Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 2-326/2011

20.09.2011 р.

Буський районний суд Львівської області

в складі: головуючого судді Кос І. Б.,

при секретарі Гром"як О.М.

з участю адвокатів - ОСОБА_1 та ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду місті Буськ цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, треті особи: Служба у справах дітей Буської РДА та ОСОБА_11 Про виселення., -

В С Т А Н О В И В :

позивач ОСОБА_3 звернувся в суд із зазначеним позовом. В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що згідно договору дарування від 15.04.2004 року він набув права власності на житловий будинок №30 по вул. Б. Хмельницького в смт. Олесько Буського району Львівської області, що його подарував йому батько ОСОБА_11 В даному будинку крім його батька проживають також відповідач разом із своєю сім’єю, а усі вони не можуть фізично спільно проживати в маленькому будинку. Позивач раніше пішов за зятя проживати в ІНФОРМАЦІЯ_1. Проте, на даний час проживання в с. Чішки у нього виникли сімейні проблеми. Враховуючи те, що подарований будинок йому вкрай необхідний для проживання сім’ї, а за сімейними обставинами позивачу ніде більше де жити, а також те, що відповідач має на стадії завершення незавершене будівництво, і виселятися добровільно відмовляється, позивач просить суд провести примусове виселення відповідача разом із сім’єю з належного йому житлового будинку.

Позивач та його представник ОСОБА_1 в судове засідання з’явилися, позовні вимоги підтримали повністю, надавши пояснення аналогічні мотивам позовної заяви. Крім того, ОСОБА_1 наголосила на тому, що позивач є єдиним законним і безспірним власником вказаного вище житлового будинку, а тому вправі використовувати власне житло для проживання членів своєї сім’ї, незалежно від волі відповідача, на підставі норм житлового та цивільного законодавства. Просять позов задоволити повністю, виселивши відповідача разом з сім’єю з вказаного житлового будинку.

Відповідач та його адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні позов заперечили. Зокрема, відповідач вказав, що проживає у спірному будинку понад двадцять шість останніх років, прийшовши туди за зятя до попереднього власника будинку ОСОБА_11, який у 2004 році подарував будинок синові - позивачу по справі. Проте, відповідач вважає, що при даруванні будинку мали б отримати його згоду, а тому вважає, вказаний договір незаконним. Також, на думку відповідача, за такий довгий час проживання в спірному будинку він разом з сім’єю, яка зараз складається з дружини, дочки, сина, невістки та двох внуків, чимало вклав праці і зусиль в добробут цього житлового приміщення, а тому вважає, що має усі законні підстави там проживати. Крім того, суду пояснив, що іншого житла у нього не має, а наявне незавершене будівництво далеке ще до того, щоб туди заселятись. Адвокат ОСОБА_2 покликався на відсутність рішення про оформлення права власності на спірний житловий будинок в архіві Буської РДА, як на підставу недійсності договору дарування. Просили суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник Служби у справах дітей Буської РДА ОСОБА_12 в судове засідання прибув. Позов заперечив у тій частині, що стосується виселення двох малолітніх дітей – внуків відповідача по справі. Зокрема, суду пояснив, що за рішенням Комісії з питань захисту прав дитини при Буській РДА від 16.09.2011 року визнано недоцільним виселення малолітніх дітей ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3 із спірного житлового будинку. Просить у задоволенні позову про виселення малолітній дітей відмовити, в іншій частині покладається на розсуд суду.

Третя особа по справі ОСОБА_11 в судове засідання повторно не з’явився, позовних вимог не оспорив, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення сторін, третьої особи та їх представників, показання свідка ОСОБА_13, дослідивши матеріали та з’ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задоволити з таких підстав.

Судом встановлено, що згідно договору дарування житлового будинку від 15 квітня 2004 року, посвідченого державним нотаріусом Буської державної нотаріальної контори, ОСОБА_11 подарував, а ОСОБА_3, позивач по цій справі, прийняв у дар житловий будинок № 30 з приналежними господарськими будівлями по вул. Б. Хмельницького в смт. Олесько Буського району Львівської області. Вказаний будинок складається з трьох житлових кімнат та кухні житловою площею 55,8 кв.м., загальною площею 83,6 кв.м.

Право власності у позивача на цей будинок виникло 14 травня 2004 року, про що убачається із ОСОБА_13 про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії СВА № 220295, виданого ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 14.05.2004 року.

У пункті 5 цього договору міститься застереження про те, що жодних прав у третіх осіб на вказаний будинок не має.

ОСОБА_14 Кутівської сільської ради Буського району № 213 від 28.03.2011 року підтверджується те, що позивач по справі ОСОБА_3 проживає без реєстрації в с. Чішки Буського району Львівської області.

Згідно довідки ОСОБА_14 селищної ради № 264 від 16.03.2011 року, позивач ОСОБА_3 зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_4. Крім нього, там також зареєстровані його батько ОСОБА_11, відповідачі ОСОБА_4, його дружина ОСОБА_5, син ОСОБА_6 та дочка ОСОБА_7

З іншої довідки ОСОБА_14 селищної ради № 430 від 16.05.2011 року вбачається, що в спірному будинку проживають без реєстрації інші відповідачі по справі, а саме, невістка відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 та її малолітні діти ОСОБА_9 та ОСОБА_10 Натомість, з даної довідки видно, що усі вони зареєстровані в іншому житлі в с. Волуйки Буського району Львівської області.

ОСОБА_14 селищної ради № 293 від 28.03.2011 року підтверджується те, що відповідач ОСОБА_4 дійсно має незавершене будівництво в смт. Олесько по вул. Шашкевича в незавершеному стані.

З листа головного держінспектора ІДАБК у Львівській області ОСОБА_13 вбачається, що відповідач ОСОБА_4 у 1987 році виготовив будівельний паспорт на забудову земельної ділянки в смт. Олесько по вул. Шашкевича, 34. На час обстеження збудовано цегляну коробку та виконано внутрішні штукатурні роботи першого поверху. Стан будівельної готовності житлового будинку становить 57%. Нормативний термін будівництва індивідуального житлового будинку згідно будівельних норм і правил не може перевищувати шести місяців.

Свідок ОСОБА_13, будучи допитаним в судовому засіданні, вказані обставини підтвердив, пояснивши суду, що разом з ОСОБА_14 селищним головою проводили обстеження стану готовності незавершеного будівництва, що належить відповідачу.

За рішенням Комісії з питань захисту прав дитини при Буській РДА від 16.09.2011 року визнано недоцільним виселення малолітніх дітей ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3 із спірного житлового будинку.

Заявою від 23.11.2010 року, що була посвідчена приватним нотаріусом Буського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_15, зареєстрована за № 1882, позивач просив відповідача разом із сім’єю добровільно звільнити спірне житлове приміщення до 1.03.2011 року.

Проте, ні відповідач, ні члени його сім’ї добровільно не виселилися із вказаного житлового приміщення, безпідставно його використовують, незважаючи на вимоги позивача та наявність незавершеного будівництва.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У відповідності до статті 1 Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст. 16, 391 ЦК України.

Так, згідно статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч. 3 ст. 168 ЖК України договір найму жилого приміщення, укладений на невизначений строк, може бути розірвано за вимогою наймодавця, якщо жиле приміщення, займане наймачем, необхідне для проживання йому та членам його сім'ї.

В силу норм ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України, з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.

З наведених норм матеріального права випливає, що право члена сім’ї власника будинку користуватися цим житлом існує лише за наявності у власника права приватної власності на це майно. Виникнення права членів сім’ї власника будинку на користування цим будинком та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника будинку права власності на нього, а відтак і припинення права власності особи на будинок припиняє право членів її сім’ї на користування цим будинком.

Що стосується рішення Комісії з питань захисту прав дитини при Буській РДА від 16.09.2011 року, яким визнано недоцільним виселення малолітніх дітей ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3 із спірного житлового будинку, то таке суд до уваги не приймає з тих підстав, що малолітні діти проживають у спірному житловому будинку як внуки відповідача ОСОБА_4 без реєстрації. В той же час діти разом із матір’ю ОСОБА_5 зареєстровані в іншому житлі в с. Волуйки Буського району Львівської області, котре комісією до уваги не бралось і не обстежувалося.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов є підставним, а тому підлягає до задоволення. Оскільки змінився власник житлового будинку № 30 по вул. Б. Хмельницького в смт. Олесько Буського району Львівської області, яким є позивач ОСОБА_3, а відповідачі ОСОБА_4, його дружина ОСОБА_5, син ОСОБА_6 та дочка ОСОБА_7 були зареєстровані в даному будинку за згодою попереднього власника. Інші ж відповідачі невістка ОСОБА_5 та її малолітні діти ОСОБА_9 та ОСОБА_10 взагалі проживають в спірному будинку без реєстрації, так як зареєстровані в іншому житлі в с. Волуйки Буського району. Ні законом, ні договором дарування житлового будинку не передбачено перехід прав і обов’язків попереднього власника в частині збереження права користування житлом для членів сім’ї колишнього власника у випадку зміни власника будинку.

Ураховуючи викладене, на підставі ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, ст. ст. 3, 15, 16, 311, 379, 383, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 9, 109, 150, 156, 168 ЖК України та керуючись ст. ст. 10, 60, 174, 212, 213, 215, 217, 218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

позовні вимоги задовольнити.

Виселити ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 із житлового будинку № 30 по вул. Б. Хмельницького в смт. Олесько Буського району Львівської області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 223 ЦПК України та може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області, через Буський районний суд, шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги.

          Суддя:                                                            І. Б. Кос