Справа № 1003/10350/12 Головуючий у І інстанції Володько І.С.

Провадження № 22-ц/780/1666/13 Доповідач у 2 інстанції Антоненко В.І.

Категорія 26 13.03.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

12 березня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - судді Антоненко В.І.,

суддів: Панасюка С.П., Гуля В.В.,

при секретарі: Бевзюк М.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м.Києві цивільну справу за апеляційною

скаргою ПАТ «ПриватБанк» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «ПриватБанк» про визнання додаткової угоди до договору про іпотечний кредит недійсною.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

в с т а н о в и л а :

У червні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати недійсною додаткову угоду від 15 серпня 2008 року до договору про іпотечний кредит від 16 жовтня 2007 року, укладену між ним та відповідачем, посилаючись на те, що 16 жовтня 2007 року між ним та відповідачем був укладений договір про іпотечний кредит, відповідно до якого банк надав йому кредит у сумі 251797-50 грн. на строк до 16 жовтня 2037 року на придбання квартири під АДРЕСА_1 зі сплатою 15% річних. 15 серпня 2008 року між ним та банком було укладено додаткову угоду, відповідно до якої було змінено валюту кредиту на долари США у сумі 54368-06 та розмір відсотків на 1,17% на місяць. Оскільки вказану додаткову угоду він підписав на вкрай невигідних для себе умовах під впливом тяжких обставин, просив позов задовольнити.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 28 грудня 2012 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

По справі встановлено, що 16 жовтня 2007 року між позивачем та відповідачем був укладений договір про іпотечний кредит, відповідно до якого банк надав позивачу кредит у сумі 251797-50 грн. на строк до 16 жовтня 2037 року на придбання квартири під АДРЕСА_1 зі сплатою 15% річних. 15 серпня 2008 року між позивачем та банком було укладено додаткову угоду, відповідно до якої було змінено валюту кредиту на долари США у сумі 54368-06 та розмір відсотків на 1,17% на місяць.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд виходив з того, що додаткову угоду від 15 серпня 2008 року позивач підписав на вкрай невигідних для себе умовах під впливом тяжких обставин.

З таким висновком суду погодитись не можна, оскільки він суперечить вимогам закону та обставинам справи.

Відповідно до роз»ясень, викладених у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року під №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі ст.. 233 ЦК України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалась. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім»ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

У порушення вимог ст.. 60 ЦПК України по справі не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що позивач 15 серпня 2008 року підписав додаткову угоду на вкрай невигідних для себе умовах під впливом тяжких обставин.

Посилання позивача в обґрунтування своїх позовних вимог на світову фінансову кризу та зменшення доходів від підприємницької діяльності не може бути підставою для задоволення позову, оскільки ці обставини не можуть розцінюватись як вкрай тяжкі у розумінні положень ст.. 233 ЦК України.

Посилання позивача на складний майновий стан у зв»язку з необхідністю утримувати сім»ю та батьків похилого віку також не можуть бути підставою для задоволення позову, оскільки ці обставини існували і на час укладання основного договору, який відповідачем виконаний, а позивачем не оспорювався.

За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись ст..ст. 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ПАТ «ПриватБанк» задовольнити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 грудня 2012 року скасувати і ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ «ПриватБанк» про визнання додаткової угоди до договору про іпотечний кредит недійсною відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: