У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

 

головуючого	Кравченка  К.Т.,
суддів	Самелюка  П.О. і   Скотаря  А.М.,
за участю прокурора	Кривов'яза  Я.І.,
засуджених	ОСОБА_1  і  ОСОБА_2

 

розглянула в судовому засіданні 19 жовтня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4 та засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_5 і ОСОБА_1 на вирок апеляційного суду Тернопільської області від 12 липня 2006 року.

 

         Вироком Тернопільського міськрайонного суду від 2 серпня 2004 року засуджено:

                            ОСОБА_1,не судимого,

 

         - за ч. 3 ст. 152 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі;

         - за ч. 2 ст. 153 КК України на 5 років позбавлення волі, а за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі;

 

                            ОСОБА_2, не судимого,

 

         - за ч. 3 ст. 152 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі;

         - за ч. 2 ст. 153 КК України на 3 роки позбавлення волі, а за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі;

                            ОСОБА_5, не судимого,

 

         - за ч. 3 ст. 152 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки 2 місяці позбавлення волі;

         - за ч. 2 ст. 153 КК України на 3 роки позбавлення волі, а за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України на 3 роки 2 місяці позбавлення волі.

 

         Згідно з вироком ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_5 визнані винними і засуджені за те, що 14 травня 2003 року вони разом з особою, матеріали кримінальної справи щодо якої виділено в окреме провадження, групою осіб у квартирі АДРЕСА_1 з застосуванням фізичного насильства та погроз насильством повторно задовольнили свою статеву пристрасть неприродним способом з неповнолітньою ОСОБА_11, після чого ОСОБА_2 та ОСОБА_5, діючи узгоджено з ОСОБА_1 та іншою особою, матеріали кримінальної справи щодо якої виділено в окреме провадження, згвалтували її.

 

         Вироком апеляційного суду Тернопільської області від 12 липня 2006 року вирок Тернопільського міськрайонного суду від 2 серпня 2004 року в частині призначеного засудженим покарання скасовано і призначено покарання ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_5 за сукупністю злочинів, передбачених  ст. ст. 153 ч. 2, 152 ч. 3 КК України, 7 років позбавлення волі кожному.

         В решті вирок залишено без зміни.

 

         У касаційних скаргах:

 

         - засуджений ОСОБА_5, не оспорюючи доведеність його вини та правильність кваліфікації його злочинних дій, просить пом'якшити міру покарання;

 

         - захисник ОСОБА_3 та ОСОБА_5, по суті, приводять такі ж доводи і ставлять питання аналогічного змісту;

 

         - засуджений ОСОБА_2 посилається на безпідставність його засудження, не підтвердивши його вини будь-якими доказами, за винятком показів потерпілої, яка давала неправдиві покази, міняючи їх декілька разів. Будь-яких тілесних ушкоджень на тілі потерпілої не виявлено, на що суд, на його думку, не звернув уваги. Зазначає, що протокол судового засідання у апеляційному суді не вівся;

 

         - засуджений ОСОБА_1 посилається на свавілля і безлад з боку апеляційного суду, не розкриваючи, в чому саме вони проявилися.

 

         Заслухавши доповідача, засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2, які підтримали свої касаційні скарги, міркування прокурора про законність і обгрунтованість вироку, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів підстав для їх задоволення не знаходить.

         Висновок суду про винність ОСОБА_5 у вчиненні злочинів за обставин, викладених у вироку, відповідає фактичним обставинам та грунтується на розглянутих у судовому засіданні доказах і не оспорюється у скаргах.

 

         Вина засудженого ОСОБА_5 стверджується показаннями самого засудженого, показаннями потерпілої, свідків та іншими доказами, дослідженими і належним чином перевіреними судом.

 

         Доводи касаційних скарг засудженого ОСОБА_5 та захисників ОСОБА_3 і ОСОБА_5 про пом'якшення покарання - безпідставні.

 

         Судова палата з кримінальних справ апеляційного суду Тернопільської області при вирішенні питання про покарання ОСОБА_5 врахувала характер і ступінь суспільної небезпечності вчинених злочинів, дані, що характеризують особу засудженого, тому колегія суддів не вбачає підстав для пом'якшення покарання засудженому ОСОБА_5, як про це ставиться питання у касаційних скаргах.

         Висновки суду щодо доведеності винності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні вказаних злочинів є обгрунтованими.

 

         Доводи в касаційних скаргах цих засуджених про те, що досудове і судове слідство по справі проведено необ'єктивно, неповно і з обвинувальним ухилом, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи і не підтверджені дослідженими в судовому засіданні доказами, позбавлені підстав.

 

         Як встановлено матеріалами справи, органами досудового слідства і судом дотримано вимог кримінально-процесуального закону, спрямованих на встановлення у справі об'єктивної істини. Викладені у вироку висновки суду про винність ОСОБА_2 і ОСОБА_1 у вчиненні вказаних злочинів за обставин, встановлених судом, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені дослідженими в судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами. І, зокрема, їх винність підтверджується особистими поясненнями; показаннями потерпілої та свідка ОСОБА_6; висновком судово-імунологічної експертизи; даними протоколів огляду місця події і речових доказів.

 

         Як видно з матеріалів справи, у ОСОБА_2, ОСОБА_1 і ОСОБА_5 не було підстав для самообмови, не встановлено також даних, які б свідчили, що вони могли обмовити один одного.

 

         По справі не встановлено даних, які б свідчили про одержання органами досудового слідства від засуджених показань обманним чи яким-небудь іншим протиправним способом.

 

         Так, зокрема, з показань потерпілої ОСОБА_11 вбачається, що засуджені, застосовуючи насильство, неодноразово почергово задовольнили з нею свою статеву пристрасть неприродним способом, після чого вони її згвалтували.

 

         Свідок ОСОБА_6, яка була присутня на місці вчинення злочинів, показала, що на квартиру потерпіла була заведена силою і згвалтована із застосуванням фізичного і психологічного тиску зі сторони засуджених, а на прохання потерпілої відпустити її ніхто не реагував.

         Свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 показали, що потерпіла їм розповідала про те, що її згвалтували четверо осіб.

 

         Згідно з висновком судово-імунологічної експертизи у слідах та трьох об'єктах, вилучених на місці події, виявлено сперматозоїди та антигени А, В., Н, які можуть походити від засуджених.

 

         Таким чином, по справі зібрано достатньо доказів, які свідчать, що саме засуджені ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_1 вчинили злочини, за які їх і засуджено, та спростовують їх твердження про непричетність їх до цих злочинів.

 

         Давши належну оцінку доказам, які були перевірені в судовому засіданні, суд правильно кваліфікував злочинні дії ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_5 за              ст. ст. 153 ч. 2, 152 ч. 3 КК України.

 

         Доводи засудженого ОСОБА_2 в тій частині, що по справі не вівся протокол судового засідання є безпідставними, оскільки судове слідство по справі не проводилося, а  вирок суду першої інстанції було скасовано лише в частині призначення засудженим покарання.

 

         Аналіз матеріалів справи дає підстави до висновку, що під час досудового і судового слідства право на захист засуджених не порушено, не допущено також інших порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б ставили під сумнів достовірність доказів та висновки суду про винність ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які вони засуджені.

 

         Отже, доводи, які наведені з цього приводу у касаційних скаргах, є безпідставними.

         На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

 

         Касаційні скарги захисників ОСОБА_3., ОСОБА_4 та засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Тернопільської області від 12 липня 2006 року щодо засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_5 - без зміни.

 

С у д д і:

 

Кравченко  К.Т.                    Скотар  А.М.                         Самелюк  П.О.