У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві  07 вересня 2006 року кримінальну справу за касаційним поданням помічника прокурора м.Стаханова Луганської області Урсола О.О. на вирок Стахановського міського суду Луганської області від 01 липня 2005 року щодо ОСОБА_1

           Цим вироком

                                    ОСОБА_1,    раніше не судима, 

         виправдана за ч.2 ст.364 КК України за відсутності в її діях складу злочину.

         Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 23 вересня 2005 року виправдувальний вирок щодо ОСОБА_1 залишений без зміни.

         ОСОБА_1 органами досудового розслідування обвинувачувалась в тому, що вона, працюючи з 23.05.2000 року ІНФОРМАЦІЯ_1, як посадова особа, яка пов¢язана з виконанням адміністративно - господарських обов¢язків, зловживала своїм службовим становищем, діяла умисно, бажаючи приховати факт ненадходження на склад підприємства комплектуючих деталей, які отримав керівник цього підприємства ОСОБА_2, використовуючи своє службове становище, всупереч інтересам служби, фіктивно вчинила документальне оформлення надходження цих запчастин на отримання Стахановським КРБУ, заподіявши шкоду в розмірі 7153,24 грн., яка не була відшкодована і на яку КРБУ заявив цивільний позов.

         Суд визнав виводи органів досудового слідства, які містилися в обвинувальному висновку, про наявність в діях ОСОБА_1 ознак злочину, передбаченого ст.364 ч.2 КК України, безпідставними і такими, що не відповідають встановленим обставинам справи, не визнав в її діях складу інкримінованого їй злочину, та постановив виправдувальний вирок.

         У касаційному поданні прокурор просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, оскільки вважає, що наведені у вироку обставини не в повному обсязі відповідають фактичним обставинам справи, а висновки суду є надуманими та необгрунтованими. Крім того зазначає, що судове слідство проведено однобічно, суд не взяв до уваги докази, які могли суттєво вплинути на його висновки.

         Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка  касаційне подання не підтримала, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання не підлягає задоволенню.

         Всупереч доводам касаційного подання прокурора встановлено, що суд правильно поклав в основу вироку показання ОСОБА_1, оскільки вони не спростовуються іншими доказами по справі, здобутими під час розслідування справи на попередньому слідстві.

         Крім того, позиція державного обвинувача по справі, як про це зазначено у касаційному поданні, не є доказом по справі. Тому показання свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які суд визнав такими, що узгоджуються з іншими доказами по справі, не виходять за межі понять “допустимості доказів”. Відсутні підстави ставити показання цих свідків під сумнів.

         Всі інші сумніви державного обвинувача по справі, на які він посилається у касаційному поданні, не породжують сумнівів колегії суддів в обгрунтованості вироку.

                Враховуючи викладене, керуючись ст. 394-396 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Відмовити державному обвинувачу по справі Урсолу О.О. у задоволенні касаційного подання щодо ОСОБА_1.

Судді :

          Заголдний В.В.                 Шелест М.А.               Редька А.І.