Справа № 2-217/12 Головуючий у І інстанції Коцюрба М.П.

Провадження № 22-ц/780/1182/13 Доповідач у 2 інстанції Корзаченко І.Ф.

Категорія 29 07.03.2013

УХВАЛА

Іменем України

6 березня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі :

головуючого Лащенка В.Д.,

суддів Корзаченко І.Ф., Білоконь О.В.,

при секретарі Цицюрському А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду від 9 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬІНЖШЛЯХБУД", Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування", треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди, -

встановила:

У серпні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю"СІЛЬІНЖШЛЯХБУД", Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування", ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди. Позов обгрунтовував тим, що 02 жовтня 2006 року о 08 год. 50 хв. в м. Києві по бул. Лепсе, 22 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів Фольксваген "Бора", держномер НОМЕР_1, який належить позивачу і перебував під керуванням водія ОСОБА_4 та автомобіля МАЗ-5591, держномер НОМЕР_2, який належить ТОВ "Сільінжшляхбуд" і перебував під керуванням водія ОСОБА_3 Внаслідок ДТП були пошкоджені транспортні засоби.

Постановою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 12 листопада 2007 року провадження у справі про адміністративне порушення відносно ОСОБА_4 закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України.

Відповідно до Висновку N0 23/АТ судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи від 11 вересня 2007 року, який був покладений в обґрунтування постанови суду від 12 листопада 2007 року, водій автомобіля МАЗ-5591 ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог п.13.1 Правил дорожнього руху, тобто залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу, дотримуватися безпечної дистанції та безпечного інтервалу. Виконуючи вимоги п.13.1 Правил дорожнього руху, тобто дотримуючись безпечного інтервалу, водій автомобіля МАЗ-5591 ОСОБА_3 мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем Фольксваген "Бора". Дії водія автомобіля МАЗ-5591 ОСОБА_3 не відповідали вимогам п. 13.1 Правил дорожнього руху. За обставин, наведених у дослідницькій частині, водій автомобіля Фольксваген "Бора" не міг впливати на розвиток ситуації, а отже не мав можливості уникнути зіткнення з автомобілем МАЗ-5591. Якщо в момент зіткнення автомобіль Фольксваген "Бора" стояв, то в діях водія ОСОБА_4 невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху не вбачається.

Внаслідок ДТП належному позивачу автомобілю "Фольксваген Бора", держномер НОМЕР_1, було спричинено пошкодження, а відповідачу завдана матеріальна шкода.

Згідно калькуляції Автоцентру "Skoda" від 25 січня 2008 року матеріальний збиток власнику пошкодженого транспортного засобу становить 12760 грн. 07 коп.

Відповідальність ТОВ "СІЛЬІНЖШЛЯХБУД" за заподіяння шкоди належним товариством автомобілем була застрахована у ПАТ "ПРОСТО-страхування".

Після уточнення позовних вимог позивач просив стягнути з Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" 12760 грн. 07 коп.на відшкодування майнової шкоди.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду від 9 листопада 2012 року ОСОБА_2 в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду з підстав порушення норм матеріального права.

Апеляційну скаргу необхідно відхилити з таких підстав.

Встановлено, що 02 жовтня 2006 року у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів Фольксваген "Бора", держномер НОМЕР_1, який належить позивачу на праві власності і перебував під керуванням ОСОБА_4, та автомобіля МАЗ-5591, держномер НОМЕР_2, який належить ТОВ "Сільінжшляхбуд" і перебував під керуванням водія ОСОБА_3

Внаслідок ДТП були пошкоджені транспортні засоби.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 12 листопада 2007 року провадження у справі про адміністративне порушення відносно ОСОБА_4 закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України.

Згідно з висновко судової автотоварознавчої експерти від 03 липня 2012 року розмір матеріального збитку завданого власникові автомобіля "Фольксваген Бора" д/н НОМЕР_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 02 жовтня 2006 року складає 9402 грн. 41 коп.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

4 серпня 2008 року ОСОБА_2 звернувся до ПАТ "ПРОСТО-страхування" з заявою про виплату страхового відшкодування в сумі 9976 грн. 72 коп.

7 серпня 2008 року ПАТ "ПРОСТО-страхування" надіслало рекомендованою кореспонденцією ОСОБА_2 відповідь про те, що погоджується виплатити страхове відшкодування у розмірі 2826 грн. 94 коп.

В данному випадку початок перебігу позовної давності почався з 04 серпня 2008 року та позовна давність, відповідно скінчилась 04 серпня 2011 року.

Відповідачем подана до суду заява про застосування строку позовної давності.

Частиною 4 ст.267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки строк позовної давності закінчися 04 серпня 2011 року, а ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом 22.08.2011 року, то суд дійшов правильного висновку про те, що позивач пропустив строк звернення до суду за захистом порушеного права.

Позивач за захистом своїх прав звернувся до суду лише 08.11.2011 року, не надав суду доказів поважності пропуску строку позовної давності.

З урахуванням наведеного суд дійшов правильного висновку про відмову в позові у зв»язку з пропуском строку позовної давності.

Викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду.

Суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду від 9 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді