванням вартості будівельних матеріалів складає 14 288,00 грн.

Як вбачається із висновку судово-товарознавчої експертизи № 360/26 від 20.03.2009 року (а.с.112-117) залишкова вартість майна за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 у цінах, які діють на момент проведення експертизи, з врахуванням наявних дефектів, що виникли у результаті залиття квартири водою, складає 248.15 коп. Сума завданої шкоди від пошкодження майна у результаті залиття квартири водою за позовом ОСОБА_2 з врахуванням наявних дефектів складає 3367.85 гривень.

Задовольняючи позов в частині відшкодування матеріальної шкоди, суд виходив з положень ч.1 ст.1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Що стосується позовних вимог позивачки в частині відшкодування спричиненої їй моральної шкоди, суд виходив з положень ч.1 ст.1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, стягнувши 1500 гривень як відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не встановлений момент залиття квартири не заслуговують на увагу, оскільки момент залиття і причина відображений у акті, складеному працівниками житлово-комунальної організації (а.с.4) і це підтверджено висновками судово-будівельної експертизи.

Колегія суддів також вважає необгрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не доведений розмір матеріальної шкоди, оскільки цей розмір підтверджений висновками судово-будівельної та судово-товарознавчої експертиз. І не мають цивільно-правового значення ті факти, що при подачі позову позивач заявляла інший розмір шкоди, який був меншим, а також , що експертиза була проведена через два роки після залиття, так як позивачу належить право формулювати позовні вимоги та визначати ціну позову, а також право змінювати предмет, підставу та обсяг позовних вимог, згідност.ст 3, 11, 31 ЦПК України. Позов пред"явлений у межах строку позовної давності, експертиза проведена на підставі ухвали суду, а процесуальний закон не обмежує позивача у строках проведення експертизи, тому відсутні підстави вважати висновок експерта неналежним доказом.

Відповідач, заперечуючи проти цього розміру, не надав жодних доказів, які б спростовували докази, надані позивачем.

Відповідно до положень ст. 1166 ЦК України , на підставі якої суд вирішив спір, єдиною підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, котра її завдала, причинний звязок між ними, а також вину заподіювача шкоди. Аналогічна відповідальність наступає й за завдану моральну шкоду, крім випадків, установлених ч. 2 Згідно з ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.

З матеріалів справи вбачається, що суд вірно встановив, з чиєї вини сталося залиття, а саме з вини відповідача.

У даних правовідносинах не підлягає застосуванню ст.780 ЦК України, відповідно до ч. 1 якої шкода, завдана третім особам у зв'язку з користуванням річчю, переданою у найм, відшкодовується наймачем на загальних підставах, оскільки відповідачем не надано жодних доказів, що ОСОБА_6 проживав у житлі на умовах найму. Взагалі у справі відсутні докази про правові підстави проживання у квартирі позивача ОСОБА_6

Відповідно до ст.ч. 5 ст. 319 ЦПК України власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

В силу ст. 322 ЦК України тягар утримання майна також покладений на власника майна.

За таких обставин, оскільки відповідач не надав доказів того, що ОСОБА_6 використовував належну йому квартиру на підставах, передбачених законом, тому відсутні підстави вважати, що відповідач ОСОБА_1 є неналежним відповідачем у справі.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини справи, надана належна оцінка доказам у справі, суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

На підставі викладеного, Керуючись ст.ст. 307, 308, 314-316, 317 ЦПК України судова колегія ,

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м.Луганська від 18 березня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: