Справа № 149/366/13-а

Провадження №2-а/149/131/13 Номер рядка звіту 112

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18.02.2013 року м. Хмільник

Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області

у складі: головуючого судді Олійника І.В.

за участі секретаря Лисої В.В.

представника позивача - Коцулима П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ПАТ «Вінницяобленерго» в особі структурної одиниці «Хмільницьке ЕМ» до Управління ДВС Головного управління юстиції у Вінницькій області про визнання протиправними дій та скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - ПАТ «Вінницяобленерго» в особі СО «Хмільницьке ЕМ» звернувся до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області з адміністративним позовом до Управління ДВС Головного управління юстиції у Вінницькій області про визнання протиправними дій та скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, зобов'язання вчинити дії.

Позов мотивовано тим, що 30.10.2012 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Вінницькій області Комлєвою О.М. винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження по виконавчому листу № 2-а-17/12 виданому Хмільницьким міськрайонним судом Вінницької області 20.09.2012 року. Вказана постанова мотивована посиланням на п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», а також зазначено, що виконавчий лист містить як майнові так і не майнові вимоги, що на думку державного виконавця перешкоджає відкриттю виконавчого провадження у справі. Позивач вважає як дії так і постанову державного виконавця протиправними, а постанову такою що підлягає скасуванню, оскільки не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження». Також позивач зазначає, що у разі виникнення труднощів в процесі виконання за даним виконавчим листом, державний виконавець у відповідності до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» наділений повноваженнями звернутися до суду що видав виконавчий лист із заявою про встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Тому позивач просить також зобов'язати відповідача прийняти до виконання виконавчий лист та відкрити виконавче провадження по виконанню виконавчого листа. Окрім цього, позивач просить стягнути з відповідача на його користь судові витрати.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив задовольнити викладені в ньому вимоги. Також зазначив, що оскаржуване рішення було отримане позивачем 12.11.2012 року, а тому строк на його оскарження позивач не пропустив.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не відомі. Про подання адміністративного позову відповідача було повідомлено в порядку передбаченому ч. 4 ст. 181 КАС України. До суду надійшло клопотання представника відповідача про розгляд справи за її відсутності, а також заперечення на адміністративний позов. Відповідно до наданих заперечень, підставою для винесення оскаржуваної постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження стало те, що Законом України «Про виконавче провадження» передбачено різні порядок та строки виконання виконавчих документів що містять вимоги майнового та немайнового характеру. Окрім того, на думку відповідача вимога про зобов'язання вчиняти дії суперечить правовій позиції Верховного Суду України, що викладена в п. 7 постанови Пленуму № 14 від 26.12.2003 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження».

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

20.09.2012 року Хмільницьким міськрайонним судом Вінницької області було видано виконавчий лист у адміністративній справі № 2-а-17/12 за позовом ПАТ «Вінницяобленерго» в особі СО «Хмільницьке ЕМ» до Управління праці та соціального захисту населення Хмільницької міської ради про визнання дій неправомірними та відшкодування збитків. Постановою суду від 19.04.2012 року в даній адміністративній справі, яка набула законної сили 29.04.2012 року, було вирішено стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Хмільницької міської ради на користь ПАТ «Вінницяобленерго» в особі СО «Хмільницьке ЕМ» кошти для відшкодування збитків в сумі 1887 грн. 87 коп. Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Хмільницької міської ради відшкодувати пільги громадянам, які мають право на пільги згідно Закону України «Про міліцію» відповідно до чинного законодавства за весь обсяг спожитої ними електроенергії. Строк пред'явлення виконавчого листа для виконання 1 рік.

30.10.2012 року постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області Комлєвої Ольги Миколаївни відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження по вищевказаному виконавчому листу. Відмова мотивована тим, що виконавчий документ містить вимоги про «стягнення» та «зобов'язання», тобто вимоги майнового та немайнового характеру, що унеможливлює виконання рішення суду, а саме передбачає різний порядок виконання. Враховуючи викладене, керуючись п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець вбачає наявність інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

З такими висновками відповідача не можливо погодитись, враховуючи наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 258 КАС України, за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист. Якщо судове рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину судового рішення треба виконати за кожним виконавчим листом.

Як встановлено судом, у адміністративній справі № 2-а-17/12 був лише один позивач та відповідач. Отже, підстав для видачі декількох виконавчих листів у даній справі немає.

Відповідно до ч. 4 ст. 257 КАС України, примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» № 606 від 21.04.1999 року (надалі - Закон № 606).

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону № 606, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Статтею 26 Закону № 606 передбачено вичерпний перелік підстав за наявності яких державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження, одним з яких є, наявність інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження (п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону № 606).

Мотивуючи оскаржуване рішення, державний виконавець посилається на вказану норму як на підставу що унеможливлює відкриття виконавчого провадження. Також зазначає, що неможливим є одночасне виконання вимог майнового та немайнового характеру.

Разом з тим, оскаржувана постанова державного виконавця не містить посилання на норми закону що визначав би вказані обставини такими що перешкоджають відкриттю виконавчого провадження за таким виконавчим листом.

З аналізу норм Закону № 606 видно, що вказаний Закон визначає особливості виконання вимог щодо виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, що визначено в главі 7 Закону № 606. Разом з тим, при відкритті такого виконавчого провадження державний виконавець має керуватись загальними вимогами, що визначені в ст. 25 Закону № 606.

Таким чином Закон № 606 визначає певні особливості по виконанню вимог щодо зобов'язання вчинити певні дії чи утриматись від їх вчинення, які полягають у можливості застосування штрафу за їх невиконання та можливості внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, разом з тим при відкритті виконавчого провадження по таким вимогам державний виконавець має керуватись загальними нормами Закону № 606.

Окрім цього, ч. 1 ст. 258 КАС України передбачено можливість видачі лише одного виконавчого листа на виконання рішення у адміністративній справі.

З наведених підстав суд також не приймає до уваги доводи відповідача викладені в запереченнях на позов, а саме посилання на ст. 30, 52, 75,89 Закону № 606.

З огляду на викладене, обставини наведені в постанові державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження від 30.10.2012 року не ґрунтуються на вимогах Закону № 606 та суперечать ст. 258 КАС України, а тому вказана постанова підлягає скасуванню, як протиправна.

Разом з тим, не підлягає задоволенню вимога про визнання незаконними дій державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Вінницькій області Комлєвої О.М. по прийняттю оскаржуваної постанови, оскільки позивачем не конкретизовано які саме дії державного виконавця він вважає протиправними, яким нормам суперечать дані дії. Окрім цього, мотиви прийняття оскаржуваного рішення наведені в самому рішенні, правомірність якого являється предметом даного розгляду.

Також не підлягає задоволенню вимоги про зобов'язання відповідача вчинити дії щодо прийняття до виконання та відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа виданого Хмільницьким міськрайонним судом Вінницької області 20.09.2012 року у адміністративній справі № 2-а-17/12.

Так, відповідно до п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює права чи свободи заявника. При цьому, суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно Закону України «Про виконавче провадження», можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач не довів правомірність свого рішення.

Враховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню, а саме в частині визнання протиправною та скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 30.10.2012 року.

З урахування часткового задоволення позовних вимог, відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України на користь позивача підлягає стягненню судові витрати в розмірі 16,09 грн.

Керуючись ст.ст. 94, 158-164, 167, 181, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області Комлєвої О.М. від 30.10.2012 року ВП №34966047 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) по виконавчому листу Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області виданого 20.09.2012 року у адміністративній справі № 2-а-17/12.

Стягнути з Державного бюджету на користь ПАТ «Вінницяобленерго» в особі СО «Хмільницькі ЕМ» документально підтверджений розмір судових витрат, відповідно до частини задоволених позовних вимог в сумі 16,09 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області.

Постанова суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Суддя Олійник І. В.