Справа №0909/5275/2012
Провадження №22ц/779/470/2013
Категорія 45
Головуючий у І інстанції Потятинник Ю.Р.
Суддя-доповідач Горейко М.Д.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2013 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Горейко М.Д.
суддів: Девляшевського В.А., Шалаути Г.І.
секретаря Турів О.М.
з участю апелянта ОСОБА_2 та її представника за договором на представництво інтересів у суду та надання правової допомоги ОСОБА_3, позивачки ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа - Коломийська міська рада про зобов'язання не чинити перешкод в користуванні дорогою за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 січня 2013 року, -
в с т а н о в и л а:
10.10.2012 року ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про зобов'язання не чинити перешкод в користуванні дорогою навпроти будинку АДРЕСА_1 шляхом знесення огорожі та приведення проїжджої частини між будинками НОМЕР_1 та НОМЕР_2 до розмірів, передбачених проектом, а саме 10 метрів.
Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26.10.2012 року до участі в справі в якості третьої особи залучено Коломийську міську раду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона є власником будинку НОМЕР_1 по вул. Скоропадського в м. Коломиї. Відповідач ОСОБА_2 проживає навпроти неї в будинку АДРЕСА_1. Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 17.05.2011 року встановлено, що вона та відповідач в справі ОСОБА_2 шляхом встановлення огорожі самовільно зайняли частину земельної ділянки, а саме проїжджої частини дороги між їхніми будинками. На розгляді в Коломийському міськрайонному суді знаходилася цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до неї про усунення перешкод в користуванні дорогою шляхом знесення огорожі та стягнення моральної шкоди. По даній справі було призначено судово-земельну експертизу. Висновком №30/2011 від 24.03.2012 року встановлено, що передбачена проектом ширина проїжджої частини (дороги) по вул. Скоропадського в м. Коломиї на початку заїзду зменшилася на 2,2 м за рахунок земельної ділянки для обслуговування будинку НОМЕР_1 гр. ОСОБА_4 та на 1,8 м за рахунок земельної ділянки для обслуговування будинку НОМЕР_2 гр. ОСОБА_2 Отже, знайшов своє підтвердження факт захоплення відповідачкою частини дороги по вул. Скоропадського в м. Коломиї між будинками НОМЕР_1 та НОМЕР_2. Встановлення ОСОБА_2 огорожі на проїжджій частині створює для неї перешкоди в користуванні дорогою. До неї на подвір'я не можуть заїхати великі вантажні автомобілі, що ускладнює проведення ремонтних та будівельних робіт на її подвір'ї. Звуження ширини дороги до 6 метрів значно ускладнює маневр розвороту при заїзді на подвір'я. Таким чином є всі підстави зобов'язати ОСОБА_2 не чинити їй перешкоди в користуванні дорогою по вул. Скоропадського навпроти будинку НОМЕР_2 шляхом знесення огорожі.
Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 січня 2013 року позов ОСОБА_4 задоволено. Вирішено зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_4 в користуванні дорогою шляхом: знесення огорожі будинку АДРЕСА_1, яка знаходиться на території дороги, проектна ширина якої між будинками НОМЕР_1 та АДРЕСА_1 становить 10 м, та відповідного приведення дороги між будинками НОМЕР_1 та АДРЕСА_1 до запроектованих розмірів з урахуванням червоних ліній визначених висновком експертного дослідження №30/2011 від 24.03.2012 р. з планом-схемою розташування земельних ділянок (додаток 1).
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій зіслалася на неповне з'ясування судом обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення норм процесуального права.
Апелянт зазначає, що її пояснення та подані нею докази стосовно того, що її вини у зменшенні ширини дороги немає, суд відхилив та ухвалив рішення, обґрунтувавши його недопустимими доказами, чим порушив вимоги ст. 59 ЦПК України. Зокрема, постановою Коломийського міськрайонного суду від 25.06.2011 року скасовано постанову про адміністративне правопорушення, складену на підставі акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 17.05.2011 року, так як судом встановлена відсутність її вини у встановленні огорожі з порушенням земельного законодавства. Незважаючи на це та всупереч вимогам ч. 3 ст. 61 ЦПК України, суд даним актом обґрунтовує рішення.
Також апелянт вказує, що суд вважав встановленим, що проектна ширина дороги між їхніми будинками становить 10 метрів. До такого висновку суд дійшов на підставі експертного висновку, який в даній справі відсутній, оскільки до матеріалів справи долучена не завірена належним чином копія висновку експертного дослідження по іншій справі. При цьому судом не взято до уваги відповідь Управління містобудування та архітектури від 05.07.2001 року, з якої вбачається, що згідно проекту забудови ширина дороги становить 9 метрів, та будівельний паспорт ОСОБА_4, де зазначено, що ширина дороги становить 8 метрів. При наявності таких суперечливих доказів суд безпідставно дійшов висновку, що ширина дороги повинна становити 10 метрів.
Крім того, апелянт зазначає, що суд ототожнив поняття дорога і проїзна частина та не взяв до уваги її доводів стосовно того, що це різні поняття. В судовому засіданні вона подавала для огляду свій будівельний паспорт, де на сторінці «Проект забудови земельної ділянки» є схема поперечного профілю вулиці, із якої вбачається, що ширина дороги на момент видачі їй будівельного паспорта становить 10 м, а проїжджої частини 6 м. Із пояснюючої записки до проекту забудови земельної ділянки вбачається, що проектом передбачено влаштування з обох боків проїжджої частини пішохідної доріжки шириною 1,00 м та тротуару шириною 0,80 м. За таких обставин проїжджа частина вулиці ніяк не може становити 10 м. Проте суд відхилив її клопотання про долучення до матеріалів справи копії її будівельного паспорта та довідки Управління архітектури та капітального будівництва Коломийської міської ради від 03.12.2012 року, мотивуючи відмову тим, що суд уже перейшов до судових дебатів. Разом з цим, всупереч вимогам ст. 10 ЦПК України про рівність прав сторін щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, суд прийняв в судовому засіданні 17.01.2013 року (в судових дебатах) від представника третьої особи - Коломийської міської ради лист Коломийської міської ради від 19.11.2012 року і в порушення вимог ч. 3 ст. 213 ЦПК України обґрунтував даним доказом рішення, хоча доказ не був досліджений в судовому засіданні та не вирішувалося питання про його приєднання до справи.
Апелянт також стверджує, що всупереч ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд, задовольняючи позов, вийшов за межі заявлених позивачем вимог. Позивач ОСОБА_4 в позовній заяві просила зобов'язати її не чинити їй перешкод в користуванні дорогою навпроти будинку АДРЕСА_1 шляхом знесення огорожі та приведення проїжджої частини по вул. Скоропадського між будинками НОМЕР_1 та НОМЕР_2 до розмірів, передбачених проектом, а саме 10 м. Вийшовши за межі позовних вимог, суд зобов'язав її привести дорогу між будинками до запроектованих розмірів з урахуванням червоних ліній визначених висновком експертного дослідження №30/2011 від 24.03.2012 року з планом-схемою розташування земельних ділянок (додаток 1).
Судом не встановлено, що її огорожа завдає шкоди інтересам ОСОБА_4, так як вона не створює перешкод в користуванні дорогою в розумінні проїжджої частини, а тому у суду не було підстав зобов'язувати її знести огорожу.
З цих підстав апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до неї відмовити.
В засіданні апеляційного суду апелянт та її представник вимоги апеляційної скарги підтримали з мотивів, викладених у ній.
Позивач ОСОБА_4 в судовому засіданні доводи апеляційної скарги не визнала, посилаючись на обґрунтованість висновків суду, просила в задоволенні скарги відмовити.
Представник третьої особи - Коломийської міської ради в судове засідання не з'явився, про час та день розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомив. Однак надіслав суду письмове заперечення на апеляційну скаргу, в якому вважав, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
З урахуванням положення ст. 305 ЦПК України колегія суддів ухвалила про розгляд справи за його відсутності.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, представника апелянта, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване у справі судове рішення ухвалено з порушенням вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України.
Судом першої інстанції встановлено, що будинок НОМЕР_1, який належить ОСОБА_4, та будинок НОМЕР_2, який належить ОСОБА_2, знаходяться по вул. Скоропадського в м. Коломиї один навпроти одного. Огорожа будинку ОСОБА_2, як і огорожа будинку ОСОБА_4 частково знаходяться на території дороги, проектна ширина якої між будинками НОМЕР_1 та АДРЕСА_1 повинна становити 10 м, що підтверджується висновком експертного дослідження №30/2011 від 24.03.2012 р. з планом-схемою розташування земельних ділянок (додаток 1).
Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 23.05.2012 р., з урахуванням експертного висновку, встановлено, що фактична ширина проїжджої частини (дороги) по вул. Скоропадського в м. Коломиї між житловими будинками НОМЕР_1 та НОМЕР_2 на початку (літера Б на додатку 1 до висновку) складає 6,0 м, в кінці ділянки для обслуговування будинку НОМЕР_2 ОСОБА_2 (літера А на додатку 1) - 7,0 м. Розбіжності між шириною проїжджої частини (дороги) по вул. Скоропадського в м. Коломиї, передбаченою проектом, та фактичною шириною проїжджої частини (дороги) між житловими будинками НОМЕР_1 та НОМЕР_2: фактична ширина проїжджої частини по вул. Скоропадського на початку (літера Б на додатку 1) на 4,0 м менша за проектну ширину дороги, в кінці ділянки для обслуговування будинку НОМЕР_2 гр. ОСОБА_2 (літера А на додатку 1) на 3,0 м менша за проектну ширину дороги. Ширина (передбачена проектом) проїжджої частини (дороги) по вул. Скоропадського в м. Коломиї на початку заїзду (літера Б на додатку 1) зменшилась на 2,2 м за рахунок ділянки для обслуговування будинку НОМЕР_1 гр. ОСОБА_4 та на 1,8 м за рахунок ділянки для обслуговування будинку НОМЕР_2 гр. ОСОБА_2 В кінці ділянки для обслуговування будинку НОМЕР_2 гр. ОСОБА_2 (літера А на додатку 1) ширина проїжджої частини дороги зменшилась за рахунок ділянки для обслуговування будинку НОМЕР_1 гр. ОСОБА_4 на 3,0 м.
Згідно листа начальника Управління містобудування та архітектури Івано-Франківської ОДА від 05.07.2001р. обома сторонами за час будівництва порушено розміри земельних ділянок в сторону збільшення за рахунок проїжджої частини дороги, у зв'язку з чим фактична ширина проїзду становить лише 6 м. Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 17.05.2011 р. встановлено зайняття, зокрема відповідачем, в порушення вимог закону земельної ділянки площею 0,0059 га шляхом встановлення огорожі біля буд. АДРЕСА_1.
Задовольняючи позов ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що влаштування відповідачем огорожі на частині запроектованої дороги, створює позивачу перешкоди в користуванні дорогою, а саме створює незручності при проїзді, заїзді та розвороті, зокрема великих вантажних автомобілів, до неї на подвір'я, що ускладнює проведення ремонтних та будівельних робіт, навіть у разі знесення і встановлення огорожі позивачем відповідно до проектної ширини дороги (згідно червоних ліній визначених висновком експертного дослідження №30/2011 від 24.03.2012 р. з планом-схемою розташування земельних ділянок (додаток 1).
Такий висновок суду є неправильним, оскільки не відповідає обставинам справи і вимогам закону.
В силу дії ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
З аналізу наведених статей слідує, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом саме своїх порушених прав.
Як ствердила позивач в судовому засіданні, вона звернулась з позовом до ОСОБА_2 на підставі висновку експерта, проведеного в справі за позовом ОСОБА_2 до неї про усунення перешкод в користуванні дорогою, відповідно до якого проектна ширина проїжджої частини на початку вулиці зменшилась на 4 метри не лише за рахунок захоплення нею частини проїжджої частини (2,2 метри), але й на 1,8 метри за рахунок ділянки для обслуговування будинку ОСОБА_2
Згідно цього ж висновку експертного дослідження ширина проїжджої частини (дороги) на початку становить 6 метрів, а в кінці ділянки 7 метрів.
Судом першої інстанції встановлено, що вулиця П. Скоропадського в м. Коломия в розумінні п. «а» ч. 3 ст. 83 Земельного кодексу України відноситься до земель комунальної власності міста. ОСОБА_4 як член територіальної громади має право на користування дорогою і ніхто не вправі перешкоджати їй в цьому. За даними Госпрозрахункового проектно-виробничого архітектурно-планувального бюро та Управління архітектури, містобудування та капітального будівництва згідно розробленого проекту забудови масиву садибної забудови ширина вулиці П. Скоропадського становить 10 метрів.
Проте, відповідно до пояснювальної записки до проекту забудови земельної ділянки ОСОБА_4, що мається в матеріалах будівельного паспорту на забудову земельної ділянки останньої (а.с. 17-20), а також пояснювальної записки до проекту забудови земельної ділянки ОСОБА_2 (а.с. 80-82) з обох сторін вздовж вулиці в межах виділеної ділянки передбачено пішохідну доріжку шириною 0,80 м та влаштування тротуару шириною 1,0 м. Звідси слідує, що ширина проїжджої частини вулиці має становити 6,40 м.
Наведене підтверджено повідомленням Управління архітектури, містобудування та капітального будівництва від 03.12.2012 року, відповідно до якого згідно попереднього профіля у будівельному паспорті ОСОБА_2 ширина вулиці Скоропадського у червоних лініях становить 10 метрів, ширина проїжджої частини вулиці - 6 метрів.
Крім того, в матеріалах справи маються різні дані щодо ширини вулиці Скоропадського, зокрема згідно відповіді Управління містобудування та архітектури від 05.07.2001 року ширина зазначеної вулиці відповідно до проекту забудови становить 9 метрів. За даними будівельного паспорту ОСОБА_4 ширина дороги становить 8 метрів.
При наявності таких суперечливих доказів суд безпідставно дійшов висновку, що ширина проїжджої частини вулиці повинна становити 10 метрів.
Відповідно до п. 7.27 ДБН 360- 92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», затверджених наказом Держкоммістобудування від 17 квітня 1992 р. №44, яким встановлено розрахункові параметри вулиць і доріг міст, ширину смуги руху житлової вулиці слід приймати в 3,50 м.
За змістом п. 2.12 ДБН В.2.3-5-2001 «Вулиці і дороги населених пунктів», затверджених Наказом Держбуду України від 11.04.2001 року №89, ширину роздільних полос між окремими елементами поперечного профілю вулиць і доріг слід приймати з урахуванням розташування підземних комунікацій, вимог безпеки руху і охорони навколишнього природного середовища, зокрема між проїжджою частиною та тротуаром не менше 3-х метрів.
Звідси слідує, що при ширині проїжджої частини дороги в 6 метрів, не можуть чинитися перешкоди позивачу в заїзді на її подвір'я великих вантажних автомобілів. Більше того, сторони в справі при огляді план-схеми розташування земельних ділянок в засіданні апеляційного суду визнали, що ширина проїжджої частини дороги між їх будинками є достатньою для заїзду габаритного транспортного засобу на їх подвір'я.
Наведені вище обставини залишились поза увагою суду, у зв'язку з чим суд помилково дійшов висновку про порушене право позивача.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції необґрунтовано постановив рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про зобов'язання не чинити їй перешкод в користуванні дорогою навпроти будинку АДРЕСА_1 шляхом знесення огорожі та приведення проїжджої частини між будинками НОМЕР_1 та НОМЕР_2 до розмірів, передбачених проектом, а саме 10 метрів, оскільки такі вимоги є безпідставними і не доведеними матеріалами справи.
За таких обставин рішення суду, висновки якого не відповідають матеріалам справи і вимогам закону, підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314-316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 січня 2013 року скасувати, ухваливши нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа - Коломийська міська рада про зобов'язання не чинити перешкод в користуванні дорогою відмовити.
Рішення набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.
Головуюча М.Д. Горейко
Судді: В.А. Девляшевський
Г.І. Шалаута