202/18522/13-к

№ 1-кп/202/51/2013

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2013 року м. Дніпропетровськ

Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Бєсєди Г.В.

при секретарі Марченко М.Г.

за участю прокурора Шеремет О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12013040660000169 відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, не працюючого, розлученого, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого:

-           29.06.2010 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 309 КК України до одного року та шести місяців позбавлення волі;

-           11.04.2011 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України до трьох місяців арешту;

-           21.12.2011 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 185 КК України до шести місяців арешту;

обвинуваченого за ч. 2 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, 08 січня 2013 року, близько 16 години 30 хвилин, перебував в приміщенні АДРЕСА_1 та побачив у спальній кімнаті вказаної квартири залишену без нагляду жіночу сумку чорного кольору, що належала його матері - ОСОБА_2, та в нього раптово виник злочинний умисел на повторне викрадення майна, яке знаходилось у вказаній сумці.

Далі, ОСОБА_1, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, з корисних мотивів, в цей же день, тобто 08 січня 2013 року о 16 годині 30 хвилин, знаходячись у спальній кімнаті АДРЕСА_2, переконавшись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, повторно з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, таємно викрав із сумки, яка знаходилась на стільці у спальній кімнаті АДРЕСА_3, мобільний телефон марки «Samsung» моделі «С 2530», вартістю 300 гривень, який належав потерпілій ОСОБА_2, чим заподіяв останній матеріальну шкоду на вищевказану суму. Після чого ОСОБА_1, з місця вчинення злочину з викраденим зник.

          Обвинувачений ОСОБА_1 був допитаний у судовому засіданні та пояснив, що він визнає себе винним в інкримінованому йому діянні, передбаченому ч. 2 ст. 185 КК України та зазначив, що він проживає зі своєю матір’ю ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_4. 08 січня 2013 року він знаходився за вказаною адресою та зайшов у кімнату своєї матері, де побачив сумку, яка належала останній. З вказаної сумки він викрав мобільний телефон марки «Samsung». На наступний день, зранку він повернув матері мобільний телефон. Щиро кається.

Вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому діяння, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України підтверджується дослідженим в судовому засіданні: протоколом огляду місця події – квартири АДРЕСА_5 від 08.01.2013 року та фототаблицею до нього, протоколом огляду предмету – мобільного телефону марки «Samsung С 2530» від 19.01.2013 року та фототаблицею до нього, протоколом проведення слідчого експерименту від 21.01.2013 року та фототаблицею до нього. Вартість викраденого майна мобільного телефону марки «Samsung» моделі «С 2530» підтверджується довідкою ТОВ «Мобілочка» від 08.01.2013 року.

Приймаючи до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_1 повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому діяння при обставинах, викладених в обвинувальному акті, враховуючи думку прокурора, потерпілої, положення ч. 3 ст. 349 КПК України, які були учасникам судового провадження роз’ясненні та які вважали недоцільним досліджувати інші докази по кримінальному провадженню, при цьому у суду не було сумнівів в добровільності та істинності їх позиції, судом було визнано недоцільним дослідження інших доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Таким чином, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_1 у пред’явленому обвинуваченні та його дії кваліфікуються за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

При призначенні покарання, необхідного та достатнього для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових злочинів, суд враховує відповідно до ст. 65 КК України, ступінь тяжкості вчиненого діяння, а саме те, що відповідно до ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України віднесено до категорії злочинів середньої тяжкості, особу обвинуваченого та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Щодо даних про особу обвинуваченого ОСОБА_1 суд враховує те, що він за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку у лікаря – психіатра не знаходиться, знаходиться на обліку у лікаря – нарколога з діагнозом: «розлади психіки та поведінки внаслідок вживання кількох наркотичних речовин та інших психоактивних речовин, синдром залежності», має на утриманні неповнолітню дитину – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, не працює, раніше судимий.

Відповідно до ст. 66 КК України обставиною, яка пом’якшує покарання ОСОБА_1 є щире каяття.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_1 судом не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне призначити покарання ОСОБА_1 у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України.

Приймаючи до уваги наявність обставин, які пом’якшують покарання, характер та обставини вчиненого діяння, його наслідки, думку потерпілої, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без ізоляції його від суспільства, однак з покладанням на нього обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

Питання про речові докази підлягає вирішенню в порядку ст. 100 КПК України, а саме: мобільний телефон марки «Samsung С 2530», який зберігається у ОСОБА_2 необхідно повернути ОСОБА_2

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370-374 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

          ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на два роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом двох років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки, передбачені п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи; періодично з’являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити без змін - особисте зобов’язання.

Речовий доказ: мобільний телефон марки «Samsung С 2530», який зберігається у ОСОБА_2 – повернути ОСОБА_2.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після проголошення негайно вручити ОСОБА_1 та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: Г.В. Бєсєда