ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2006 р.                                                            Справа № 27/398-05

вх. № 9005

Колегія суддів господарського суду в складі:

Головуючий суддя   Швед Е.Ю. 

суддя                         Інте Т.В.

суддя                         Светлічний Ю.В.

при секретарі судового засідання Залеська Н.С.

за участю представників сторін:

позивача - Андрющенко Г.С.  відповідача - 1-й - Оганян Л.А,

2-й відповідач - Бойко Р.В.

розглянувши справу за позовом ТОВ ВКФ "Пік", м. Х-в  

до  1. АК "Харківобленерго" м.Харків

2. ДК НАК "Нафтогаз України" "Укргазвидобування" м. Київ  

про зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить зобов*язати першого відповідача (АК "Харківобленерго") поновити енергопостачання на наступні об*єкти: Нафтобазу № 2, розташовану за адресою м.Харків, пр-т Гагаріна,127 та автозаправну станцію (АЗС) № 6, адміністративний будинок, виробничі приміщення, гаражі, які розташовані за адресою: м.Харків, вул.Чугуївська,76, та зобов*язати другого відповідача (ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України") провести оплату за спожиту електроенергію за період з 31.03.05 р. до 31.07.05 р..

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.08.2005 р. за заявою позивача вжиті заходи до забезпечення позову шляхом заборони ДК "Укргазвидобування" та будь-яким іншим особам вчиняти дії, направлені на відчуження переліченого в ухвалі нерухомого майна.

Відповідно до ухвали заступника Голови господарського суду Харківської області від 03.04.2006 р. заява ДК "Укргазвидобування" про відвід судді Мамалуй О.О. залишена без задоволення, а для розгляду справи № 27/398-05 призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Швед Е.Ю., судді Мамалуй О.О., Светлічний Ю.В..

В процесі подальшого розгляду справи, позивач звернувся до суду з клопотаннями про відвід суддів, головуючого судді Шведа Е.Ю., суддів Светлічного Ю.В. та Мамалуй О.О.. Дані клопотання розглянуті заступником Голови господарського суду Харківської області  та в їх задоволенні, 24.05.06 р. відмовлено, з тих підстав, що відводи належним чином не підтверджені та грунтуються на припущеннях.

Позивач надав заяву про зміну позовних вимог №77 від 02.03.2006 р., в якій просить  зобов’язати першого відповідача (АК "Харківобленерго") відновити енергопостачання на наступні об’єкти: Нафтобаза № 2, яка розташована за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 127 та Автозаправна станція №6, адміністративний будинок, виробничі приміщення, гаражі, які розташовано за адресою: м. Харків, вул. Чугуївська, 76; стягнути з другого відповідача (ДК "Укргазвидобування") 25 785 639,34 грн. збитків,  9 965 048,04 грн. заборгованості по Договору підряду №УГВ 2456/21-04 від 01.06.2004 р..

Вимоги позивача до АК "Харківобленерго" вмотивовані невиконанням останнім умов Договору про постачання електричної енергії №4-0443С від 31.03.2005 р. та Генеральним договором №01/2004 від 01.05.2004 р.

Вимоги до ДК "Укргазвидобування" вмотивовані ст.ст. 229-230 Цивільного кодексу України, а саме позивач вказує на свідоме введення його в оману (застосування обману) відносно правового статусу майна, яке є предметом Генерального договору №01/2004 та договорів управління майном №1, 2, 3 від 01.05.2004 р., а також щодо обсягу повноважень стосовно операцій з вказаним майном.

ТОВ ВКФ "ПІК" вказує, що загальний розмір неотриманого прибутку за Генеральним договором №01/2004 та договорами управління майном №№1, 2, 3 становить 12 892 819,67 грн., а тому згідно із ч.2 ст. 230 Цивільного кодексу України розмір збитків, спричинений діями ДК "Укргазвидобування" становить 25 785 639,34 грн.

Також, ТОВ ВКФ "ПІК" вказує, що згідно із умовами договору підряду №УГВ 2456/21-04 від 01.06.2004 р. були виконані будівельно-монтажні роботи по реконструкції автомобільних заправних станцій №7 по вул. Клочківській, 130, №5 по пр. Московському, 360, №9 по вул. Культкомівській, 95 в м. Харкові, а також придбане обладнання та матеріали для завершення реконструкції.

Позивач вказує на погодження другим відповідачем суми заборгованості з огляду на те, що  ДК Укргазвидобування" до цього часу не повернуло акти звірки розрахунків, що на думку ТОВ ВКФ "ПІК" свідчить про погодження суми заборгованості за договором підряду №УГВ 2456/21-04 від 01.06.2004 р.

Перший відповідач проти позовних вимог заперечує повністю.

Другий відповідач проти позову заперечує з огляду на безпідставність заявлених вимог. Заперечення обґрунтовані невірним застосуванням позивачем норм ч.2 ст. 230 Цивільного кодексу України оскільки Генеральний договір №01/2004 та договори управління майном №1, 2, 3 від 01.05.2004 р. вже визнані Вищим господарським судом України недійсними 24.11.2005 р. на підставі ст. 203, 215 Цивільного кодексу України. Також, ДК "Укргазвидобування" вказує на безпідставність вимог за договором підряду №УГВ 2456/21-04 від 01.06.2004 р. оскільки сторонами угоди не було досягнуто істотних умов, а тому такий договір не може бути підставою для виникнення цивільних прав і обов’язків.

Ухвалою заступника Голови господарського суду Харківської області від 13.06.06 р., в зв*язку з хворобою судді Мамалуй О.О., склад колегії змінено: головуючий суддя Швед Е.Ю., судді Інте Т.В., Светлічний Ю.В..

Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила, що 01.05.2004 р. між ТОВ ВКФ "ПІК" та ДК "Укргазвидобування" укладено Генеральний договір №01/2004 та договори управління майном №1, 2, 3 відповідно до яких ДК "Укргазвидобування" передало в управління ТОВ ВКФ "ПІК" нерухоме та рухоме майно (в т.ч. Нафтобаза №2, АЗС №6, будівлі та споруди за адресою вул.Чугуївська, 76 в м. Харкові).

Позовна вимога до АК "Харківобленерго" обґрунтована п.2.3.8 Генерального договору від 01.05.2004 р. відповідно до якого ТОВ ВКФ "ПІК" прийняло на себе зобов’язання щомісячно отримувати рахунки за комунальні послуги (в т.ч. за електроенергію), передавати їх ДК "Укргазвидобування", а остання зобов’язалася їх оплачувати.

27.07.2005 р. на виконання умов Генерального договору №01/2004 від 01.05.2004 р. між ДК "Укргазвидобування" та АК "Харківобленерго" було укладено договір про постачання електричної енергії №4-0443 С.

Оскільки АК "Харківобленерго" припинило постачання електричної енергії за вказаним договором, то ТОВ ВКФ "ПІК" на підставі Договору про постачання електричної енергії №4-0443 С від 27.07.2005 р. та норм Генерального договору №01/2004 від 01.05.2004 р. звернулося з вимогою про спонукання до відновлення постачання електричної енергії на Нафтобазу №2, АЗС №6, будівлі та споруди за адресою вул. Чугуївська, 76 в м. Харкові.

24.11.2005 р. постановою Вищого господарського суду України у справі №19/24 за позовом Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до ДК "Укргазвидобування" та ТОВ ВКФ "ПІК" визнано недійсними Генеральний договір №01/2004 та договори управління майном №1, 2, 3 від 01.05.2004 р., укладені між ДК "Укргазвидобування" та ТОВ ВКФ "ПІК".

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

Таким чином з моменту винесення вказаної постанови Вищого господарського суду України та визнання недійсними зазначених правочинів відпала підстава володіння та користування позивачем всім майном, отриманим за недійсними договорами (в т.ч. Нафтобазою №2, АЗС №6, будівлями та споруди за адресою вул. Чугуївська, 76 в м. Харкові).

Більш того, договір про постачання електричної енергії №4-0443 С від 27.07.2005 р., на порушення зобов’язань за яким вказує позивач, укладено між АК "Харківобленерго" та ДК "Укргазвидобування".

Згідно із частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням наведеного вище колегія суддів приходить до висновку, що невиконання умов договору однією із його сторін не порушує цивільних прав та інтересів позивача, який не є стороною такого договору та немає юридичного відношення до нерухомого майна (Нафтобаза №2, АЗС №6, будівлі та споруди за адресою вул. Чугуївська, 76 в м. Харкові).

Відповідно до частини 2 статті 230 Цивільного кодексу України сторона, яка застосувала обман, зобов’язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв’язку з вчиненням цього правочину.

Вказана норма визначає спеціальний наслідок недійсності правочину для окремого виду недійсного правочину – вчиненого під впливом обману.

Загальні наслідки недійсності правочину містяться в частинах 1, 2 статті 216 Цивільного кодексу України.

Згідно із частиною 3 статті 216 Цивільного кодекс України правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 р. № 3  "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" передбачено, що при задоволенні позову суд в одному рішенні постановляє про визнання угоди недійсною і про застосування передбачених законом наслідків.

Таким чином, суд застосовує наслідки недійсності правочину виходячи з підстав визнання правочину недійсним одночасно із прийняттям рішення про недійсність правочину.

Як було вказано вище, постановою Вищого господарського суду від 24.11.2005 р. у справі №19/24 визнано недійсними Генеральний договір №01/2004 та договори управління майном №1, 2, 3 від 01.05.2004 р.

Зазначені вище договори визнано недійсними не на підставі ст.ст. 229, 230 Цивільного кодекс України, а на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та застосовані загальні наслідки недійсності правочину – зобов’язання сторін повернути все отримане за правочинами.

Чинне законодавство України не передбачає можливості повторного визнання правочину недійсним або повторне застосування наслідків недійсності правочину.

Разом із цим колегія суддів зазначає, що як вбачається із змісту ст. 230 Цивільного кодексу України, а також роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у постанові від 28.04.1978 р. № 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними", угода, укладена внаслідок обману, може бути визнана недійсною за позовом потерпілого, або за позовом державної чи громадської організації. При цьому під обманом слід розуміти умисне введення в оману учасника угоди шляхом повідомлення відомостей, що не відповідають дійсності, або замовчування обставин, які мають істотне значення для угоди, що укладається.

Таким чином обман може розглядатись як підстава для визнання угоди недійсною лише в тих випадках, коли позивачем буде доведений як сам факт умисного обману, так і наявність безпосереднього зв’язку між цим фактом та волевиявленням обманутої сторони укласти угоду.

Посилання позивача на застосування обману щодо правового статусу майна та обсягу повноважень ДК "Укргазвидобування" ґрунтується на нормах Статуту ДК "Укргазвидобування". При цьому чинне законодавство містить обов’язок сторони угоди перевіряти повноваження представника та дієздатність іншої сторони угоди (в т.ч. шляхом ознайомлення із змістом установчих документів).

Отже, волевиявлення позивача на укладання правочинів вчинене внаслідок ігнорування ним своїм обов’язком ознайомленням із установчими документами контрагента, а тому відсутня вина ДК "Укргазвидобування".

Відповідно до умов п.1.1 договору підряду №УГВ 2456/21-04 від 01.06.2004 р. ДК "Укргазвидобування" доручає, а ТОВ ВКФ "ПІК" зобов’язується на свій ризик, із свого матеріалу та власними засобами виконати наступні роботи відповідно до умов договору та проектно-кошторисної документації.

Колегією суддів встановлено, що предметом договору є здійснення підрядних робіт.

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Системний аналіз глави 61 Цивільного кодексу України "Підряд" свідчить про те, що істотними для договору підряду є умови, зокрема, щодо його предмета, обсягу робіт, ціни, строку виконання робіт.

Згідно із п.1.5 Договору підряду №УГВ 2456/21-04 від 01.06.2004 р. сторони визначили, що обсяг, перелік і зміст робіт визначається у проектно-кошторисній документації.

Пунктом 2.1 Договору підряду №УГВ 2456/21-04 від 01.06.2004 р. встановлено, що строки початку та закінчення будівництва та виконання будівельних робіт по кожному об’єкту за цим договором сторони визначають в окремих Графіках виконання робіт, які є невід’ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.7.1 Договору підряду №УГВ 2456/21-04 від 01.06.2004 р. ціна договору сформована на підставі проектно-кошторисної документації і оформлюється у вигляді додатків до цього договору і є його невід’ємною частиною.

Із матеріалів справи вбачається, що проектно-кошторисна документація сторонами договору підписана не була, графіки виконання робіт та ціна договору, які також є невід’ємною частиною договору сторонами не складалися та не підписувалися.

Колегією суддів встановлено, що умови щодо обсягу робіт, ціни та строків виконання сторонами договору не визначені.

За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що сторонами не досягнуто згоди стосовно обсягів, ціни та строків виконання робіт за договором підряду №УГВ 2456/21-04 від 01.06.2004 р., всіх істотних умов, в зв’язку з чим останній є неукладеним та таким, що не породжує для сторін прав та обов’язків.

Відповідно до ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають з договорів та інших правочинів, а також при відсутності договору з інших підстав, передбачених законодавством. Оскільки, заявлені позовні вимоги щодо стягнення з ДК "Укргазвидобування" 9 965 048,04 грн. заборгованості ґрунтуються на договорі підряду №УГВ 2456/21-04 від 01.06.2004 р., який є неукладеним, та таким, що не породжує для сторін права та обов’язки, то позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Наявні в матеріалах справи документи та досліджені в судовому засіданні докази свідчать про необґрунтованість заявлених позовних вимог позивача, а отже, і відсутність підстав для їх задоволення.

При таких обставинах, у суда відсутні підстави щодо продовження дії вжитих заходів по забезпеченню позову шляхом заборони ДК „Укргазвидобуання” та будь-яким іншим особам вчиняти дії, направлені на відчуження зазначеного в ухвалі суду нерухомого майна. Дані заходи по забезпеченню позову підлягають скасуванню.

Судові витрати, до складу яких входять державне мито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати на проведення експертизи покладаються судом на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82–85 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія -

ВИРІШИЛА:

В позові відмовити повністю.

Скасувати заходи щодо забезпечення позову, вжиті ухвалою суду по даній справі від 11.08.05 р.

Повний текст рішення підписано 13.06.06 р.

Головуючий суддя                                                                     Швед Е.Ю. 

суддя                                                                                            Інте Т.В.

суддя                                                                                            Светлічний Ю.В.