202/18575/13-к

№ 1-кп/202/58/2013

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2013 року м. Дніпропетровськ

Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Бєсєди Г.В.

при секретарі Марченко М.Г

за участю прокурора Струкова Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12012040660000010 відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, працюючого водієм в ПП «Металург-Дніпро», ІНФОРМАЦІЯ_3, розлучений, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4Правда»АДРЕСА_1, раніше не судимого, обвинуваченого за ч. 1 ст. 164 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 згідно заочного рішення Індустріального районною суду м. Дніпропетровська від 07 грудня 2005 року, зобов'язаний до сплати аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, у розмірі 300 гривень щомісячно до її повноліття на користь ОСОБА_3.

Однак, ОСОБА_1 умисно, в порушення ч. 2 ст. 51, ч. 5 ст. 124 Конституції України, ст. 180 Сімейного кодексу України, згідно з положенням яких «батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття», в період часу з листопада 2005 року по 01 листопада 2012 року, злісно ухилявся від платежу, встановленого рішенням суду, будучи офіційно працевлаштованим, матеріальної допомоги ОСОБА_3 на утримання доньки не надавав, на попередження державної виконавчої служби про кримінальну відповідальність за ухилення від сплати аліментів не реагував, внаслідок чого у нього виникла заборгованість по виплаті аліментів за період часу з листопада 2005 по 01 листопада 2012 року, на загальну суму 25050 грн., а саме: листопад 2005 року - 150 грн. 00 коп., грудень 2005 року - 300 грн. 00 коп., січень 2006 року – 300 грн. 00коп., лютий 2006 року - 300 грн. 00 коп., березень 2006 року - 300 грн. 00 коп., квітень 2006 року - 300 грн. 00 коп., травень 2006 року – 300 грн. 00 коп., червень 2006 року - 300 грн.00 коп., липень 2006 року - 300 грн. 00коп., серпень 2006 року - 300 грн. 00 коп., вересень 2006 року - 300 грн. 00 коп., жовтень 2006 року - 300 грн. 00 коп., листопад 2006 року - 300 грн. 00 коп., грудень 2006 року - 300 грн. 00 коп., січень 2007 року – 300 грн. 00 коп., лютий 2007 року - 300 грн. 00 коп., березень 2007 року - 300 грн. 00 коп., квітень 2007 року - 300 грн. 00 коп., травень 2007 року – 300 грн. 00 коп., червень 2007 року - 300 грн. 00 коп., липень 2007 року - 300 грн. 00 коп., серпень 2007 року - 300 грн. 00 коп., вересень 2007 року - 300 грн. 00 коп., жовтень 2007 року - 300 грн. 00 коп., листопад 2007 року - 300 грн. 00 коп., грудень 2007 року - 300 грн. 00 коп., січень 2008 року - 300 грн. 00 коп., лютий 2008 року - 300 грн. 00 коп., березень 2008 року - 300 грн. 00 коп., квітень 2008 року - 300 грн. 00 коп., травень 2008 року – 300 грн. 00 коп., червень 2008 року - 300 грн. 00 коп., липень 2008 року - 300 грн. 00коп., серпень 2008 року - 300 грн. 00 коп., вересень 2008 року - 300 грн. 00 коп., жовтень 2008 року - 300 грн. 00 коп., листопад 2008 року - 300 грн. 00 коп., грудень 2008 року - 300 грн. 00 коп., січень 2009 року – 300 грн. 00 коп., лютий 2009 року - 300 грн. 00 коп., березень 2009 року - 300 грн. 00 коп., квітень 2009 року - 300 грн. 00 коп., травень 2009 року – 300 грн. 00 коп., червень 2009 року - 300 грн. 00 коп., липень 2009 року - 300 грн. 00 коп., серпень 2009 року - 300 грн. 00 коп., вересень 2009 року - 300 грн. 00 коп., жовтень 2009 року - 300 грн. 00 коп., листопад 2009 року - 300 грн. 00 коп., грудень 2009 року - 300 грн. 00 коп., січень 2010 року – 300 грн. 00коп., лютий 2010 року - 300 грн. 00 коп., березень 2010 року - 300 грн. 00 коп., квітень 2010 року - 300 грн. 00 коп., травень 2010 року – 300 грн. 00 коп., червень 2010 року - 300 грн. 00 коп., липень 2010 року - 300 грн. 00 коп., серпень 2010 року - 300 грн. 00 коп., вересень 2010 року - 300 грн. 00 коп., жовтень 2010 року - 300 грн. 00 коп., листопад 2010 року - 300 грн. 00 коп., грудень 2010 року - 300 грн. 00 коп., січень 2011 року – 300 грн. 00 коп., лютий 2011 року - 300 грн. 00 коп., березень 2011 року - 300 грн. 00 коп., квітень 2011 року - 300 грн. 00 коп., травень 2011 року – 300 грн. 00 коп., червень 2011 року - 300 грн. 00 коп., липень 2011 року - 300 грн. 00 коп., серпень 2011 року - 300 грн. 00 коп., вересень 2011 року - 300 грн. 00 коп., жовтень 2011 року - 300 грн. 00 коп., листопад 2011 року - 300 грн. 00 коп., грудень 2011 року - 300 грн. 00 коп., січень 2012 року – 300 грн. 00 коп., лютий 2012 року - 300 грн. 00 коп., березень 2012 року - 300 грн. 00 коп., квітень 2012 року - 300 грн. 00 коп., травень 2012 року – 300 грн. 00 коп., червень 2012 року - 300 грн. 00 коп., липень 2012 року - 300 грн. 00 коп., серпень 2012 року - 300 грн. 00 коп., вересень 2012 року - 300 грн. 00 коп., жовтень 2012 року - 300 грн. 00 коп.

          Обвинувачений ОСОБА_1 був допитаний у судовому засіданні та пояснив, що він визнає себе винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України та вказав, що він знає, що згідно рішення суду він повинен сплачувати аліменти на утримання своєї доньки ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3, однак вказані аліменти він в період з листопада 2005 року по листопад 2012 року не сплачував. Зазначив, що йому було відомо про кримінальну відповідальність за невиплату аліментів. Щиро кається.

Також винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого йому діяння, підтверджується наступними документами, дослідженими у судовому засіданні, а саме: свідоцтвом про народження ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, повторно виданого Індустріальним відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, відповідно до якого батьком дитини є ОСОБА_1; заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 грудня 2005 року про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини - ОСОБА_2 у розмірі 300 грн. щомісячно, до набуття дитиною повнолітнього віку на користь ОСОБА_3; виконавчим листом Індустріального районного суду м. Дніпропетровська по справі № 2-4399/2005; постановою державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 15.02.2006 року; довідкою – розрахунком державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про заборгованість ОСОБА_1

Приймаючи до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_1 повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, думку прокурора, положення ч. 3 ст. 349 КПК України, які були учасникам судового провадження роз’ясненні та які вважали недоцільним досліджувати інші докази по справі, при цьому у суду не було сумнівів в добровільності та істинності їх позиції, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Таким чином, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_1 у пред’явленому обвинуваченні та його дії кваліфікуються по ч. 1 ст. 164 КК України, як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).

При призначенні покарання, необхідного та достатнього для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових злочинів, суд враховує відповідно до ст. 65 КК України, ступінь тяжкості вчиненого діяння, а саме те, що відповідно до ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 1 ст. 164 КК України віднесений до категорії злочинів невеликої тяжкості, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують його покарання.

Щодо даних про особу обвинуваченого ОСОБА_1 суд враховує те, що він характеризується задовільно, на обліку у лікарів – психіатра та нарколога не знаходиться, працює, розлучений, раніше не судимий.

Відповідно до ст. 66 КК України обставиною, яка пом’якшує покарання ОСОБА_1 є щире каяття.

          Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_1 судом не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідним призначити покарання ОСОБА_1 у виді обмеження волі в межах санкції ч. 1 ст. 164 КК України.

Приймаючи до уваги наявність обставин, які пом’якшують покарання, відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_1, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без ізоляції його від суспільства, однак з покладанням на нього обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

Вирішуючи питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження суд вважає за необхідним обрати ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання.

Питання про речові докази в порядку ст. 100 КПК України судом не вирішується, у зв’язку з їх відсутністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370-374 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

          ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України та призначити йому покарання у виді двох років обмеження волі.

          На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом двох років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки, передбачені п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи; періодично з’являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

До вступу вироку в законну силу обрати ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання: не відлучатися з населеного пункту в якому він проживає, а саме з м. Дніпропетровську.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після проголошення негайно вручити ОСОБА_1 та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: Г.В. Бєсєда