У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 16 листопада 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на постановлені щодо ОСОБА_2 судові рішення.

            Вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 6 червня 2005 року

                                   ОСОБА_2,

                                   ІНФОРМАЦІЯ_1,

                                   раніше не судимого, -

засуджено:

-     за ч. 4 ст. 296 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 2 роки позбавлення волі;

-     за ч. 1 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_2 остаточно визначено 2 роки 6 місяців позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2: на користь Чернівецької лікарні швидкої допомоги 132 грн. 67 коп.; на користь ОСОБА_3 130 грн. 09 коп. матеріальної та 1500 грн. моральної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 13 вересня 2005 року вирок щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він 2 жовтня 2004 року, приблизно о 22 годині 30 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, поблизу кафе ІНФОРМАЦІЯ_2, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, підійшов до ОСОБА_3, в присутності сторонніх осіб, безпричинно, з особливою зухвалістю, наніс останньому удар ножем у шию, заподіявши йому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я. Після цього, ОСОБА_2, демонструючи ніж, яким спричинив ушкодження потерпілому, та погрожуючи його застосуванням, вчинив на ОСОБА_3 напад з метою заволодіння його грошей та мобільного телефону.

            У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 вказує на неправдивість показань потерпілого і деяких свідків, неповноту досудового та судового слідства, зазначає, що у вироку не дана оцінка показанням свідків і не мотивовано, чому суд бере до уваги показання одних свідків і не приймає до уваги показання інших, стверджує, що ОСОБА_2 інкриміновані йому злочини не вчиняв, а перебував у стані уявної оборони, посилається на неправильність вирішення цивільного позову. Просить постановлені щодо ОСОБА_2 судові рішення скасувати, а справу щодо нього закрити на підставі п. 2 ст. 6 КПК України.

            Заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

            Висновки суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочинів за обставин, викладених у вироку, грунтуються на зібраних по справі доказах, зокрема, детальних та послідовних показаннях потерпілого ОСОБА_3 про обставини вчинення ОСОБА_2 хуліганства та розбою, які повністю узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5 в судовому засіданні та ОСОБА_6 під час досудового слідства, даних протоколу очної ставки, висновку судово-медичної експертизи та інших матеріалах справи.

            Зміні в судовому засіданні показань свідком ОСОБА_6 та показанням свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 в тій частини, що вони бачили, як потерпілий мав намір заподіяти ОСОБА_2 удар, а останній не вчиняв щодо ОСОБА_3 розбій, суд дав правильну оцінку, як бажанню допомогти ОСОБА_2 уникнути відповідальності. При цьому суд детально мотивував у вироку, чому бере за основу одні показання та не бере інші.

Тому посилання в скарзі захисника ОСОБА_1 на необгрунтованість засудження ОСОБА_2, які фактично звелися до тверджень про невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, є безпідставними. Вони були предметом перевірки суду апеляційної інстанції і не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи. Усім доводам дана належна оцінка.

            Аналіз зібраних по справі доказів дає підставі касаційному суду зробити висновок про правильність кваліфікації дій ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 187 КК України.

            Покарання йому призначено з додержанням вимог ст. 65 КК України.

            Істотних порушень кримінально-процесуального законодавства України не виявлено.

            Цивільний позов вирішено у відповідності до вимог чинного законодавства.

            На підставі наведеного та керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

            У задоволенні касаційної скарги захисника ОСОБА_1 відмовити.

С у д д і :

Кравченко К.Т.                                Лавренюк М.Ю.                               Заголдний В.В.