202/18508/13-к

1-кп/202/39/2013

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2013 року м. Дніпропетровськ

Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Бєсєди Г.В.

при секретарі Марченко М.Г

за участю прокурора Шеремет О.О.

захисника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12012040660000354 відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, заміжньої, працюючої в ТОВ «Науково-технічне підприємство «Нові машини та технології», економістом, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимої, обвинуваченої за ч. 1 ст. 190 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2, працюючи в період часу з 01.08.2008 року до 06.12.2012 року в ТОВ «Українське Фінансове Агентство «Верус» за сумісництвом, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, діючи всупереч Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», 07.02.2011 року звернулася до Лівобережного районного центру зайнятості м. Дніпропетровська, розташованого по вул. Богдана Хмельницького, 4 в м. Дніпропетровську з питання пошуку роботи. Надалі, ОСОБА_2, переслідуючи корисливу мету, 14.02.2011 року отримала статус безробітного в Лівобережному районному центрі зайнятості м. Дніпропетровська, в результаті чого їй були нараховані грошові кошти: за лютий 2011 року - 1190,66 гривень; за березень 2011 року - 2740,15 гривень; за квітень 2011 року - 2677,94 гривень; за травень 2011 року - 2852,68 гривень; за червень 2011 року - 2712,01 гривень; за липень 2011 року - 2936,58 гривень; за серпень 2011 року - 2932,10 гривень; за вересень 2011 року - 2778,44 гривень; за жовтень 2011 року - 3107,43 гривень; за листопад 2011 року - 2849,90 гривень; за грудень 2011 року - 2993,28 гривень; за січень 2012 року - 3116,27 гривень; за лютий 2012 року - 774,35 гривень; за березень 2012 року - 0,00 гривень; за квітень 2012 року - 0,00 гривень.

Таким чином, ОСОБА_2, діючи умисно, в період часу з 14.02.2011 року по 22.04.2012 року, незаконно заволоділа грошовими коштами держави Україна, шляхом обману, чим завдала майнову шкоду на загальну суму 33 661,79 гривень.

ОСОБА_2 була допитана у судовому засіданні та пояснила, що вона визнає себе винною у пред’явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 190 КК України та зазначила, що з 02.06.2008 року до 06.01.2011 року вона офіційно була працевлаштована у ПАТ «Приватбанк». Також з 01.08.2008 року по грудень 2012 року вона була оформлена на роботу за сумісництвом в ТОВ «Українське Фінансове Агентство «Верус». Після звільнення з ПАТ «Приватбанк», вона звернулася в Лівобережний районний центр зайнятості м. Дніпропетровська з метою пошуку роботи, при цьому з ТОВ «Українське Фінансове Агентство «Верус» вона не звільнилася. Вона отримала статус безробітної в Лівобережному районному центрі зайнятості м. Дніпропетровська і з цього ж моменту їй стали нараховувати грошову допомогу по безробіттю. Після того, як до неї звернулись представники Лівобережного районного центру зайнятості м. Дніпропетровська з претензією про повернення грошових коштів, які їй були незаконно нараховані, вона здійснила їх відшкодування. Щиро кається.

Також винуватість обвинуваченої ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого їй діяння, підтверджується наступними доказами, дослідженими в судовому засіданні: заявою ОСОБА_3 від 01.08.2008 року про прийняття на роботу на посаду заступника директора по роботі з клієнтами в ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус», наказом директора ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус» П-01001/1 від 01.08.2008 року про прийняття на роботу ОСОБА_3 на посаду заступника директора по роботі з клієнтами, заявою від 05.12.2012 року про звільнення із займаної посади в ТОВ «УФА «Верус», наказом директора ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус» У-01316 від 06.12.2012 року про звільнення ОСОБА_2 з посади директора філії ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус», заявою ОСОБА_3 до Лівобережного районного центру зайнятості м. Дніпропетровська від 14.02.2011 року про надання їй статусу безробітної, актом № 174, складеним Лівобережним районним центром зайнятості м. Дніпропетровська за результатами розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 26.11.2012 року.

Приймаючи до уваги те, що обвинувачена ОСОБА_2 повністю визнала свою вину у вчиненні інкримінованого їй діяння при обставинах, викладених в обвинувальному акті, враховуючи положення ч. 3 ст. 349 КПК України, які були судом роз’ясненні, думку інших учасників судового провадження, які вважали недоцільним досліджувати інші докази по справі, при цьому у суду не було сумнівів в добровільності та істинності їх позиції, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Таким чином, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_2 у пред’явленому обвинуваченні та її дії кваліфікуються за ч. 1 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).

При призначенні покарання, необхідного та достатнього для виправлення обвинуваченої ОСОБА_2 та попередження вчинення нею нових злочинів, суд враховує відповідно до ст. 65 КК України, ступінь тяжкості вчиненого діяння, а саме те, що відповідно до ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 1 ст. 190 КК України віднесений до категорії злочинів невеликої тяжкості, особу винної та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Щодо даних про особу обвинуваченої ОСОБА_2 суд враховує те, що вона за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, на обліку у лікарів – психіатра та нарколога не знаходиться, працює, має на утриманні неповнолітнього сина – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, має постійне місце проживання.

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, які пом’якшують покарання ОСОБА_2 є щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку.

          Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_2 судом не встановлено.

Приймаючи до уваги вищевикладене, характер та всі обставини вчиненого діяння, суд приходить до висновку про необхідність призначення покарання ОСОБА_2 у виді обмеження волі в межах санкції ч. 1 ст. 190 КК України. Враховуючи наявність обставин, що пом’якшують покарання, відомості про особу обвинуваченої ОСОБА_2 суд приходить до висновку про можливість її звільнення від відбування покарання з випробуванням, однак з покладанням на неї обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

Запобіжний захід ОСОБА_2 не обирався, клопотань щодо його обрання до суду не поступило.

Питання про речові докази в порядку ст. 100 КПК України судом не вирішується, у зв’язку з їх відсутністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370-374 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

          ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України та призначити їй покарання у виді одного року обмеження волі.

          На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання, якщо вона протягом одного року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов’язки, передбачені п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після проголошення негайно вручити ОСОБА_2 та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: Г.В. Бєсєда