Справа № 367/633/13-к Головуючий у І інстанції Кісілевич П.І.

Провадження № 11-кп/780/31/13 Доповідач у 2 інстанції Слива Ю.М.

Категорія 64 11.03.2013р.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних

справ Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді - Сливи Ю.М.,

суддів - Полосенка В.С., Капічон О.М.,

при секретарі - Шуліпі О.В.,

за участю:

прокурора - Красківського В.П.,

представника Бучанської ВК №85 - Юзько О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_3 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 29 січня 2013 року, якою відмовлено в задоволенні подання начальника Бучанської ВК №85 про заміну ОСОБА_3 покарання більш м'яким, -

в с т а н о в и л а :

Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2010 року

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Фрунзе Республіки Киргизстан, грека, громадянина України, з вищою освітою, вдівця, пенсіонера, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 в силу ст. 89 КК України не судимого,

засуджено за ч.3 ст.368 КК України до 8-ми років позбавлення волі з конфіскацією майна та позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на 3 роки.

24 лютого 2011 року засуджений ОСОБА_3 прибув до Бучанської виправної колонії №85 із Київського СІЗО.

03 січня 2013 року начальник Бучанської ВК №85 звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з поданням про заміну засудженому ОСОБА_3 не відбутої частини покарання більш м'яким, мотивуючи подання тим, що засуджений ОСОБА_3 став на шлях виправлення, за час відбування покарання в Бучанській ВК зарекомендував себе посередньо, правил поведінки та вимоги режиму утримання не порушував, стягнень не мав. У відношенні до працівників адміністрації установи поводить себе стримано, їх законні вимоги виконує, в колективі серед засуджених уживається, неконфліктний, підтримує дружні стосунки із засудженими різних категорій, за характером спокійний та врівноважений. По прибуттю в установу на головному виробництві установи працевлаштований не був, за пенсійним віком. До суспільно-корисної праці та виконання своїх обов'язків ставиться задовільно, має два заохочення.

29 січня 2013 року ухвалою Ірпінського міського суду Київської області подання начальника Бучанської виправної колонії №85 про заміну ОСОБА_3 покарання більш м'яким залишено без задоволення. Обґрунтовуючи своє рішення, суд послався на те, що засуджений своєю поведінкою та ставленням до праці не довів, що став на шлях виправлення, оскільки під час відбування покарання по прибуттю в установу 24.02.2011 року, на головному виробництві установи працевлаштований не був за пенсійним віком, за сумлінну поведінку та ставлення до праці мав два заохочення, стягнень не мав, вину у скоєному злочині ОСОБА_3 не визнав. Окрім цього, суд вважає за неможливе замінити ОСОБА_3 не відбуту частину покарання у виді позбавлення волі більш м'яким, оскільки він відноситься до категорії осіб, що досягли пенсійного віку та відбув 2/3 частини покарання.

На вказану ухвалу засуджений ОСОБА_3 подав апеляцію та доповнення до неї, де вказує на незаконність та необґрунтованість ухвали, оскільки судом неповно та не об'єктивно досліджені обставини справи, залишені без розгляду його усні клопотання, заявлені в судовому засіданні, також, судом не було забезпечено гласність судового розгляду та повну його фіксацію технічними засобами. Окрім цього, з матеріалами справи він ознайомлений не був ні до розгляду подання, ні після винесення судом ухвали. Апелянт впевнений, що відповідно до чинного законодавства, є всі підстави замінити йому невідбуту частину покарання більш м'яким, оскільки за час перебування в колонії, не дивлячись на свій вік, він не скористався правом не працювати, а за зразкову поведінку та ставлення до праці має два заохочення, режиму утримання та правил внутрішнього розпорядку не порушував, ніяких стягнень не мав, а невизнання ним вини у інкримінованому злочині не може бути обставиною, що характеризує його негативно, оскільки обов'язковість визнання вини законодавством не передбачена. Тому просить ухвалу скасувати та ухвалити нову ухвалу, якою замінити йому невідбуту частину покарання більш м'яким, а саме, у виді штрафу у розмірі трьох, встановлених законодавством, неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за один місяць виправних робіт, а також звільнити його від додаткового покарання, за вироком, у виді позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на 3 роки.

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення прокурора, який просив відмовити у задоволенні апеляції, пояснення представника колонії, яка подання підтримала та просила замінити ОСОБА_3 покарання на більш м'яке, а саме на штраф, вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 26.04.2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м'яким», під час судового розгляду справ даної категорії, судам слід ретельно з'ясувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених та інш.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції при прийнятті рішення про відмову в задоволенні подання начальника Бучанської ВК №85 про заміну ОСОБА_3 покарання більш м'яким, врахував вищевказані обставини. Зокрема, взяв до уваги той факт, що ОСОБА_3 засуджений за вчинення злочину передбаченого ст.368 ч.3 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна та позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на 3 роки. Кінець строку відбування призначеного покарання спливає 28.08.2015 року. Вину у скоєному злочині ОСОБА_3 не визнав. По прибуттю в установу не був працевлаштований на головному виробництві установи за пенсійним віком.

Колегія суддів з вказаним висновком суду І-ї інстанції погоджується, вважає його правильним та законним. При цьому також враховує, що відповідно до вимог чинного законодавства України, при заміні покарання більш м'яким щодо засудженого ОСОБА_3, може бути застосоване покарання лише у виді штрафу.

Однак вказаний вид покарання не буде достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових злочинів.

Порушень норм кримінально-процесуального законодавства, які б могли бути підставами для зміни чи скасування ухвали судді, колегією суддів не встановлено.

Ухвала Ірпінського міського суду Київської області від 29 січня 2013 року відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування колегія суддів не вбачає, у зв'язку з чим, залишає цю ухвалу без змін, а апеляцію - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляцію засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 29 січня 2013 року, якою відмовлено в задоволенні подання начальника Бучанської ВК №85 про заміну ОСОБА_3 покарання більш м'яким, залишити без змін.

Судді

_____________ _________________ ___________

(Слива Ю.М.) (Полосенко В.С.) (Капічон О.М.)