У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

 

головуючого	Кравченка К.Т.
суддів	Лавренюка М.Ю., Заголдного В.В.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 16 листопада 2006 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 22 вересня 2005 року, яким

 

                            ОСОБА_1,

                            ІНФОРМАЦІЯ_1,

                            раніше судимого:

1.  22.12.1995р. Орджонікідзевським районним

судом м. Маріуполя Донецької області за

ст. 142 ч. 1 КК України 1960 року на

3 роки позбавлення волі;

2.  10.10.2000р. Володарським районним

судом Донецької області за ст. 140 ч. 2

КК України 1960 року на 2 роки позбавлення

волі, звільненого 20.06.2002р. за відбуттям

строку покарання, -

засуджено:

-    за ч. 2 ст. 189 КК України на 3 роки позбавлення волі;

-    за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 остаточно визначено 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_1 покладено обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації до зазначених органів.

 

                   ОСОБА_2,

                   ІНФОРМАЦІЯ_2,

                   на підставі ст. 55 КК України 1960 року

                   такого, що не має судимості, -

засуджено:

-    за ч. 2 ст. 189 КК України на 3 роки позбавлення волі;

-    за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_2 остаточно визначено 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_2покладено обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації до зазначених органів.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 по 1500 грн. моральної шкоди з кожного.

Вирішено питання про стягнення із засуджених судових витрат за проведення судово-криміналістичної експертизи.

 

         В апеляційному порядку справа щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не переглядалася.

 

         ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнані винними у тому, що вони 2 червня 2005 року, приблизно о 9 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в квартирі АДРЕСА_1, за попередньою змовою між собою, а ОСОБА_1 повторно, з погрозою насильства вимагали у ОСОБА_3 передачі їм 100 доларів США.

Після цього ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повторно, за попередньою змовою групою осіб, таємно викрали майно ОСОБА_3 на суму 1500 грн.

 

         У касаційному поданні прокурор просить вирок щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати через невідповідність призначеного покарання тяжкості злочинів та особі засуджених.

 

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання задоволенню не підлягає.

 

         Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, за які їх засуджено, та кваліфікація їх дій не оспорюються в касаційному поданні та підтверджені розглянутими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами.

 

         Дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2за ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 185 КК України кваліфіковані правильно.

 

         При призначенні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання суд у відповідності до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого, конкретні обставини справи, особу винних, які за місцем проживання характеризуються посередньо, частково визнали свою вину та розкаялися у вчиненому, відшкодували потерпілому матеріальну шкоду.

         Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що призначене засудженим покарання із застосуванням ст. 75 КК України є необхідним і достатнім для їх виправлення.

 

         Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону України не виявлено.

 

         На підставі наведеного та керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

 

 

у х в а л и л а :

 

 

         У задоволенні касаційного подання заступника прокурора Донецької області щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити.

 

 

С у д д і :

 

 

Кравченко К.Т.                     Лавренюк М.Ю.                    Заголдний В.В.