АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2013 року колегія судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді - Гриненка О.І.
суддів - Худика М.П., Балацької Г.О.
при секретарі - Ушаковій Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляцією прокурора на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 25 грудня 2012 року, яким ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, не одруженого, з середньою освітою, що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України з застосуванням положень ст. 69 КК України до 1 року позбавлення волі
за участю прокурора - Тертичного О.А.
засудженого - ОСОБА_1
потерпілої - ОСОБА_2
У С Т А Н О В И Л А:
За вироком суду, ОСОБА_1 14.10.2012 року близько22 год. 30 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'янінняв квартирі АДРЕСА_1, взяв зі столу кухонний ніж та кинув його в ОСОБА_2, який влучив останній в грудну клітину з лівого боку, спричинивши потерпілій тілесні ушкодження у вигляді непроникаючого колото-різаного поранення грудної клітини зліва, колото-різаної рани, які відносяться до легкого тлесного ушкодження. Після цього ОСОБА_1 маючи умисел, направлений на заподіяння ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень, взяв з кухонного столу кухонний ніж та наніс ОСОБА_2 один удар ножем в район живота, спричинивши останній, згідно висновку СМЕ № 1866/Е від 30.11.2012 року, тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення живота, яке за критерієм небезпеки для життя відноситься до тяжких тілесних ушкоджень.
Провадення № 11кп/796/15/2013р. Головуючий у першій інстанції - Короткова О.С..
Унікальний № 2605/20448/12
Категорія КК України: ч.1 ст.121 Доповідач в апеляційній інстанції - Гриненко О.І.
В апеляційній скарзі заступник прокурора м. Києва, не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію дій ОСОБА_1, просить вирок Оболонського районного суду міста Києва від 25.12.2012 року відносно ОСОБА_1 скасувати в частині призначення покарання в зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, а саме безпідставним застосуванням положень ст. 69 КК України, а також у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого, оскільки призначене покарання є явно несправедливим внаслідок м'якості. Прокурор просить ухвалити свій вирок, яким призначити покарання ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КК України 5 років позбавлення волі.
В своїх обґрунтуваннях прокурор посилається на те, що суд першої інстанції необґрунтовано визнав той факт, що ОСОБА_1 раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався пом'якшуючою покарання обставиною згідно ст. 66 КК України, оскільки зазначена обставина є такою, що характеризує особу обвинуваченого. Як наслідок судом безпідставно застосовано положення ст. 69 КК України при фактичній наявності лише однієї обставини, що пом'якшує покарання згідно ст. 66 КК України - щире каяття.
Крім того, судом при призначенні покарання недостатньо враховано обставини вчиненого кримінального правопорушення ОСОБА_1, вид та локалізацію отриманих потерпілою тілесних ушкоджень, які за критерієм небезпеки для життя віднесені до тяжких тілесних ушкоджень, тому призначене покарання у виді 1 року позбавлення волі є явно несправедливим внаслідок м'якості.
Прокурор в апеляції зазначає також про необхідність приведення оскаржуваного вироку у відповідність з законом, оскільки судом визначено процесуальний статус ОСОБА_1 як підсудного, що не відповідає вимогам ст. 374 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку обвинуваченого ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_2, які проти апеляційної скарги прокурора заперечували, вважаючи вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим, провівши апеляційний розгляд та дослідивши матеріали провадження, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, врахувавши подані заперечення ОСОБА_1 проти апеляційної скарги прокурора, судова колегія вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Висновок суду про винність ОСОБА_1 у спричинені умисного тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_2, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя потерпілої в момент заподіяння при обставинах, викладених у вироку є обгрунтованим та відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується наявними у справі доказами, в їх сукупності, які не заперечувались також і обвинуваченим, досліджувались за його згодою в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, а тому згідно ч. 2 ст. 394 КПК України апеляційному перегляду не підлягає.
Обраний судом першої інстанції вид покарання обвинуваченому ОСОБА_1 учасниками провадження, в тому числі і прокурором не оспорюється.
Згідно ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому враховуються ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Призначаючи покарання ОСОБА_1 за ст. 121 ч. 1 КК України, суд першої інстанції, в основному, дотримався загальних засад призначення покарання, передбачених вищевказаною нормою кримінального закону. При цьому судом було враховано відношення ОСОБА_1 до вчиненого, матеріали, що характеризують особу обвинуваченого, позицію потерпілої, яка претензій до нього не має та просила суворо його не карати.
Обставинами, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину, судом визнано його щире каяття, а також той факт, що він раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, а обставиною, що обтяжує покарання скоєння злочину у стані алкогольного сп'яніння.
Доводи апеляційної скарги прокурора щодо необґрунтованого, на його думку, визнання судом першої інстанції не притягнення ОСОБА_1 до кримінальної та адміністративної відповідальності в минулому, як обставини, що пом'якшує його покарання, на думку колегії суддів, не заслуговують на увагу.
Наведений у ч. 1 ст. 66 КК України перелік обставин, які пом'якшують покарання не є вичерпним. Згідно ч. 2 ст. 66 КК України при призначенні покарання суд може визначити такими, що його пом'якшують й інші обставини, не зазначені в цій статті. Ними, зокрема, можуть бути вчинення злочину вперше, визнання вини особою, що вчинила злочин, молодий вік цієї особи, стан її здоров'я, наявність малолітніх дітей або інших осіб на її утриманні.
Обставини, які пом'якшують покарання, маючи відповідну систему, характеризують відносно знижений ступінь суспільної небезпеки особи злочинця та вчиненого ним діяння, слугують критерієм індивідуалізації покарання.
Не притягнення обвинуваченого ОСОБА_1 до кримінальної та адміністративної відповідальності з урахуванням його віку свідчить про несхильність його як особи до вчинення кримінальних правопорушень та істотно знижують в зв'язку з цим ступінь суспільної небезпеки його особи та вчиненого ним злочину, а тому суд першої інстанції обґрунтовано визнав зазначену обставину пом'якшуючою покарання ОСОБА_1 на підставі ч. 2 ст. 66 КК України.
Таким чином, при наявності двох обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, а також позиції потерпілої, яка просила суд суворо не карати ОСОБА_1, колегія вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано призначено покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 1 ст. 121 КК України, а тому доводи апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосування судом ст. 69 КК України є безпідставними.
Разом з тим, розмір покарання, визначеного судом обвинуваченому ОСОБА_1 до відбування строком на 1 рік явно не відповідає тяжкості скоєного ним злочину внаслідок м'якості.
Суд першої інстанції в повній мірі не врахував тяжкість скоєного ОСОБА_1 злочину, який згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, спосіб вчинення злочину, направленість умислу, наслідків злочинного діяння, а саме спричинення потерпілій тяжкого тілесного ушкодження та призначив покарання в розмірі, що не забезпечить досягнення мети, передбаченої ст. 50 КК України, а саме не забезпечить виправлення, виховання ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових злочинів.
За таких обставин вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання обвинуваченому підлягає скасуванню з постановленням свого вироку на підставі п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України, а апеляційна скарга прокурора частковому задоволенню.
Крім того, заслуговують на увагу доводи апеляції прокурора про необхідність приведення вироку Оболонського районного суду м. Києва від 25.12.2012 року відносно ОСОБА_1 у відповідність з законом в зв'язку з неправильним визначенням процесуального статусу ОСОБА_1 як підсудного, а не обвинуваченого, відповідно до ст. 374 КПК України
Керуючись ст.ст. 405,407, 420 КПК України колегія суддів, -
З А С У Д И Л А:
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Вирок Оболонського районного суду міста Києва від 25 грудня 2012 року відносно ОСОБА_1 скасувати в частині призначеного покарання.
Призначити ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КК України із застосуванням положень ст. 69 КК України 3 роки позбавлення волі.
Привести процесуальний статус ОСОБА_1 у мотивувальній частині вироку у відповідність зі ст. 374 КПК України, визначивши його як обвинуваченого.
В решті вирок районного суду залишити без змін.
Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяця з моменту проголошення вироку, а засудженим в той-же строк з моменту отримання копії вироку суду.
Судді
__________________ _________________ ________________
Гриненко О.І. ХудикМ.П. Балацька Г.О.