АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2013 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді - Лашевича В.М.,

суддів - Ноздрякова В.М., Паленика І.Г.,

за участю:

прокурора - Ємця А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 19 грудня 2012 року, -

В С Т А Н О В И ЛА :

Цією постановою районного суду кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 296, ч. 2 ст. 186 КК України, повернуто з попереднього розгляду прокурору для усунення виявлених порушень.

Повертаючи дану кримінальну справу прокурору для усунення виявлених порушень, суд першої інстанції в постанові вказав наступне.

Зокрема, місцевий суд зазначив, що постановою слідчого СВ Дніпровського РУ ГУМВС України Фаренюка О.С. від 13 грудня 1999 року було порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 141 КК України (в редакції 1960 року), а постановою цього ж слідчого від 14 грудня 1999 року було порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 206 КК України (в редакції 1960 року), які об'єднано в одне провадження.

Постановою того ж слідчого від 10 лютого 2000 року, як відмітив районний суд, ОСОБА_1 було притягнуто як обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 141, ч. 1 ст. 206 КК України (в редакції 1960 року), а 15 квітня 2000 року цей же слідчий зупинив провадження у справі у зв'язку з розшуком обвинуваченого ОСОБА_1

Далі районний суд зауважив, що наступним процесуальним документом, який засвідчує рух цієї кримінальної справи, є постанова від 05 листопада 2012 року про відновлення досудового слідства та прийняття її до провадження слідчим СВ Дніпровського РУ ГУМВС України Могильною Г.В. При цьому в оскаржуваній постанові звернута увага, що у справі відсутні будь-які дані, які б підтвердили факт, що ОСОБА_1 перебував у розшуку. З огляду на наведене місцевий суд прийшов до висновку, що жодних заходів, спрямованих на розшук ОСОБА_1, працівниками Дніпровського РУ ГУМВС України в місті Києві не вживалось, а тому є підстави вважати, що ОСОБА_1 не ухилявся від слідства у справі та у розшуку не перебував.

Крім того, суд першої інстанції вказав, що при проведенні досудового слідства були порушені строки досудового слідства, передбачені ст. 120 КПК України, а тому необхідно перевірити можливість звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 141, ч. 1 ст. 206 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності притягнення його до кримінальної відповідальності.

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить постанову районного суду скасувати у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а справу направити на новий розгляд в іншому складі суду. Так, апелянт вважає, що під час провадження досудового слідства у даній справі не було допущено таких порушень вимог КПК України, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду. Зокрема, прокурор не погоджується зі ствердженням районного суду про порушення строків досудового слідства, передбачених ст. 120 КПК України, і зазначає, що постановою від 05 квітня 2000 року строк досудового слідства у справі було продовжено до трьох місяців (т. 1, а. с. 136 - 137), а далі 15 квітня 2000 року, 20 вересня 2012 року та 18 жовтня 2012 року винесені постанови про зупинення досудового слідства на підставі п. 1 ст. 206 КПК України (т. 1, а. с. 143, 153, 155).

Крім того, автор апеляції вказує, що, незважаючи на те, що слідчі дії тривалий час не проводились у зв'язку з перебуванням ОСОБА_1 в розшуку, останньому було пред'явлено обвинувачення без порушення строку досудового слідства (т. 2, а. с. 16 - 18), його було допитано в якості обвинуваченого (т. 2, а. с. 20 - 22) та з ним виконані вимоги ст. 218 КПК України (т. 2, а. с. 33 - 34).

Також прокурор звертає увагу, що в разі виявлення судом порушень закону, допущених при провадженні дізнання або досудового слідства, суд не позбавлений можливості в ході судового розгляду кримінальної справи винести на підставі ст. 23-3 КПК України окрему ухвалу (постанову) на дії органів досудового слідства.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію та просив її задовольнити, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З 20 листопада 2012 року набрав чинності новий Кримінально-процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012 року (надалі КПК України).

Згідно з п. 15 розділу ХІ «Перехідні Положення» КПК України, апеляційні скарги у кримінальних справах, які були розглянуті до набрання чинності цим Кодексом, розглядаються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Такий порядок був визначений Кримінально-процесуальним кодексом України, 1960 року, з послідуючими змінами (надалі КПК України (1960 року)).

Як вбачається зі змісту постанови районного суду, суд першої інстанції повернув кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 прокурору для усунення виявлених порушень у зв'язку з тим, що у справі відсутні будь-які дані, які б підтверджували факт, що ОСОБА_1 перебував у розшуку. При цьому місцевий суд прийшов до переконання, що жодних заходів, спрямованих на розшук останнього, працівниками Дніпровського РУ ГУМВС України в місті Києві не вживалось. Крім того, суд першої інстанції визнав встановленим, що при проведені досудового слідства були грубо порушені строки досудового слідства, передбачені ст. 120 КПК України, а також визнав необхідним перевірити можливість звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 141, ч. 1 ст. 206 КК України (в редакції 1960 року), у зв'язку із закінченням строків давності притягнення його до кримінальної відповідальності (в редакції КК України 2001 року це ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 296, за якими ОСОБА_1 на даний час і притягнуто до кримінальної відповідальності).

З даними висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з таких підстав.

Відповідно до ст. 249-1 КПК України (1960 року), суддя своєю постановою повертає справу прокурору у разі, якщо прокурором були суттєво порушені вимоги статей 228 - 232 КПК України (1960 року) - для усунення виявлених порушень.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, після пред'явлення ОСОБА_1 11 лютого 2000 року обвинувачення за ч. 2 ст. 141, ч. 1 ст. 206 КК України (в редакції 1960 року) слідчий СВ Дніпровського РУ ГУМВС України Фаренюк О.С. 15 квітня 2000 року виніс постанову про оголошення його розшуку та зупинення попереднього слідства. Того ж числа слідчим були надіслані начальнику ВКМСН Дніпровського РУ ГУМВС України в місті Києві Шапошнікову С.М. матеріали щодо організації розшуку обвинуваченого ОСОБА_1

Хоча в матеріалах кримінальної справи відсутні будь-які дані про заходи, які вживалися працівниками Дніпровського РУ ГУМВС України в місті Києві щодо розшуку обвинуваченого ОСОБА_1, однак це не є підставою вважати, що останній не ухилявся від слідства у справі та у розшуку не перебував, а тим більше, що на даний час закінчилися строки притягнення його до кримінальної відповідальності. Ці питання мають бути з'ясовані при розгляді справи в судовому засіданні з огляду на те, що, відповідно до рапорту інспекторів БПС Дніпровського РУ, 06 серпня 2012 року вони затримали ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1.

Не є підставою для повернення справи прокурору в порядку ст. 249-1 КПК України (1960 року) і порушення строків досудового слідства, встановлених ст. 120 КПК України (1960 року), якщо вони дійсно мали місце, оскільки, відповідно до ст. 23-2 КПК України (1960 року), суд першої інстанції в разі виявлення порушень закону, допущених при провадженні дізнання або досудового слідства, має можливість в ході судового розгляду кримінальної справи винести окрему ухвалу (постанову) на дії органів досудового слідства.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що постанова районного суду про повернення зі стадії попереднього розгляду кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_1 прокурору для усунення виявлених порушень є необґрунтованою та незаконною, а тому підлягає скасуванню, а справа направленню на новий попередній розгляд до того ж суду.

Керуючись п. 15 Перехідних Положень КПК України та ст. ст. 365, 366 КПК України (1960 року), колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, - задовольнити.

Постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 19 грудня 2012 року про повернення прокурору зі стадії попереднього розгляду кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 296, ч. 2 ст. 186 КК України, для усунення виявлених порушень - скасувати, а справу направити до того ж суду на новий попередній розгляд.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 - утримання під вартою - залишити без змін.

СУДДІ:

_________________ _________________ __________________

ЛашевичВ.М. Ноздряков В.М. Паленик І.Г.

Справа № 11/796/475/2013

Категорія КК: ч. 1 ст. 296, ч. 2 ст. 186 КК України

Головуючий у першій інстанції: Федюк О.О.

Доповідач: Лашевич В.М.