У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

 

головуючого	Кравченка  К.Т.,
суддів	Самелюка  П.О.,  Скотаря  А.М.,
за участю прокурора	Сушко  Т.М.,
засудженого	ОСОБА_1,
потерпілого	ОСОБА_2

 

розглянула у судовому засіданні 19 жовтня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_3 на вирок колегії суддів Cудової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Сумської області від 26 червня 2006 року щодо ОСОБА_1.

 

         Вироком апеляційного суду до позбавлення волі засуджений

 

                            ОСОБА_1, уродженець і мешканець м. Шостка Сумської області,

судимості не має,

 

         - за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України на 13 років;

         - за ч. 4 ст. 187 КК України на 9 років;

         - за ч. 3 ст. 289 КК України на 8 років.

 

         На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 призначено 13 років позбавлення волі.

 

         Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної - 3235 грн. 25 коп. і моральної шкоди - 50 тис. грн.

         У разі відсутності майна достатнього для відшкодування шкоди постановлено стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 по 1617 грн. 63 коп. та по 25 тис. грн., з кожного з батьків засудженого.

 

         Також постановлено стягнути з ОСОБА_1 у доход держави 469 грн.               90 коп. судових витрат. При відсутності майна стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 по 234 грн. 95 коп. у доход держави, з кожного.

         Потерпілому у стягненні 1500 грн., пов'язаних з оплатою витрат законного представника - відмовлено.

 

         У справі постановлені дві окремі ухвали на адресу прокурора Сумської області.

         ОСОБА_1 вчинив розбійний напад, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, умисне вбивство з корисливих мотивів, а також незаконне заволодіння транспортним засобом із застосуванням насильства, що є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого.

 

         Як визнав суд, злочини ОСОБА_1. було вчинено за таких обставин.

 

         25 вересня 2005 року, у проміжок часу з 20 до 22 години, неповнолітній ОСОБА_1, перебуваючи на автобусній зупинці на АДРЕСА_4, навпроти магазину ІНФОРМАЦІЯ_1, очікував автомобіль “таксі”, за кермом якого повинен перебувати водій похилого віку, якого ОСОБА_1 обрав, як об'єкт злочинних посягань.

         Побачивши автомобіль “таксі” ВАЗ-21100, державний номерний знак НОМЕР_1, за кермом якого перебував ОСОБА_2,   ОСОБА_1 зупинив його і попросив потерпілого відвезти спочатку на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, а потім знову до будинку АДРЕСА_1.

         Піднявшись на дах будинку АДРЕСА_1, ОСОБА_1 взяв відрізок металевої арматури і, сховавши його під одягом, повернувся до автомобіля.

         Непомітно для водія, поклавши арматуру на заднє сидіння, ОСОБА_1 попросив ОСОБА_5 у черговий раз відвезти його на АДРЕСА_5, пообіцявши відразу розрахуватися, оскільки потерпілий почав пред'являти вимоги щодо оплати проїзду.

         Проїжджаючи вулицею Фабричною і достовірно знаючи, що перед перехрестям з вулицею Гагаріна є пустир, ОСОБА_1 вирішив вчинити напад і вбивство з метою заволодіння майном потерпілого саме у цьому місці.

         Зупинивши автомобіль, ОСОБА_1 попросив ОСОБА_5 відкрити багажний відсік автомобіля. Непомітно для потерпілого узяв арматуру і, дочекавшись коли ОСОБА_5 підійде до багажника, напав на нього. Умисно, з метою позбавлення життя потерпілого та уникнення сплати грошей за проїзд і заволодіння автомобілем та іншим майном, ОСОБА_1 відрізком металевої арматури завдав ОСОБА_5 не менше трьох ударів по голові та інших частинах тіла і вбив його.

         Приховуючи сліди злочину ОСОБА_1 відтягнув труп ОСОБА_5 на узбіччя дороги і сховав його у кущах.

         Обшукавши кишені одягу ОСОБА_5 і нічого не знайшовши, ОСОБА_1 повернувся до автомобіля і вирушив на ньому у бік другої прохідної заводу ІНФОРМАЦІЯ_2, де зупинився, оскільки закінчилося паливо.

         Обшукавши автомобіль, ОСОБА_1 заволодів мобільним телефоном     вартістю 258 грн. та 140 грн., що належали потерпілому.

         У подальшому за допомогою своїх знайомих ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 закотив автомобіль у двір будинку АДРЕСА_3. Залишаючи автомобіль, ОСОБА_1 заволодів рацією, ліхтарем “таксі” та іншим майном, склавши його до поліетиленових пакетів, котрі викинув у річку Шостка.

         Мобільний телефон продав водієві “таксі” - ОСОБА_13, а пилосос марки “Сатурн ST-1283” - мешканцю міста Шостка - ОСОБА_9.

 

         На вирок суду засудженим і його захисником подані касаційні скарги.

 

         Засуджений ОСОБА_1, за змістом його скарги, вважає вирок суду незаконним. Висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Внаслідок застосування психічного і фізичного впливу з боку працівників міліції, поганої юридичної обізнаності і не належної допомоги з боку захисника він обмовив себе і дав на досудовому слідстві неправдиві показання щодо своєї причетності до злочинів. Посилається на те, що вбивство вчинила інша людина, а він лише узяв відповідальність на себе, оскільки боявся цієї особи.

         Суд належним чином не перевірив його доводи, щодо можливості непомітного перевезення знаряддя злочину в авто потерпілого.

 

         Захисник ОСОБА_3  просить вирок апеляційного суду скасувати, а справу направити на додаткове розслідування. Захисник вважає вирок незаконним, необгрунтованим і таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.

         Посилаючись на показання засудженого у суді, вказує на те, що злочини вчинила інша доросла особа, а неповнолітній ОСОБА_1 обмовив себе внаслідок впливу цієї особи (ОСОБА_6 ).       Захисник також наводить пояснення свідка ОСОБА_7, який показував, що він був присутнім коли ОСОБА_6 вбивав ОСОБА_5

         На думку захисника, вирок побудований на доказах, котрі належним чином не перевірені. Поверховість дослідження доказів, невстановлення мотиву злочину, привело суд, як вважає захисник, до помилкового рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його засуджено.

 

         Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_1, котрий підтримав свою скаргу, думку потерпілого, прокурора, який вважав вирок законним і обгрунтованим, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи засудженого, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення скарг ОСОБА_1 та його захисника.

 

         Висновок апеляційного суду щодо винності ОСОБА_1 у вчиненні злочинів за обставин, викладених у вироку, стверджується сукупністю досліджених судом доказів, є умотивованим і правильним.

 

         Твердження ОСОБА_1 і посилання захисника у скарзі на те, що ОСОБА_1 непричетний до вбивства ОСОБА_5 були предметом перевірки і не знайшли свого підтвердження.

         На обгрунтування свого висновку про те, що злочинні дії було вчинено саме ОСОБА_1., суд підставно послався на показання засудженого, у тому числі на пояснення, дані ним на досудовому слідстві.

 

         З цих свідчень, даних у присутності захисника, видно, що ОСОБА_1 розповів за яких обставин було вчинено напад і вбивство потерпілого. ОСОБА_1, повідомив де він узяв знаряддя злочину, як завдавав ним удари водієві “таксі”. ОСОБА_1 стверджував, що напад і вбивство було вчинено із-за грошей.

 

         Засуджений також повідомив куди відтягнув тіло потерпілого, як обшукав кишені вбитого та його автомобіль. ОСОБА_1 також визнавав, що знайшов в авто гроші, мобільний телефон, пилосос та інші речі.

         З показань ОСОБА_1 видно, що він особисто зняв з автомобіля рацію та інші прилади і викинув їх.

         Засуджений повідомив, як розгорталися подальші події з участю ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, після заволодіння ним автомобілем аж до затримання його та ОСОБА_7 працівниками міліції.

 

         Про обставини вчинення злочину ОСОБА_1 повідомив і у явці з повинною, де власноручно зазначив, як заздалегідь заготовлено арматурою вбив водія “таксі”, заволодів його автомобілем і майном.

 

         Суд підставно послався й на дані, що містяться у протоколі відтворення обстановки та обставин події із участю винного. Зокрема, ОСОБА_1 у присутності свого захисника підтвердив свої попередні пояснення і показав місце злочину, як він завдавав удари арматурою і куди відтягнув труп потерпілого, ОСОБА_1 вказав куди він викинув окремі речі з авто ОСОБА_5 та знаряддя вбивства (відрізок арматури).

 

         З даних, що є у вказаному протоколі видно, що частина речей, котрі належали ОСОБА_5 та відрізок арматури, якими було вбито потерпілого були знайдені і вилучені саме у тих місцях, на які вказав засуджений.

 

         Свідок ОСОБА_8 підтвердив, що разом із ОСОБА_1., ОСОБА_7  та іншою особою на “таксі” їздили за паливом на АЗС, а потім намагалися завести автомобіль ВАЗ-21100 темного кольору. Оскільки автомобіль не заводився, його заштовхали у двір одного з будинків на АДРЕСА_3. У розмові ОСОБА_1 повідомив, що вказаний автомобіль належить його братові, який дав йому покататися.

 

         З повідомлень свідка ОСОБА_6  вбачається, що 25 вересня 2005 року, увечері, коли він із своїми рідними знаходився за місцем проживання, до нього зайшов ОСОБА_1 і попросив порожню каністру для палива, щоб заправити автомобіль, котрий дав йому брат.

         Разом із ОСОБА_1. на автомобілі “таксі” білого кольору доїхали до магазину “Прем'єра”, де в автомобіль сіли ОСОБА_7 та ще одна особа. Придбавши на АЗС паливо на тому ж “таксі” приїхали на АДРЕСА_5 до другої прохідної заводу ІНФОРМАЦІЯ_2. За послуги “таксі” розрахувався ОСОБА_1. Оскільки автомобіль ВАЗ-21100 не заводився, вони заштовхали його у двір одного з будинків на АДРЕСА_3.

         На другий день бачив цей автомобіль біля школи НОМЕР_1, в салоні авто знаходився ОСОБА_7.

 

         Свої пояснення ОСОБА_6 підтвердив і на очній ставці із ОСОБА_1., як це убачається із відповідного протоколу.

 

         З показань свідка ОСОБА_10 видно, що саме 25 вересня 2005 року, приблизно о 24 годині, до нього в “таксі” марки “ДЕУ” білого кольору спочатку сіли двоє, а трохи пізніше ще двоє молодих осіб, які попросили підвезти їх до АЗС, де придбали у пластмасову каністру 4 літри бензину.

 

         Як видно із протоколу цей свідок підвіз вказаних осіб і висадив їх між першою і другою прохідними заводу ІНФОРМАЦІЯ_2, де один із пасажирів розрахувався із ним.

 

         Показання зазначених свідків є послідовними, узгоджуються між собою і в цілому стверджують факт, що вони були свідками тих подій, що розгорталися після того, як ОСОБА_1 заволодів автомобілем потерпілого.

 

Дані, що містяться у протоколі огляду місця події, узгоджуються із показаннями ОСОБА_1 про місце нападу і вбивства потерпілого, заволодіння його речами та автомобілем.

 

         На підтвердження пояснень засудженого зі згаданого протоколу  вбачається, що при огляді місця події виявлено сліди волочіння, а в кущах біля дороги - труп ОСОБА_5 з тілесними ушкодженнями в ділянці голови.

 

         Згідно із висновком судово-медичної експертизи смерть ОСОБА_5 настала від відкритої тупої механічної травми голови.

 

         Всі тілесні ушкодження виявлені на трупі, були заподіяні одномоментно. При цьому, як зазначив експерт, на ранах трупа ОСОБА_5 відобразилися конструктивні особливості травмуючого знаряддя злочину. За висновком експерта це був предмет циліндричної форми, на поверхні якого розташовані косо-поперечні валики. Механізм заподіяння тілесних ушкоджень вказані    ОСОБА_1. при відтворенні обстановки та обставин події, відповідає тим тілесним ушкодженням, котрі виявлені на трупі ОСОБА_5

 

         Цим же висновком підтверджено і те, що виявлені тілесні ушкодження на трупі потерпілого були заподіяні саме тією арматурою, котра вилучена з місця події.

 

         Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 323 від 21 жовтня 2005 року (т. 1 а. с. 113 - 117) під час серологічного дослідження крові виявлено антиген В системи крові АВО.

 

         Походження слідів крові на арматурі, вилученої з місця події від ОСОБА_5 та засудженого ОСОБА_1 не виключається.

 

         Відповідно до висновку судово-імунологічної експертизи № 481 від               21 жовтня 2005 року походження потових виділень, виявлених на арматурі від ОСОБА_1, не виключається.

 

         Згідно із експертним висновком № 478 від 17 жовтня 2005 року на чохлах сидіння з автомобіля потерпілого виявлено потові виділення, походження котрих від ОСОБА_1 також не виключається.

 

         Відповідно до даних, що містяться у висновку дактилоскопічної експертизи № 407 від  16 жовтня 2005 року на пачці цигарок, котрі вилучені з салону автомобіля потерпілого виявлено відбиток пальця правої руки ОСОБА_1, а також відбиток пальця правої руки свідка ОСОБА_7.

 

         З висновку судово-імунологічної експертизи № 503 від 31 жовтня              2005 року видно, що на спортивних штанях ОСОБА_1 виявлена кров, походження якої від ОСОБА_5 не виключається.

 

         На підтвердження свого висновку щодо винуватості ОСОБА_1 в умисному вбивстві ОСОБА_5 і заволодінні його майном, суд послався на показання свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_9, котрі повідомили, за яких обставин ОСОБА_12 придбав у ОСОБА_1 мобільний телефон потерпілого, а ОСОБА_9 пилосос “Сатурн ST-1283” у ОСОБА_7, у присутності ОСОБА_1.

 

         Таким чином, суд апеляційної інстанції належним чином дослідивши зібрані докази і давши їм правову оцінку, дійшов обгрунтованого висновку щодо доведеності винності ОСОБА_1 у вчинених ним злочинах і правильно кваліфікував його дії за п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 та ч. 3 ст. 289 КК України.

 

         Що стосується доводів засудженого ОСОБА_1 та його захисника про неповноту досудового і судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам , то їх не можна визнати відставними з огляду на наведені докази та інші матеріали справи.

 

Апеляційний суд належним чином перевірив посилання ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_3 на те, що вбивство ОСОБА_5 вчинила інша особа.

 

Аналіз показань ОСОБА_1, свідків, у тому числі й ОСОБА_6 та ОСОБА_7, оцінка численних висновків експертиз, дали суду підстави зробити висновок про те, що всі злочини щодо ОСОБА_5 були вчинені саме ОСОБА_1.

 

Суд умотивував своє рішення щодо неправдивих показань свідка ОСОБА_7 і належним чином на це відреагував.

 

         Колегія суддів знаходить вказані рішення суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають встановленому у судовому засіданні.

 

         Даних, котрі свідчили б про застосування до ОСОБА_1 незаконних методів, внаслідок чого він себе обмовив, а також підстав для обмов винного з боку свідків, у справі не виявлено.

 

         Немає й даних, котрі давали б підстави вважати, що органи досудового слідства й суд першої інстанції порушили право ОСОБА_1 на захист.

 

         Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи ОСОБА_1 є осудною особою.

 

         Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд дотримався вимог ст. 65 КК України і обираючи винному покарання у виді позбавлення волі на тривалий термін, умотивував своє рішення, яке є переконливим.

 

         Колегія суддів не знаходить підстав для пом'якшення покарання, оскільки воно є необхідним і достатнім.

 

         Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

 

 

у х в а л и л а:

 

 

         касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Сумської області від            26 червня 2006 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

 

 

С у д д і:

 

 

Кравченко  К.Т.                    Самелюк  П.О.                      Скотарь  А.М.