Справа № 1013/9982/2012 Головуючий у І інстанції Линник В.Я.

Провадження № 22-ц/780/1470/13 Доповідач у 2 інстанції Даценко Л.М.

Категорія 46 15.03.2013

УХВАЛА

Іменем України

07 березня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Даценко Л.М., Панасюка С.П.

при секретарі Клименко В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 17 січня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

встановила:

У грудні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 23 лютого 1994 року між нею та відповідачем укладено шлюб, який зареєстровано Ворзельською селищною радою народних депутатів Київської області, актовий запис № 2.

У 2006 року фактично припинились будь-які відносини між ними, спільне господарство не ведеться, спільні інтереси відсутні, відповідач не цікавиться сім'єю, не надає матеріальної допомоги на утримання сім'ї, спільних дітей вони не мають, подальше спільне життя та збереження шлюбу суперечать інтересам позивачки, тому просить шлюб розірвати.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 17 січня 2013 року позов задоволено, шлюб між сторонами розірвано. Після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_3 залишено «ОСОБА_3» та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати по справі в розмірі 107,30 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та постановити ухвалу про залишення без розгляду даної позовної заяви, поданої ОСОБА_4, представником позивачки ОСОБА_3, з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 207 та ст. 310 ЦПК України.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідач не заперечує проти розірвання шлюбу, по суті визнав позовні вимоги, що не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Згідно ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.

Згідно ст. 112 СК України, яка передбачає підстави для розірвання шлюбу за позовом одного з подружжя, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Встановлено, що 23 лютого 1994 року між сторонами укладено шлюб, який зареєстровано Ворзельською селищною радою народних депутатів Київської області, актовий запис № 2. Спільних дітей від шлюбу сторони не мають.

Позивачка свої позовні вимоги обгрунтовувала тим, що до 2006 року сторони проживали разом, після чого будь-які відносини між ними припинились, спільне господарство не ведеться, спільні інтереси відсутні, відповідач не цікавиться сім'єю, не надає матеріальної допомоги на утримання сім'ї, подальше спільне життя та збереження шлюбу суперечать її інтересам.

Згідно ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Згідно роз'яснень п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» за змістом частини четвертої статті 174 ЦПК у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом.

За таких обставин, судом першої інстанції встановлено, що враховуючи те, що відповідач не заперечує проти розірвання шлюбу, то суд вважав, що він по суті визнав позовні вимоги, що не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб і дійшов вірного висновку про розірвання шлюбу.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд в порушення вимог ст. ст. 28, 110 та 115 СК України вирішив питання розірвання шлюбу за участю представника позивачки, не заслуговують на увагу, оскільки зазначеними нормами СК України передбачена подача заяви про реєстрацію шлюбу жінкою та чоловіком, пред'явлення позову про розірвання шлюбу та державна реєстрація розірвання шлюбу одним із подружжя в органах державної реєстрації актів цивільного стану.

Як убачається з матеріалів справи, позовна заява пред'явлена позивачкою ОСОБА_3 та підписана її представником, що не суперечить ст. 110 СК України, ст. ст. 44, 119 ЦПК України та правилам ЦК про представництво, довіреність і доручення.

З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги про залишення позовної заяви без розгляду з тих підстав, що заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи, не заслуговують на увагу, оскільки позовна заява подана позивачкою ОСОБА_3 та підписана її представником, що не суперечить чинному законодавству.

Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що суд всупереч вимогам ст. 215 ЦПК України не зазначив у рішенні час та причини фактичного припинення шлюбу, мотиви, з яких суд визнав збереження сім"ї можливим чи неможливим, оскільки відповідач визнав позов і суд за правилами ч. 4 ст.174 ЦПК України у мотивувальній частині рішення вказав лише про визнання позову та прийняття його судом.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд дійшов правильного висновку про задоволення позовної заяви.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, рішення Ірпінського міського суду Київської області від 17 січня 2013 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для залишення позовної заяви без розгляду колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, ЦПК України, колегія судів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 17 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді