Судове рішення #28544338

Головуючий суду 1 інстанції - Соболєв Є.О.

Доповідач - Коротких О.Г.



Справа № 22ц/1290/5661/12

Провадження № 22ц/1290/5661/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ



14 березня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:


Головуючого: Коротких О.Г.

суддів : Стахової Н.В., Масенка Д.Є.

при секретарі : Глусенко А.С.,


розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Станично-Луганського районного суду Луганської області від 05.10.2012року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія» про відшкодування шкоди спричиненої пошкодженням майна та відшкодування моральної шкоди,


Встановила:

У червні 2012 року позивачка звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, в якому просила стягнути з відповідачів: у відшкодування майнової шкоди, спричиненої пошкодженням здоров'я грошову суму у розмірі 539,79 грн.; у відшкодування пошкодженого майна - 27394,59 грн., що включає вартість сплати послуг евакуатора - 1600,00 грн., вартість експертних досліджень - 1400,00 грн., збитки, спричинені пошкодженням автомобілю - 24394,57 грн.); відшкодування моральної шкоди - 20000,00 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивачка вказує на те, що відповідач ОСОБА_3 повинен відшкодувати їй шкоду, як винний у ДТП, що сталася 31.11.2011 року, внаслідок чого було пошкоджено автомобіль позивачки та отримано їю тілесні ушкодження. Позов до ОСОБА_4 було заявлено на підставі того, що ОСОБА_4 є власником джерела підвищеної набезпеки.

Ухвалою суду від 16.07.2012 року до участі у справі в якості співвідповідача було залучено закрите акціонерне товариство «Українська екологічна страхова компанія».

Оскаржуваним рішенням суду від 05.10.2012 року позов ОСОБА_2 було залишено без задоволення за необгрунтованістю.

Не погодившись із рішенням суду, позивачкою було надано апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задовлення вимог ОСОБА_2 з мотивів неправильного застосування місцевим судом норм процесуального та матеріального права.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст.213,ст.214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом;обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні .Під час ухвалення рішення суд у числі інших вирішує також питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до вимог ч.1,ч.3 ст.303 ЦПК України ,- під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Згідно з ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3, ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не було надано зави про страхове відшкодування відповідно до ст. 35 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та не було дотримано обов'язкових умов для відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок ДТП.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог до залученого судом відповідача ПрАТ «Українська екологічна страхова компанія», суд першої інстанції також посилається на недотримання порядку відшкодування шкоди ОСОБА_2 відповідно до ст. 35, 37 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки неподання заяви потерпілою особою до страховика є підставою для відмови у страховому відшкодуванні.

Судова колегія погоджується з висновками суду щодо залишення без задоволення вимог позивача до ОСОБА_3, ОСОБА_4, оскільки вони грунтуються на вимогах закону і відповідають обставинам справи.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до постанови апеляційного суду Луганської області від 27 квітня 2012 року встановлена провина водія ОСОБА_3 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася о 15-00 годині 31.12.2011 року у селі Валуйське Станично-Луганського району Луганської області на Т-подібному нерегульованому перехресті вулиць Горьковго та Кошевого за участю автомобіля НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3, що належить ОСОБА_4, та автомобіля НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_6, який належить ОСОБА_2

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована у ПрАТ «Українська екологічна страхова компанія» відповідно до полісу № АА/ 2069767 (а.с. 95). ОСОБА_3 було надана заява від 03.01.2012 року із повідомлення про ДТП до страховика ПрАТ «Українська страхова екологічна компанія» (а.с. 96).

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Згідно ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що потерпіла внаслідок ДТП особа протяном 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду повинна подати заяву про страхове відшкодування.

Таким чином, суд першої інстанції вірно дійшов висновку щодо залишення без задоволення вимог позивача до ОСОБА_3, ОСОБА_4

Відповідач ОСОБА_4 є власником автомобіля, а тому, виходячи із положень загальних норм ст.ст. 1166, 1167, 1187, 1190 ЦК України, підстави її відповідальності перед ОСОБА_2 лише через те, що вона є власником автомобіля, відсутні.

Судова колегія не може погодитися з висновками суду першої інстанції в частині відмови у стягненні шкоди з ПрАТ «Українська екологічна страхова компанія», виходячи з наступного.

Обгрунтованими є доводи апелянта щодо недопустимості залучення співвідповідача судом з власної ініціативи.

Суд порушив норми процесуального права, долучивши до участі у справі за власною ініціативою ПрАТ «Українська екологічна страхова компанія» ухвалою від 16.07.2012 року (а.с. 77), що не відповідає вимогам ст. 33 ЦПК України, яка передбачає, що суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгдяду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Позивачкою не було заявлено вимог до ПАТ «Українська екологічна страхова компанія». Таким чином, відмовляючи у задоволенні вимог до ПАТ «Українська екологічна страхова компанія», суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, що також є порушенням вимог процесуального закону. Фактично суд позбавив ОСОБА_2 права на звернення до суду із позовом до ПАТ «Українська екологічна страхова компанія» про стягнення шкоди.

Доводи апелянта стосовно того, що ПАТ «Українська екологічна страхова компанія» відсутня за зазначеною адресою, і ні вона, ні суд не мали можливості повідомити її і звернутися до неї, спростовуються наданою ОСОБА_2 в апеляційному суді Луганської області заявою від 10.01.2012 року до ПАТ «Українська екологічна страхова компанія», яка посвідчена печаткою компанії з відміткою про прийняття документів не в повному обсязі. Крім того, матеріали справи містять витяги з єдиного державного реєстру, з яких вбачається, що ПАТ «Українська екологічна страхова компанія» не виключена з реєстру на час розгляду справи в суді першої інстанції і на теперішній час.

Інші доводи апелянта не знайшли підтвердження в матеріалах справи.

Таким чином, суд першої інстанції порушив норми процесуального права, зробив висновки, невідповідні обставинам справи, що є підставою для зміни рішення суду відповідно до вимог ст.309 ЦПК України.


Керуючись ст. 209, 303, 304, 307, 309, 316, 319 ЦПК України, судова палата, -


Вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково, рішення Станично-Луганського районного суду Луганської області від 05.10.2012 року змінити, скасувати в частині відмови у стягненні матеріальної і моральної шкоди з ПАТ «Українська екологічна страхова компанія». В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.




Головуючий: Судді:



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація