Справа № 1013/6244/12 Головуючий у І інстанції Кісілевич П.І.

Провадження № 22-ц/780/1191/13 Доповідач у 2 інстанції Даценко Л.М.

Категорія 50 18.03.2013

УХВАЛА

Іменем України

28 лютого 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Даценко Л.М., Панасюка С.П.

при секретарі Клименко В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" на заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 06 вересня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановила:

21.06.2012 року позивачка звернулась до суду з позовом, який обгрунтовувала тим, що з 24.08.1982 року вона працює у відповідача на посаді контролера ВТК. 23.03.2012 року відповідач видав наказ № 25 "про скорочення чисельності працівників", в якому зазначив про скорочення з 25.05.2012 року у зв'язку з різким зменшенням об"ємів виробництва, відсутністю споживачів на продукцію. 29.03.2012 року профспілковий комітет, розглянувши подання відповідача про отримання згоди на звільнення 25 працівників за скороченням чисельності працівників, не дав згоди на звільнення.

Проте, 23.05.2012 року її було звільнено з роботи в зв»язку із скороченням штату працівників по п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Вважає, що її незаконно звільнено з роботи, поскільки не було згоди профкому на звільнення, також відповідач не мав підстав для звільнення за скороченням штату, якого не було. Просила поновити її на роботі та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 06 вересня 2012 року позов задоволено, поновлено ОСОБА_2 на роботі на посаді контролера виробництва склопластиків та скловолокна ВТК ПАТ «Білицький завод «Теплозвукоізоляція» з 23 травня 2012 року та стягнуто з відповідача судовий збір в сумі 107.30 грн. в дохід держави.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове про відмову в позові, посилаючись на неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідач не надав будь-яких доказів на підтвердження тих обставин, що скорочення штату було обгрунтоване та викликалось виробничими причинами, нового штатного розкладу не затверджено та не надано суду, позивача незаконно звільнено з роботи.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Згідно п. 1 ч. 1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно ч. 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Згідно роз'яснень п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року з наступними змінами та доповненнями "Про практику розгляду судами трудових спорів" розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, крім випадків, передбачених статтями 43 і 43(1) КЗпП.

Звільнення погоджується з органом профспілки, яка утворена і діє на підприємстві, і членом якої є працівник.

Встановивши, що звільнення працівника проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до профспілкового органу, суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду профспілкового органу і після її одержання або відмови профспілкового органу в дачі згоди на звільнення працівника розглядає спір по суті. Не буде суперечити закону, якщо до профспілкового органу в такому випадку звернеться власник чи уповноважений ним орган або суддя при підготовці справи до судового розгляду. Аналогічним чином вирішується спір про поновлення на роботі, якщо згоду профспілкового органу на звільнення визнано такою, що не має юридичного значення. Відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі.

Встановлено, що позивачка працювала у відповідача з 1982 року контролером виробництва склопластиків та скловолокна відділу технічного контролю.

Встановлено, що 23.03.2012 року відповідач видав наказ № 25 "про скорочення чисельності працівників", в якому зазначив про скорочення з 25.05.2012 року робочих місць в тому числі у відділі технічного контролю посада контролер виробництва склопластиків та скловолокна 4 одиниці у зв'язку з різким зменшенням об"ємів виробництва, відсутністю споживачів на продукцію.

Встановлено, що профспілковий комітет АТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція", розглянувши подання відповідача про отримання згоди на звільнення за скороченням чисельності працівників згідно наказу № 25 від 23.03.2012 року, не дав згоди на звільнення працівників.

Згідно наказу № 67-к від 23.05.2012 року позивачку звільнено з роботи у зв"язку зі скороченням штату працівників по п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

З урахуванням наведеного, оскільки відповідач звільнив позивачку з роботи з порушенням чинного трудового законодавства, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про поновлення її на роботі.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом в порушення ст. 40 КЗпП України не з'ясовано, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, які є докази на підтвердження цих обставини, а також про те, що відповідач знаходиться в процедурі банкрутства, не заслуговують на увагу, оскільки розірвання трудового договору з позивачкою з ініціативи власника у зв'язку зі скороченням штату працівників відбулося без згоди профспілкового комітету, що є безумовною підставою для поновлення її на роботі.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення Ірпінського міського суду Київської області від 06 вересня 2012 року відповідає обставинам справи, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, ЦПК України, колегія судів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" відхилити.

Заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 06 вересня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді