У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 23 листопада 2006 року кримінальну справу за касаційними скаргами потерпілої ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Приморського районного суду м. Одеси від 5 грудня 2005 року щодо засудженого ОСОБА_3

Вироком суду

ОСОБА_3  ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженець м. Одеса,

судимості не має,

засуджений

за ч. 1 ст. 119 КК України на 4 роки позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з  іспитовим строком 3 роки.

Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_1 50 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 16 травня 2006 року апеляції потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишені без задоволення, а зазначений вирок - без зміни.

За вироком суду ОСОБА_3 визнаний винним у тому, що він, 27 вересня 2001 року, приблизно о 2 годині 30 хвилин, у сауні кафе-бару ІНФОРМАЦІЯ_2 на АДРЕСА_1, перебуваючи  у  стані  алкогольного  сп'яніння,  вчинив  вбивство ОСОБА_4 через необережність.

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_1 зазначає, що досудове та судове слідства проведені неповно, з істотними порушеннями кримінального та кримінально-процесуального законів, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Стверджує, що дії засудженого ОСОБА_3 потрібно кваліфікувати за ч. 1 ст. 115 КК України. Судом необґрунтовано відмовлено їй у повному задоволенні цивільного  позову. Ставить питання про зміну вироку щодо ОСОБА_3 і визнанням його винним за ч. 1 ст. 115 KK України. Просить призначити ОСОБА_3 більш суворе покарання та стягнути з нього 8 404, 03 грн. на відшкодування матеріальної та 150 000 грн. моральної шкоди.

Потерпіла ОСОБА_2 стверджує, що кримінальну справу щодо ОСОБА_3 сфальшовано, його дії кваліфіковано не правильно, а міра покарання не відповідає скоєному.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи потерпілих, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_3  у вчиненні злочину суд обґрунтував викладеними у вироку доказами: показаннями самого засудженого про те, що він не мав умислу на вбивство ОСОБА_4 та його щирим каяттям у вчиненому; свідків ОСОБА_5 про те, що саме ОСОБА_4 затіяв конфлікт із ОСОБА_3 та накинувся на останнього; свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10; даними, що містяться протоколах огляду місця події, відтворення обстановки і обставин події; висновками судово-медичних та судово-психіатричної експертиз та іншими зібраними у справі доказами.

Виходячи з встановлених фактичних обставин справи, суд правильно застосував щодо ОСОБА_3 кримінальний закон при кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 119 КК України та в межах пред'явленого обвинувачення прокурором, який під час судового слідства змінив пред'явлене досудовим слідством обвинувачення з ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 119 КК України.

Міра покарання ОСОБА_3 призначена у відповідності до вимог ст.65 КК України, з урахуванням усіх пом'якшуючих і обтяжуючих покарання обставин та даних про особу винного.

Доводи потерпілої ОСОБА_1 про невідшкодування засудженим матеріальної шкоди не можна визнати підставними, оскільки спростовані даними, що є у касовому ордері від 15.07.2003 року (а.с. 401 т. 1), з якого вбачається, що ОСОБА_3 одноразово перерахував на особистий рахунок потерпілої 9500 грн., а також, починаючи з 2001 року, систематично сплачує на цей рахунок по 500 грн. і більше. (а.с. 12-31 т. 3, а.с. 401-406 т. 1). Про безпідставність доводів потерпілої свідчить й долучена до скарги роздруківка особистого рахунку потерпілої, виконана Одеською обласною філією АППБ “Аваль”. Оскільки ОСОБА_3 відшкодував матеріальні збитки до винесення вироку судом першої інстанції, то це питання не розглядалося судом.

Що стосується розміру відшкодування моральної шкоди, то суд першої інстанції обґрунтував часткове задоволення заявлених вимог у розмірі, котрий відповідає наданим суду доказам. Це рішення суду є переконливим.

Суд апеляційної інстанції перевірив доводи апеляцій потерпілих, аналогічні доводам, наведеним у касаційних скаргах, і вірно визнав їх безпідставними. Колегія суддів також знаходить це рішення правильним.

Не вбачаючи підстав для задоволення касаційних скарг потерпілих, колегія суддів не знаходить їх і для призначення справи до касаційного розгляду з викликом осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, що тягнуть скасування чи зміну судових рішень, не встановлено. Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

у задоволенні касаційних скарг потерпілим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - відмовити.

Судді:

Кравченко К.Т.                        Жук В.Г.                          Селівон О.Ф