Справа №914/2391/2012
Провадження №22ц/779/439/2013
Категорія 37
Головуючий у І інстанції Боднарук М.В.
Суддя-доповідач Горейко М.Д.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2013 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Горейко М.Д.
суддів: Ковалюка Я.Ю., Горблянського Я.Д.
секретаря Турів О.М.
з участю апелянта ОСОБА_2, її представника за договором про надання правової допомоги ОСОБА_3, позивачки ОСОБА_4 та її представника за договором на представництво в суді ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину будинку та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог: Тростянецька сільська рада про визнання права власності на спадкове майно за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 24 грудня 2012 року, -
в с т а н о в и л а:
Рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 24 грудня 2012 року вирішено встановити факт постійного проживання ОСОБА_4 із ОСОБА_6, 1970 року народження, на час відкриття спадщини, визнати право власності на будинковолодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1, по 1/2 частині в ідеальних долях за ОСОБА_4 та ОСОБА_2 та визнати право власності на земельну ділянку площею 0,8047 га, що знаходиться на території Тростянецької сільської ради за ОСОБА_2, що належала згідно державного акту про право приватної власності ОСОБА_7.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій зіслалася на неповне з'ясування судом обставин справи та порушення норм процесуального права.
Зокрема апелянт вказує, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, врахував пояснення свідків та факт постійного проживання ОСОБА_4 з ОСОБА_6, 1970 року народження, на час його смерті, яка будучи спадкоємцем першої черги прийняла спадщину після смерті чоловіка, та визнав за нею право власності на 1/2 частину будинковолодіння по АДРЕСА_1, і, при цьому, не прийняв до уваги її доводів та не обґрунтував причину їх неприйняття.
Крім того, судом не взято до уваги показів свідка ОСОБА_8 та представників Тростянецької сільської ради.
З цих підстав апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до неї відмовити, а її зустрічний позов до ОСОБА_4 задовольнити в повному обсязі.
В засіданні апеляційного суду апелянт та її представник вимоги апеляційної скарги підтримали з мотивів, викладених у ній.
Позивач-відповідач ОСОБА_4 та її представник в судовому засіданні доводи апеляційної скарги не визнали, посилаючись на обґрунтованість висновків суду, просили в задоволенні скарги відмовити.
Представник третьої особи без самостійних вимог - Тростянецької сільської ради в судове засідання не з'явився, про час та день розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. Причину неявки суду не повідомив.
З урахуванням положень ст. 305 ЦПК України колегія суддів ухвалила про розгляд справи за його відсутності.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.
Задовольняючи позов ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 постійно проживала з ОСОБА_6, 1970 року народження, на час його смерті і, будучи спадкоємцем першої черги, прийняла спадщину після смерті чоловіка.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що домоволодіння АДРЕСА_1 згідно погосподарської книги Тростянецької сільської ради за №7 за 1991-1995 роки відносилося до суспільної групи господарства як колгоспне. В ньому станом на 15 квітня 1991 року були зареєстровані та проживали голова двору ОСОБА_7, 1923 року народження, її син ОСОБА_6, 1947 року народження, внук ОСОБА_6, 1970 року народження. Згідно свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок від 11.03.1988 року (а.с. 2) жилий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_1 належав на праві особистої власності колгоспному двору, головою якого була ОСОБА_7
Після смерті у 2000 році ОСОБА_6, 1947 року народження, ОСОБА_7 та ОСОБА_6, 1970 року народження, які були спадкоємцями першої черги за законом та на час смерті спадкодавця постійно проживали з ним, прийняли спадщину та стали співвласниками будинковолодіння в рівних долях по 1/2 частині кожен.
Судом також встановлено, що згідно копії свідоцтва про шлюб (а.с. 8) позивач за первісним позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_6, 1970 р.н., зареєстрували шлюб 14.01.2008 року.
Відповідно до копії свідоцтва про смерть (а.с. 7) ОСОБА_6, 1970 р.н., помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
За даними позовної заяви (а.с. 15), копії акту Тростянецької сільської ради (а.с. 16) та пояснень свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, наданих в судовому засіданні, ОСОБА_4 з часу реєстрації шлюбу і до смерті чоловіка ОСОБА_6, 1970 р.н., та після цього проживала в спірному будинковолодінні.
Суд першої інстанції оцінивши такі докази та правильно застосувавши норми матеріального права, а саме положення ст. ст. 1216, 1217, ч. 1 ст. 1258, ст. 1261, ч. 3 ст. 1268 ЦК України, вірно дійшов висновку про те, що ОСОБА_4, як спадкоємець першої черги після смерті чоловіка ОСОБА_6, 1970 р.н., проживаючи з ним на час смерті, тобто на час відкриття спадщини, прийняла її, а тому обґрунтовано задоволив позов ОСОБА_4 та визнав за нею право власності на 1/2 частину будинковолодіння, яка належала покійному ОСОБА_6, 1970 р.н., та знаходиться по АДРЕСА_1.
Задовольняючи частково зустрічний позов ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що згідно заповіту від 14.06.2011 року ОСОБА_7 заповіла все своє майно ОСОБА_2, а тому за нею слід визнати право власності на 1/2 частину будинковолодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_7, так як на другу половину спірного будинковолодіння набула право на спадкове майно ОСОБА_4 Згідно копії державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_7 належала на праві приватної власності земельна ділянка площею 0,8047 га, яка розташована на території с. Тростянець, а тому суд вважав за можливе визнати право власності на дану земельну ділянку, як на спадкове майно, за ОСОБА_2
Такий висновок суду узгоджується з матеріалами справи та нормами матеріального права, а саме, ст. ст. 1233 - 1236 ЦК України, які регулюють спіні правовідносини.
Твердження апелянта про те, що суд не прийняв до уваги її доводів про те, що належна ОСОБА_6, 1970 р.н., частка майна в колгоспному дворі рішенням Снятинського районного суду від 20.08.1980 року була йому виділена і ОСОБА_6, 1947 р.н., та ОСОБА_7 була сплачена йому грошова компенсація за належну йому частку, а також не обґрунтував причину неприйняття таких доводів, не взяв до уваги показів свідка ОСОБА_8 та представників Тростянецької сільської ради, спростовуються змістом мотивувальної частини рішення, в якому суд дав оцінку її доводам та доказам як таким, що не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи.
Апелянтом не надано належних та допустимих доказів в підтвердження доводів її апеляційної скарги.
Розглянувши справу в межах заявлених позовів та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає встановленим судом обставинам і визначеним відповідно до них правовідносинам. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також не спростовують висновки суду першої інстанції, не мають правового значення та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313- 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 24 грудня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.
Головуюча Горейко М.Д.
Судді: Ковалюк Я.Ю.
Горблянський Я.Д.