АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 22-ц-796/4477/2013 Головуючий в суді 1 інстанції - Колдіна О.О.
Доповідач: Махлай Л.Д.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 березня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого судді: Махлай Л.Д.,
суддів: Семенюк Т.А., Шиманського В.Й.
при секретарі: Кононенко В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Аграрний комерційний банк», поданою через представника Подольського Антона Юрійовича, на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 січня 2013 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Аграрний комерційний банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,
в с т а н о в и л а :
у квітні 2011 року ПАТ «Аграрний комерційний банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, у якому з урахуванням неодноразових збільшень, зменшень позовних вимог просив стягнути з відповідача 279 467, 47 доларів США посилаючись на те, що позичальник не виконує взяті на себе зобов'язання щодо вчасного повернення суми кредиту.
У березні 2012 року позивач подав заяву про доповнення до позовних вимог, у якій просив стягнути заборгованість за кредитним договором з позичальника ОСОБА_3 та поручителів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у солідарному порядку.
У листопаді 2012 року позивач подав заяву, у якій просив виключити з кола відповідачів ОСОБА_5.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 17 січня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь позивача 279 467, 47 доларів США та судові витрати. У задоволенні позову до ОСОБА_4 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач через представника подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 та стягнути суму боргу солідарно з обох відповідачів. Посилається на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. А саме, суд вважаючи поруку припиненою не звернув уваги на те, що з поручителем було укладено договір про внесення змін до договору поруки та вказано, що порукою забезпечується зобов`язання згідно кредитного договору в строк до 30.08.2011 року включно. У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань поручителю 20.09.2011 року було направлено вимогу. А тому вважає висновки суду щодо припинення поруки помилковими.
У судовому засіданні представник апелянта - Радзієвська О.Є. підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.
Причини неявки представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_7 колегією суддів визнані неповажними, оскільки будь - яких доказів у підтвердження зайнятості у іншому судовому процесі не надано.
Відповідач ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися, причини неявки не повідомили.
За вказаних обставин колегія суддів вважає за можливе розгляд справи за правилами ч. 2 ст. 305 ЦПК України за відсутності відповідачів.
Вислухавши доповідь судді, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 01.10.2007 року між ВАТ «Аграрний комерційний банк», який змінив назву на ПАТ «Аграрний комерційний банк» та ОСОБА_3 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 141/2007, згідно з яким позичальнику на споживчі цілі відкрито відзивну відновлювальну кредитну лінію з лімітом у 300 000 доларів США під 16 %, зі строком дії кредитної лінії до 30.09.2010 року.
Надалі сторонами укладалися додаткові угоди до цього договору та договори про внесення змін та доповнень до цього договору, які стосувалися перенесення строків платежів сплати відсотків за користування кредитними коштами та укладення договору іпотеки.
15.09.2010 року між сторонами укладено договір про внесення змін та доповнень № 10 до договору про відкриття кредитної лінії № 141/2007 від 01.10.2007 року, згідно з яким сторони домовилися у зв`язку з продовженням строку дії кредитного договору внести зміни до договору, зокрема у п. 1.2 - ліміт кредитної лінії складає 231 409 доларів США; у п. 1.4 строк дії кредитної лінії закінчується 30.08.2011 року.
02.03.2011 року між сторонами укладено договір про внесення змін та доповнень № 12 до договору про відкриття кредитної лінії № 141/2007 від 01.10.2007 року, згідно з яким сторони домовилися, що з 01.03.2011 року розмір процентів за користування кредитом складає 2,5 % та відмінили сплату пені за прострочення сплати процентів з 01.12.2010 року.
01.10.2007 року між ВАТ «Аграрний комерційний банк», ОСОБА_4, ОСОБА_3 укладено договір поруки, згідно з яким ОСОБА_4 взяла на себе зобов'язання відповідати за зобов`язаннями ОСОБА_3, які виникають з умов договору про відкриття кредитної лінії № 141/2007 у повному обсязі.
15.09.2010 року між цими ж сторонами було укладено договір про внесення змін до договору поруки від 02.04.2010 року та викладено п. 2.1 договору поруки в наступній редакції: « порукою за цим договором забезпечується зобов`язання боржника згідно кредитного договору в строк по 30.08.2011 року включно в порядку та на умовах, які зазначені в кредитному договорі…».
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позичальник порушив умови кредитного договору та має заборгованість перед позивачем у розмірі 279 467, 47 доларів США. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог до поручителя ОСОБА_4 суд виходив з того, що дія договору поруки припинена 01.09.2011 року.
Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони не відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального права.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і відповідно до умов договору.
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимогу до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом року від дня укладення договору поруки.
У п. 2.1 договору поруки, укладеному з ОСОБА_4 визначено зобов`язання, яке забезпечується порукою, його розмір та строк виконання. При зміні розміру зобов`язання та строку його виконання до даного пункту договору поруки було внесено відповідні зміни.
Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що строк дії договору поруки визначено у п. 7.1 та 7.2 договору, де вказано, що договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представника всіх сторін, а порука припиняється за домовленістю сторін або у випадках передбачених чинним законодавством України. Цей договір припиняється разом з припиненням поруки, яка передбачена цим договором.
Таким чином зазначення строку виконання основного зобов`язання не є тотожнім поняттям строку дії договору поруки. Договором поруки не визначено кінцевого строку його дії.
А відтак, порука вважається припиненою, якщо до поручителя протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явлено вимогу про погашення заборгованості.
Строк виконання основного зобов`язання визначено сторонами з урахуванням внесених змін до кредитного договору та договору поруки до 30.08.2011 року.
20.09.2011 року ОСОБА_4 було направлено вимогу про виконання солідарного зобов`язання, яка останньою була отримана 01.10.2011 року, що підтверджується зворотним поштовим повідомленням.
Оскільки договором поруки не встановлено строку дії поруки, а протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання банком заявлено вимогу до поручителя суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні позову щодо солідарного стягнення заборгованості з позичальника та поручителя.
До суду ж позивач звернувся в межах строку позовної давності.
Згідно зі ст. 554 ЦПК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну)відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позову.
Оскільки заборгованість з відповідачів підлягає стягненню у солідарному порядку вимоги апеляційної скарги про зміну рішення задоволені бути не можуть.
Судові витрати підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача за правилами ст. 88 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Аграрний комерційний банк» задовольнити частково.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 січня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.
Позов Публічного акціонерного товариства «Аграрний комерційний банк» задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Аграрний комерційний банк» 279 467, 47 доларів США заборгованості за кредитним договором.
Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Аграрний комерційний банк» судові витрати по 910 грн. з кожного.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Головуючий
Судді