Справа № 2-1134/11 Головуючий у І інстанції Шинкар А.О.

Провадження № 22-ц/780/1318/13 Доповідач у 2 інстанції Корзаченко І.Ф.

Категорія 26 07.03.2013

УХВАЛА

Іменем України

6 березня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі :

головуючого Лащенка В.Д.,

суддів Корзаченко І.Ф., Білоконь О.В.,

при секретарі Цицюрському А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 листопада 2011 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "Кредобанк"про визнання недійсним кредитного договору та договору поруки, стягнення грошових коштів, -

встановила:

У лютому 2011 року позивач Публічне акціонерне товариство "Кредобанк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обгрунтовував тим, що 03 квітня 2008 року між ним і ОСОБА_2 укладено кредитний договір №023/19, за яким позивач надав ОСОБА_2 кредит в сумі 65 000 доларів США на строк до 01 квітня 2018 року, а вона зобов"язалась у встановлені договором строки повернути кредит та сплатити проценти. ОСОБА_2 належним чином не виконує зобов"язання за кредитним договором, у зв"язку з чим, станом на 02.11.2011 року має заборгованість в сумі 39 069,40 доларів США з яких 28 413,00 доларів США - заборгованість по кредиту, 2 596,85 доларів США - заборгованість по відсотках, 5 317,70 доларів США - пеня, 2 741,85 доларів США - 3% за користування кредитними коштами.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем і ОСОБА_3 укладено договір поруки, за яким ОСОБА_3 зобов"язалась відповідати перед кредитором за належне виконання боржником умов кредитного договору.

Позивач просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованості в сумі 39 069,40 доларів США та судові витрати.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пред'явили зустрічний позов про визнання недійсним кредитного договору та договору поруки, стягнення грошових коштів.

Вимоги обгрунтовували тим, що неправомірним є надання кредиту у іноземній валюті за відсутності у позивача індивідуальної ліцензії. Внаслідок суттєвого збільшення курсу долара США, вони вимушені повертати кредит у значно більшому розмірі, ніж його було отримано, що є несправедливими умовами договору. Несправедливими є умови договору про те, що позичальник сплачує проценти річні у розмірі, що визначаються як ставка LIBOR 3 м збільшена на маржу 8,5% . Розмір процентів змінюється першого числа кожного кварталу протягом усього строку дії договору. Відповідачі не мали можливості ознайомитися з умовами ставки LIBOR, яка впливає на розмір поцентів за користування кредитом. Згідно з п. 9.3 договору шляхом підписання цього договору позичальник дозволяє банку надавати третім особам інформацію, яка стала відомою йому внаслідок виконання цього довору і може становити банківську таємницю з метою забезпечення виконання зобов'зань, але не вказано яку саме банківську таємницю позичальник дозволяє розкривати і кому.

В зв'язку з цим відповідачі вважають, що спірний договір суперечить нормам ЦК України та актам цивільного законодавства, чим порушує вимоги ч.1 ст.203 ЦК України, а тому відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України має бути визнаний недійсним

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 листопада 2011 року позов публічного акціонерного товариства "Кредобанк"до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства "Кредобанк" заборгованість за кредитним договором №023/19 від 03.04.2008 року в сумі 39 069 доларів США 40 центів та судові витрати в сумі 1820 гривен.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "Кредобанк"про визнання недійсним кредитного договору та договору поруки, стягнення грошових коштів відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповного з'ясування обставин справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, недоведеності обставин, які суд вважав встановленими.

Апеляційну скаргу необхідно відхилити з таких підстав.

Встановлено, що 03 квітня 2008 року між "Кредобанк" і ОСОБА_2 укладено кредитний договір №023/19, за яким позивач надав ОСОБА_2 кредит в сумі 65 000 доларів США на строк до 01 квітня 2018 року, а вона зобов"язалась у встановлені договором строки повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п.3.2 кредитного договору позичальник сплачує проценти річні у розмірі, що визначаються як ставка LIBOR 3 м збільшена на маржу 8,5% . Розмір процентів змінюється першого числа кожного кварталу протягом усього строку дії договору.

LIBOR 3 м - змінна Лондонська міжбанківська ставка по депозитах у долларах США. Ця ставка використовується як базова для визначення процентної ставки.

Сторони домовились, що зміна процентної ставки у зв»язку із зміною ставки

LIBOR 3 м здійснюється без вненення змін до договору.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем і ОСОБА_3 укладено договір поруки, за яким ОСОБА_3 зобов"язалась відповідати перед кредитором за належне виконання боржником умов кредитного договору.

ОСОБА_2 належним чином не виконує зобов"язання за кредитним договором, у зв"язку з чим, станом на 02.11.2011 року має заборгованість в сумі 39 069,40 доларів США з яких 28 413,00 доларів США - заборгованість по кредиту, 2 596,85 доларів США - заборгованість по відсотках, 5 317,70 доларів США - пеня, 2 741,85 доларів США - 3% за користування кредитними коштами.

З урахуванням наведеного суд дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог банку.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд обгрунтовано виходив з того, що укладаючи договір, визначаючи валюту кредиту та отримуючи кошти, відповідачка погодилась з умовами кредитного договору.

Банк мав ліцензію № 43 від 27 січня 2006 року та дозвіл № 43-3 від 10 серпня 2007 року на право здійснення операцій з валютними цінностями.

Необхідність в індивідуальній ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті передбачено підпунктом «в» пункту 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» у випадку, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Законодавство України не встановлює межі термінів і сум надання (одержання) кредитів в іноземній валюті, тому на даний час видача кредиту в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.

Зростання курсу валюти також не є підставою для визнання кредитного договору недійсним, оскільки ОСОБА_2 знала на яких умовах укладається кредит і погодилася на його укладення.

Суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріальноо і процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 листопада 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді