АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
Справа № 22-ц/796/137/13 Головуючий у 1-й інстанції: Бортницька В.В.
Доповідач: Гаврилова М.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
6 березня 2013 року
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Гаврилової М.В.
суддів Пікуль А.А.
НевідомоїТ.О.
при секретарі Плакущенко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві на рішення Печерського районного суду м. Києва від 11 липня 2012 року у справі за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві до Янсонс Алли Петрівни, треті особи: Комунальне підприємство по утриманню та експлуатації житлового фонду «Липкижитлосервіс», ОСОБА_4 про зобов'язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И Л А :
У травні 2012 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позову, який в подальшому був уточнений, зазначали, що 14.03.2012 року на підставі звернення ОСОБА_4 посадова особа позивача провела позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудування діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил АДРЕСА_1. Під час перевірки вказаної квартири позивачем та представником КП «Липкижитлосервіс» не було надано доступу до квартири. Відповідно до акту КП «Липкижитлосервіс» у квартирі АДРЕСА_2 проведено переобладнання мережі газопостачання, у результаті чого на місці житлової кімнати влаштовано кухню. 14.03.2012 року Інспекція видала припис відповідачу щодо усунення виявлених порушень до 30.03.2012 року шляхом приведення житлового приміщення у відповідність до вимог ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт» та забезпечення 02.04.2012 року доступу до квартири АДРЕСА_2 з метою обстеження. 03.04.2012 року повторною перевіркою Інспекції з виїздом на місце за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що відповідачкою доступу до квартири не надано. Просили зобов'язати ОСОБА_3 виконати вимоги приписів позивача від 14.03.2012 року, 03.04.2012 року, а саме: привести житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 у відповідність до вимог ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт» до попереднього стану шляхом переносу кухні з житлової кімнати до приміщення кухні відповідно до поверхового плану, який був до реконструкції квартири.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 11 липня 2012 року в задоволенні позову було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального і матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_6 вважала рішення суду законним та обґрунтованим, просила залишити його без змін.
3-я особа ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_7 просили задовольнити апеляційну скаргу, вважали рішення суду незаконним.
Інші особи, які беруть участь у справі в судове засіданні не з'явилися по невідомій причині, про час слухання справи повідомлені належним чином. На підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК судова колегія вважає за можливе розглянути справу в їх відсутність.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що 01.09.2011 року позивачем зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт № КВ 08111035648 із перепланування квартири АДРЕСА_2.
ОСОБА_3 було подано позивачу декларацію про готовність об'єкта до експлуатації із перепланування квартири АДРЕСА_2, яка була зареєстрована Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві 09.09.2011 року за № КВ 14111039653.
14.03.2012 року на підставі звернення ОСОБА_4 посадова особа позивача провела позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудування діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил в квартирі АДРЕСА_1 Під час перевірки відповідачем не було надано доступу до квартири. Відповідно до акту КП «Липкижитлосервіс» у квартирі АДРЕСА_2 проведено переобладнання мережі газопостачання, у результаті чого на місці житлової кімнати влаштовано кухню.
14.03.2012 року Інспекція видала припис відповідачу щодо усунення виявлених порушень до 30.03.2012 року шляхом приведення житлового приміщення у відповідність до вимог ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт» та забезпечення 02.04.2012 року доступу до квартири АДРЕСА_2 з метою обстеження.
03.04.2012 року повторною перевіркою Інспекції з виїздом на місце за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що відповідачкою доступу до квартири не надано та видано припис про виконання вимог припису, виданого Інспекцією 14.03.2012 року в строк до 04.05.2012 року.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із необґрунтованості позовних вимог та відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження факту самовільного перепланування квартири, з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Колегія суддів погоджується з висновком суду, виходячи з наступного.
Відповідно до положень цивільного процесуального законодавства підстави заявленого позову - це виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Таким чином, при розгляді справи суд застосовує той закон, який регулює спірні правовідносини.
Звертаючись з позовом про зобов'язання вчинити певні дії, позивач послався на порушення відповідачем ч. 1 ст. 376 ЦК України, вказуючи, що ОСОБА_3 здійснила самочинне будівництво, а саме без належного дозволу, з істотними порушеннями будівельних норм і правил здійснила переобладнання квартири.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 7 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», дані правовідносини не регулюються ст. 376 ЦК України, оскільки такі правовідносини врегульовано іншими нормами законодавства, зокрема ст. 383 ЦК України та відповідними нормами Житлового кодексу України щодо власників квартир.
Тому апеляційний суд при вирішенні спору застосовує норми ст. 383 ЦК України та ст. 152 України щодо власників квартири.
Стаття 383 ч. 2 ЦК України передбачає, що власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Відповідно до ст. 152 ЖК Української РСР переобладнання і перепланування квартири, що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради.
При перевірці доводів апеляційної скарги позивача щодо невідповідності висновків суду обставинам справи апеляційним судом в порядку ч.2 ст. 303 ЦПК України були досліджені нові докази, надані відповідачем ОСОБА_3 суду апеляційній інстанції, враховуючи, що це було зумовлено поважними причинами, оскільки вона не брала участь в суді першої інстанції та не мала можливості їх надати.
Згідно свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) за № 1566-С/КП від 23.12.2011 року, квартира АДРЕСА_1 складається з двох кімнат жилою площею 24,10 кв.м., загальною площею 58,00 кв.м. та належить ОСОБА_3 на праві приватної власності (а.с.166).
Право власності зареєстровано в Державному реєстрі прав власності за № 35737220 від 4.01.2012 року (а.с.167).
Свідоцтво про право власності є дійсним.
З технічного паспорту квартири вбачається, що квартира складає з двох жилих кімнат 7,0 кв.м. і 17,1 кв.м., кухні 22,6 кв.м, інших підсобних приміщень (а.с.176). Квартира прийнята в експлуатацію згідно декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 9.09.2011 року ( а.с.176 оборот).
Відповідно до Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, яка зареєстрована Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві 9.09.2011 року за № 14111039653, спірна квартира, яка належить ОСОБА_3, має жилу площу 24,1 кв.м., кількість кімнат - 2 (а.с.277-179).
Відповідно до ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», реєстрація органом державного архітектурно-будівельного контролю вказаної декларації є прийняттям об'єкту в експлуатацію.
Дана декларація на час слухання справи не скасована, що підтвердив в апеляційному суді представник Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві ОСОБА_5
Таким чином, вимоги позивача про зобов'язання ОСОБА_3 перенести кухню з житлової кімнати до приміщення кухні відповідно до поверхового плану, який був до реконструкції квартири є необґрунтованим, оскільки перепланування та переобладнання квартири здійснено відповідно до норм ст. 152 ЖК Української РСР з дозволу виконавчого органу Київської міської ради - Київської міської державної адміністрації. Крім того, приміщення площею 7 кв.м, де до переобладнання квартири була розміщена кухня, на даний час є житлової кімнатою, тому вимоги позивача будуть суперечити діючому свідоцтву про право власності на житло.
Доказів на спростування цих висновків матеріали справи не містять, в апеляційному суді апелянтом такі докази також не надані.
Не надано апеляційному суду також належних доказів щодо недодержання відповідачем вимог ст. 383 ч. 2 ЦК України, а саме що зміни у квартирі призвели до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та порушують санітарно-технічні вимоги і правила експлуатації будинку.
Статтею 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Посилання апелянта на порушення відповідачем вимог ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт» колегія суддів до уваги не приймає, оскільки відповідачем проведення переобладнання і перепланування квартири здійснено з дозволу відповідних служб, а в подальшому отримано свідоцтво про право власності на квартиру, де і зафіксовані зміни, що відбулися.
Суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги посилання позивача на акт від 13.10.2010 року, оскільки він складений комісією в складі представників КП «Липкижитлосервіс» та зацікавлених осіб, в той час як визначення відповідності збудованої або реконструйованої будівлі проекту і вимогам державних будівельних норм (ДБН) вимагає спеціальних знань в сфері будівництва, тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що ним допущено порушення матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для скасування рішення немає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві відхилити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 11 липня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: М.В. Гаврилова
Судді: А.А. Пікуль
Т.О. Невідома