У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
|
головуючого |
Кравченка К.Т., |
|
суддів за участю прокурора |
Кривенди О.В., Лавренюка М.Ю. Сорокіної О.А. |
розглянула у судовому засіданні 9 листопада 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6., ОСОБА_7., та захисників ОСОБА_8. в інтересах засудженого ОСОБА_10 і ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_7., ОСОБА_11. і ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_12 на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 травня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 8 листопада 2005 року.
Вироком місцевого суду:
ОСОБА_1,уродженця та жителя м. Кіровоград,
судимості не має,
засуджено до позбавлення волі:
– за ч.2 ст.142 КК України 1960 р. на сім років з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю;
– за ч.2 ст.146 КК України 2001 р. на два роки;
– за ч.3 ст.189 КК України на вісім років з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю;
– за ч.2 ст.263 КК України 2001 р. на два роки.
На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, ОСОБА_1. призначено десять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.
За ст.257 та ч.1 ст.263 КК України 2001 р. ОСОБА_1 виправдано;
ОСОБА_4, уродженця та жителя м. Київ,
раніше судимого: 28 грудня 1999 року
Ленінградським районним судом м. Києва
за ч.2 ст.206 КК України на 2 роки
позбавлення волі. Звільнився 28 квітня 2000 р.
умовно-достроково на 10 місяців 17 днів,
засуджено до позбавлення волі:
– за ч.2 ст.142 КК України 1960 р. на шість років з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю;
– за ч.2 ст.146 КК України 2001 р. на один рік шість місяців;
– за ч.3 ст.189 КК України 2001 р. на шість років з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, ОСОБА_4 призначено сім років шість місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.
На підставі ч. 1 ст.71 КК України ОСОБА_4 за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання не відбутого покарання за вироком Ленінградського районного суду м. Києва від 28 грудня 1999 року остаточно призначено вісім років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.
За ст. 257 та ч.ч. 1, 2 ст. 263 КК України ОСОБА_4 виправдано;
ОСОБА_2, уродженця та жителя м. Кіровоград,
раніше судимого: 10 березня 2004 року
Ленінським районним судом м. Кіровограда
за ч.1 ст.115 КК України на 7 років 6 місяців
позбавлення волі,
засуджено до позбавлення волі:
– за ч.2 ст.142 КК України 1960 р. на шість років шість місяців з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю;
– за ч.2 ст.146 КК України 2001 р. на два роки;
– за ч.3 ст.189 КК України 2001 р. на сім років з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю;
– за ч.2 ст.263 КК України 2001 р. на один рік шість місяців.
На підставі ч. 1ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, ОСОБА_2. призначено вісім років шість місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, ОСОБА_2., за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання покарання не відбутого за вироком Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10 березня 2004 року, остаточно призначено одинадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.
За ст.257 та ч.1 ст.263 КК України 2001 р. ОСОБА_2 виправдано;
ОСОБА_7, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1,
жителя м. Кіровоград, судимості не має,
засуджено до позбавлення волі:
– за ч. 2 ст. 142 КК України 1960 р. на шість років шість місяців з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю;
– за ч. 2 ст. 146 КК України 2001 р. на один рік шість місяців;
– за ч. 3 ст. 189 КК України 2001 р. на шість років з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю;
На підставі ст.70 КК України, ОСОБА_7, за сукупністю злочинів, призначено сім років шість місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.
За ст. 257 та ч. 1 ст. 263 КК України 2001р. ОСОБА_7. виправдано;
ОСОБА_6, уродженця та жителя м. Кіровоград,
раніше судимого: 25 грудня 2001 року
Кіровським районним судом м. Кіровоград
за ч. 2 ст. 140, ч. 3 ст. 185 КК України
на 5 років позбавлення волі,
засуджено до позбавлення волі:
– за ч. 2 ст. 142 КК України 1960 р. на шість років з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю;
– за ч. 2 ст. 146 КК України 2001 р. на один рік шість місяців;
– за ч. 3 ст. 189 КК України 2001 р. на шість років з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю;
На підставі ст. 70 КК України, ОСОБА_6., за сукупністю злочинів призначено сім років шість місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, ОСОБА_6., за сукупністю вироків, шляхом часткового складання покарань за цим вироком і вироком Кіровоградського районного суду м. Кіровограда від 25 грудня 2001 року, остаточно призначено дев'ять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.
За ст. 257 та ч. 1 ст. 263 КК України ОСОБА_6. виправдано;
ОСОБА_3, уродженця та жителя м. Кіровоград,
судимості не має,
засуджено:
– за ч. 1 ст. 123 КК України 1960 р. на один рік виправних робіт, з відрахуванням у доход держави 20% заробітку;
– за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 189 КК України 2001 р. на п'ять років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини майна, що є його особистою власністю.
На підставі ст. 70 КК України, ОСОБА_3, за сукупністю злочинів, призначено п'ять років позбавлення волі з конфіскацією 1¤2 частини майна, що є його особистою власністю.
За ч.1 ст.263 КК України 2001 р. ОСОБА_3 виправдано;
ОСОБА_5, уродженця м. Київ, жителя м. Кіровоград,
судимості не має,
засуджено до позбавлення волі:
– за ч. 2 ст. 142 КК України 1960 р. на шість років з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю;
– за ч. 2 ст. 146 КК України 2001 р. на один рік шість місяців;
– за ч. 3 ст. 189 КК України 2001 р. на шість років з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.
На підставі ст. 70 КК України, ОСОБА_5 за сукупністю злочинів призначено сім років шість місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.
За ст. 257 та ч.ч. 1, 2 ст. 263 КК України 2001 р. ОСОБА_5 виправдано;
ОСОБА_12, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2,
жителя м. Київ, судимості не має,
засуджено до позбавлення волі:
– за ч. 2 ст. 142 КК України 1960 р. на шість років з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю;
– за ч. 2 ст. 146 КК України 2001 р. на один рік шість місяців;
– за ч. 3 ст. 189 КК України 2001 р. на шість років з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю;
На підставі ст. 70 КК України, ОСОБА_12, за сукупністю злочинів призначено сім років шість місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.
За ст. 257 та ч.ч. 1,2 ст. 263 КК України 2001 р. ОСОБА_12 виправдано.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1., ОСОБА_4, ОСОБА_2., ОСОБА_7., ОСОБА_6., ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_12:
– на користь ОСОБА_13 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, солідарно;
– у доход держави по 55 грн. 42 коп. судових витрат, з кожного
Як визнав суд, ОСОБА_1., ОСОБА_4., ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_6., ОСОБА_5 та ОСОБА_12., за попередньою змовою між собою, вчинили: розбійний напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для здоров'я потерпілого та погрозою застосування такого насильства; вимагання передачі права на майно, з погрозою вбивством та заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, поєднане з насильством, небезпечним для життя потерпілого, за попередньою змовою, повторно, спричиненням матеріальної шкоди у великих розмірах; незаконне позбавлення волі, що супроводжувалося заподіянням потерпілому фізичних страждань.
Крім того, ОСОБА_1. та ОСОБА_2 незаконно носили кастети. ОСОБА_3. вчинив пособництво у вимаганні права на передачу чужого майна із погрозою застосування насильства, за попередньою змовою групою осіб, поєднаного із насильством, небезпечним для життя і здоров'я потерпілого та заподіянням матеріальної шкоди у великих розмірах та незаконне позбавлення волі.
За вироком суду злочини було вчинено за таких обставин.
11 січня 2001 року, приблизно о 7 годині, ОСОБА_1., ОСОБА_4., ОСОБА_7, ОСОБА_6., ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_12. та дві особи, невстановлені слідством, за попередньою змовою між собою, з метою заволодіння чужим майном, шляхом застосування до потерпілого ОСОБА_13 насильства та погроз, на автомобілях ВАЗ 2109 державний номерний знак НОМЕР_1 та ВАЗ 2109 державний номерний знак НОМЕР_2, прибули на АДРЕСА_1 і почали спостереження за автомобілем “Ауді-100” державний номерний знак НОМЕР_3, що належав ОСОБА_13. При цьому ОСОБА_2 та ОСОБА_5, за попередньою домовленістю з іншими учасниками нападу, мали при собі зброю, відповідно, кастет та рушницю “Магнум” 12 калібру НОМЕР_3, котра була зареєстрована за ОСОБА_3 і яку він надав для використання при заволодінні чужим майном.
Вказані особи, переслідуючи ОСОБА_13, приблизно о 10 годині, на АДРЕСА_2, біля в¢їзду в тролейбусне депо, із застосуванням насильства, небезпечного для здоров'я потерпілого, напали на ОСОБА_13 та заволоділи його автомобілем “Ауді-100”, мобільним телефоном “Еріксон”, автомагнітолою “Піонер” та 4 колонками, заподіявши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 40 869 грн.
При цьому ОСОБА_7 зайняв переднє пасажирське сидіння, а ОСОБА_2, ОСОБА_6. та інша особа, відкривши дверцята автомобіля з боку водія, завдали удари ОСОБА_13 у різні частини тіла. ОСОБА_2 бив потерпілого кастетом.
ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_6. та інша особа, діючи узгоджено, із застосуванням фізичного насильства, помістили ОСОБА_13 на заднє сидіння автомобіля “Ауді - 100” і вивезли його у лісосмугу поблизу с. Соколівка Кіровоградського району, куди прибули й інші учасники нападу.
ОСОБА_2, ОСОБА_4., ОСОБА_7, ОСОБА_6., ОСОБА_5 та дві інші особи, з метою отримання від потерпілого права власності на автомобіль, завдали ОСОБА_13 численні удари руками і ногами у різні частини тіла. ОСОБА_1. завдав удар ножем у ділянку лівого стегна, ОСОБА_2 - ногами у груди. ОСОБА_1. та ОСОБА_12. погрожували ОСОБА_13 позбавленням життя. Ці погрози, з урахуванням наявності у ОСОБА_5 рушниці “Магнум”, а у ОСОБА_6. - макету пістолета, потерпілий сприймав як реальні.
Крім того, продовжуючи незаконно утримувати потерпілого, учасники нападу перевезли ОСОБА_13 у сад біля с. Соколівка. ОСОБА_1., діючи з відома інших учасників, прив'язав потерпілого до дерева, і утримували його з 12 до 21 години 11 січня 2001 року, вимагаючи передачі права на автомобіль “Ауді - 100” та погрожуючи вбивством.
Упродовж з 21 години 11 січня до 19 години 12 січня 2001 року, спочатку ОСОБА_1. і ОСОБА_2, а потім ОСОБА_4., ОСОБА_7, ОСОБА_6., ОСОБА_5, ОСОБА_12. та дві інші особи незаконно утримували ОСОБА_13 у будинку на АДРЕСА_3, а потім у квартирі АДРЕСА_4, де продовжували погрожувати застосуванням насильства.
12 січня 2001 року, ОСОБА_2, ОСОБА_6., ОСОБА_12. та ОСОБА_4., за вказівкою ОСОБА_1., на автомобілі ВАЗ доставили ОСОБА_13 у нотаріальну контору на АДРЕСА_5, де приватний нотаріус ОСОБА_14 оформив на ім'я ОСОБА_12 довіреність на право керування і розпорядження автомобілем “Ауді - 100” державний номерний знак НОМЕР_3.
Після цього, з метою недопущення скасування довіреності, вказані особи привезли ОСОБА_13 у квартиру АДРЕСА_4, де ОСОБА_1., у присутності учасників злочину, завдав потерпілому численні удари молотком і кастетом по різних частинах тіла, заподіявши ОСОБА_13 середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Приблизно о 19 годині, 12 січня 2001 року, ОСОБА_5 та інша особа перевезли потерпілого у квартиру АДРЕСА_5, де ОСОБА_3 разом із ОСОБА_7 та іншою особою незаконно утримували ОСОБА_13 до 17 години 13 січня 2001 року.
Після цього ОСОБА_13 було перевезено у квартиру АДРЕСА_6, де ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6. та інша особа продовжували незаконно утримувати ОСОБА_13
Після переоформлення ОСОБА_12., шляхом укладення договору купівлі-продажу від 13 січня 2001 року у м. Києві автомобіля “Ауді - 100” на ім'я знайомої ОСОБА_2. - ОСОБА_17, ОСОБА_13 було звільнено о 23 годині 30 хв. 13 січня 2001 року.
Внаслідок нападу і вимагательства ОСОБА_13 було заподіяно матеріальну шкоду (39033 грн. 66 коп.), яка у 600 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Крім того, ОСОБА_2 залишив у себе і носив при собі, а також зберігав за місцем свого проживання - у квартирі АДРЕСА_6 - кастет, котрий визнано холодною зброєю.
У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Вважає, що досудове та судове слідство проведено однобічно та неповно, не враховано протиправну поведінку потерпілого, яка передувала вчиненню злочинів щодо нього і який його умисно обмовив. Було порушено його право на захист, оскільки він не був ознайомлений із висновком судово-медичної експертизи щодо характеру тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_13 На досудовому слідстві до нього застосовувалися незаконні методи.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7. - ОСОБА_9, підтримуючи доводи засудженого, як видно із її змісту, також просить судові рішення щодо ОСОБА_7. скасувати, оскільки вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Винність ОСОБА_7. у вчиненні злочинів не доведена, а потерпілий обмовив його. При призначенні покарання за сукупністю злочинів суд безпідставно застосував ст. 70 КК України.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5, не оспорюючи правильність встановлення фактичних обставин справи та кваліфікацію його злочинних дій, просить урахувати пом'якшуючі обставини (позитивну характеристику, наявність на утриманні малолітньої дитини та похилого віку матері, поганий стан здоров'я, а також те, що він судимості не мав) і призначити покарання із застосуванням ст.69 КК України та звільнити його від відбування покарання на підставі ст.75 КК України. Крім того, вказує, що при призначенні остаточно покарання за сукупністю злочинів, суд невірно застосував кримінальний закон.
Засуджений ОСОБА_3 просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Зазначає, що злочини не вчиняв і його винність судом не доведена.
Захисники ОСОБА_11. та ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_3. у касаційній скарзі зазначають, що апеляційний суд не розглянув доводи їх апеляції про однобічність та неповноту досудового та судового слідства, а також про фальшування доказів у справі. Захисники вважають, що призначене ОСОБА_3 покарання є надто суворим.
Засуджений ОСОБА_6. та його захисник ОСОБА_8 у касаційних скаргах просять судові рішення щодо ОСОБА_6. скасувати, а справу закрити за відсутністю у його діях складу злочину. Зазначають, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справ, винність ОСОБА_6. не є доведеною, попередньої змови на вчинення злочинів з іншими засудженими у нього не було, судове слідство проведено однобічно. Крім того, засуджений та захисник вказують, що суд невірно визначив строк покарання за сукупністю вироків і не врахував пом'якшуючі обставини.
У касаційній скарзі ОСОБА_4. зазначає, що досудове та судове слідство проведено однобічно та неповно з порушенням кримінально-процесуального закону. Справу щодо нього сфальшовано, а потерпілий обмовив усіх засуджених. При розгляді справи було порушено його право на захист, а при призначенні покарання - вимоги ст. 67 КК України. Крім того, засуджений вказує на те, що під час розгляду апеляційної скарги не спростовані усі доводи його апеляції. Просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Засуджений ОСОБА_2 у касаційній скарзі, не оспорюючи правильність встановлення фактичних обставин справи та кваліфікацію його злочинних дій, просить судові рішення щодо нього змінити та пом'якшити призначене покарання. Крім того, просить урахувати у строк покарання перебування його під вартою за попереднім вироком з 17 квітня 2000 року по 27 грудня 2000 року.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1. просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, на досудовому слідстві було допущено неповноту та однобічність дослідження доказів у справі, порушено кримінально-процесуальний закон та неправильно застосовано кримінальний закон. Матеріали справи сфальшовано, апеляційний суд не спростував доводи його апеляції. Вказує на те, що злочини він не вчиняв, і разом із тим вважає, що призначене йому покарання не відповідає тяжкості вчинених злочинів та даним про його особу через суворість.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважав судові рішення законними і обгрунтованими, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги засуджених ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6., ОСОБА_7., та захисників ОСОБА_8. в інтересах засудженого ОСОБА_21 і ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_7. задоволенню не підлягають, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_3. та його захисників ОСОБА_11. і ОСОБА_3 - мають бути задоволені частково.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винності ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6., ОСОБА_7. у вчиненні злочинів, за обставин вказаних у вироку, стверджується сукупністю перевірених у судовому засіданні доказів.
Суд підставно послався у вироку, як на доказ винності засуджених, на показання потерпілого ОСОБА_13, який у судовому засіданні детально розповів про обставини вчинення злочинів щодо нього і повідомив про участь кожного із засуджених у злочинах та про використання зброї при їх вчиненні. Показання потерпілого є послідовними і узгоджуються із іншими доказами у справі, а саме, з даними, що містяться у протоколах відтворення обстановки та обставин події за участю потерпілого, пред'явлення осіб для впізнання, відповідно до яких ОСОБА_13. впізнав ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_7., ОСОБА_3., ОСОБА_5, та ОСОБА_6 як осіб, що разом із іншими засудженими вчинили злочини щодо нього, пред'явлення предметів для впізнання, очних ставок потерпілого із засудженими.
Винність засуджених стверджується й показаннями самих засуджених ОСОБА_7., ОСОБА_6., ОСОБА_3., ОСОБА_12, котрі вони давали на досудовому слідстві, свідків ОСОБА_18., ОСОБА_19., ОСОБА_20, а також даними, що є у протоколах огляду місця події, обшуків, огляду вилучених предметів, відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_7., висновках судово-медичної, криміналістичної і товарознавчої експертиз та іншими доказами у справі.
Суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив докази у справі і дійшов обґрунтованого висновку про винність ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6., ОСОБА_7. у вчиненні злочинів, за які їх засуджено.
Зібрані докази свідчать про правильність висновку зробленого судом і колегія суддів вважає наведені аргументи, переконливими.
Підстав вважати, що потерпілий обмовив засуджених, у справі не виявлено.
Не підтверджуються зібраними у справі доказами й посилання засудженого ОСОБА_7. на те, що судом не ураховано протиправну поведінку ОСОБА_13, оскільки такі дані у справі відсутні.
Посилання засуджених та захисників на те, що винність засуджених не є доведеною, а докази у справі сфальшовано, з огляду на наведене, є безпідставними.
Не знайшли свого підтвердження й посилання засуджених на те, що вчиняючи злочини щодо ОСОБА_13, вони не мали попередньої змови.
Твердження засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_7. та захисника ОСОБА_9 про те, що було порушено право засуджених на захист, є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на матеріалах справи.
Що стосується посилань ОСОБА_7. та його захисника ОСОБА_9 на те, що на досудовому слідстві до засудженого застосовувалися незаконні методи, то вони було предметом перевірки і не знайшли підтвердження у справі.
Правильність кваліфікації злочинних дій засуджених, сумнівів не викликає.
При призначенні покарання ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6., ОСОБА_7 місцевий суд у вироку навів обставини, котрі він урахував і вказав, чому вважає за необхідне призначити цим засудженим покарання, саме у виді позбавлення волі.
Крім того, суд апеляційної інстанції перевірив доводи засуджених та їх захисників про пом'якшення покарання і не знайшов підстав для їх задоволення.
Призначене покарання є необхідним та достатнім. Підстав для його пом'якшення та застосування ст.ст.69 чи 75 КК України, не вбачається.
Що стосується доводів наведених у скаргахОСОБА_2 та ОСОБА_6. про те, що суд при призначенні їм покарання суд не урахував строк перебуванняОСОБА_2 під вартою за попереднім вироком з 17 квітня 2000 року по 27 грудня 2000 року, а ОСОБА_6. - за цим вироком, то відповідно до ст.409 КПК України, це питання вирішує суд за місцем відбування покарання.
Посилання засуджених на неправильне застосування кримінального закону при призначенні покарання, були предметом перевірки суду касаційної інстанції і не знайшли свого підтвердження.
Призначаючи ОСОБА_3 покарання, місцевий суд у вироку навів обставини, котрі впливають на строк покарання і дійшов правильного висновку, щодо необхідності призначення ОСОБА_3 покарання саме у виді позбавлення волі.
Як убачається зі справи, ОСОБА_3 злочин вчинив вперше, працював, має вищу освіту, характеризується позитивно, на утриманні має батьків похилого віку. Ці обставини не в повному обсязі враховані судом першої інстанції. Крім того, колегія суддів знаходить, що суд не урахував другорядну участь винного у вчиненні злочинів щодо ОСОБА_13.
Сукупність цих обставин, на думку колегії суддів, суттєво знижують ступінь небезпечності особи засудженого для суспільства і дають підстави для призначення ОСОБА_3 покарання із застосуванням ст.69 КК України.
Посилання захисників ОСОБА_11., ОСОБА_3 та засуджених ОСОБА_1. і ОСОБА_4 на те, що апеляційний суд не розглянув доводи їх апеляцій і цим самим допустив істотне порушення кримінально-процесуального закону, є безпідставними. Зі змісту ухвали апеляційного суду вбачається, що суд апеляційної інстанції, із дотриманням вимог ст. 377 КК України, розглянув усі доводи апеляції захисників і засуджених, та навів переконливі підстави на їх спростування, правильно визнавши їх необґрунтованими.
Істотних порушень кримінально-процесуального закону, що тягнуть скасування чи зміну судових рішень, не встановлено.
Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
касаційні скарги засуджених ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6., ОСОБА_7., та захисників ОСОБА_8. в інтересах засудженого ОСОБА_6 і ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_7. залишити без задоволення, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_3 та його захисників ОСОБА_11. і ОСОБА_22- задовольнити частково.
Вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 травня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 8 листопада 2005 року щодо ОСОБА_3 змінити.
Пом'якшити ОСОБА_3 покарання за ч.5 ст.27, ч.3 ст.189 КК України 2001 р., із застосуванням ст.69 КК України, до трьох років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини майна, що є його особистою власністю.
На підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, передбачених ч.5 ст.27, ч.3 ст.189 КК України 2001 р. та ч.1 ст.123 КК України, вважати ОСОБА_3 засудженим на три роки 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини майна, що є його особистою власністю.
С у д д і: