Номер провадження № 11-сс/785/181/13
Головуючий у першій інстанції Дерус
Доповідач Толкаченко О. О.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.03.2013 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Одеської області у складі:
головуючого Толкаченко О.О.,
суддів Мастюка П.І., Сахно П.Д.,
прокурора Корчагіна О.В.,
особи, в інтересах якої подано скаргу ОСОБА_1,
захисника ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляцію старшого прокурора відділу прокуратури Одеської області на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2012 року,
ВСТАНОВИЛА:
Зазначеною постановою суд задовольнив скаргу адвоката ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1, про визнання незаконним затримання ОСОБА_1, що мало місце 25.07.2012 року з 7:00 до 14:00 годин, у зв'язку з розслідуванням СУ ГУМВС України в Одеській області кримінальної справи № 918 за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст.190 КК України.
Не погодившись з постановою суду, старший прокурор відділу прокуратури Одеської області 28.02.2012 року подав апеляцію, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову Приморського районного суду м.Одеси від 10 жовтня 2012 року скасувати, а матеріали за скаргою адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 направити до Приморського районного суду м. Одеси на новий судовий розгляд в іншому складі суду.
Обґрунтовуючи пропуск строків апеляційного оскарження, прокурор стверджує, що на вказану постанову суду першої інстанції, 17 жовтня 2012 року була подана апеляційна скарга, але її до сьогоднішнього часу апеляційним судом Одеської області до розгляду не призначено.
Доводи апеляції старший прокурор обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не прийняв до уваги зміст розписки від 25.07.2012 року, написаної власноруч ОСОБА_1 про те, що він немає претензій до працівників міліції за фактом проведення обшуку, крім того рішення суду взагалі базується лише на поясненнях ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 Судом першої інстанції безпідставно не були допитані співробітники УБОЗ, чиї дії оскаржує адвокат ОСОБА_2 та судом не витребувано і не залучено до справи матеріали перевірки, проведеної прокуратурою Одеської області за аналогічним зверненням ОСОБА_1, щодо неправомірних дій працівників УБОЗ ГУМВС за фактом його незаконного затримання. Таким чином, прокурор вважає, що постанова суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою та постановленою з порушенням норм кримінально-процесуального законодавства України.
Вивчивши доводи апеляції, матеріали справи, вислухавши думку прокурора, який підтримав свою апеляцію, ОСОБА_1 та його захисника - адвоката ОСОБА_2, які вважали, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню, дослідивши доводи апеляції, матеріали справи за скаргою та матеріали кримінальної справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція старшого прокурора відділу прокуратури Одеської області не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до пункту 15 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України (2012 року) - апеляційні та касаційні скарги, заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у кримінальних справах, які були розглянуті до набрання чинності цим Кодексом, або у справах, розгляд яких не завершено з набранням чинності цим Кодексом, подаються і розглядаються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом. Таким чином апеляцію старшого прокурора відділу прокуратури Одеської області належить розглядати в порядку КПК України в редакції 1960 року.
Відповідно до положень статті 5 Конвенції «Про захист прав людини і основних свобод», яка ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 року, а тому є частиною національного законодавства України:
« 1. Кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом.
с) законний арешт або затримання особи, здійсненні з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або, якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення;
3. Кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою службовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і має право на судовий розгляд упродовж розумного строку або на звільнення до початку судового розгляду. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями явки в судове засідання.
4. Кожен, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або затримання, має право на судовий розгляд, при якому суд без зволікання встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.»
Права та свободи людини і громадянина, у відповідності до ст. 55 Конституції України, захищаються судом, при цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про незаконність затримання працівниками УБОЗ ГУМВС України в Одеській області громадянина ОСОБА_1, що мало місце 25.07.2012 року в період часу з 07 години до 14 години. Так, у вказаний період часу громадянин ОСОБА_1 після його затримання на вулиці, був позбавлений права на свободу пересування, гарантоване кожному громадянину ст. 33 Конституції України. Близько семи годин ОСОБА_1 примусово, всупереч його волі, утримувався та транспортувався на автомобілі працівників міліції під час проведення ними слідчих дій по кримінальній справі. При цьому ОСОБА_1 мав статус свідка по справі та підстави для його затримання, передбачені частинами 1-3 ст. 106, 115 КПК України (в редакції 1960 року) були відсутні. Таким чином, суд прийшов до правильного висновку про необґрунтованість затримання ОСОБА_1 Крім того, після затримання ОСОБА_1, в порушення порядку, передбаченого частинами 4-6 ст. 106 КПК України (в редакції 1960 року), працівники УБОЗ ГУМВС України в Одеській області не склали протокол про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину із зазначенням підстав, мотивів, дня, години, року, місяця, місця затримання, пояснень затриманого, часу складання протоколу про роз'яснення підозрюваному в порядку, передбаченому частиною другою статті 21 КПК України, права мати побачення із захисником з моменту затримання. Копія вказаного протоколу з переліком прав та обов'язків не була негайно вручена затриманому і відповідно не направлялася прокурору. Про затримання ОСОБА_1 працівники УБОЗ негайно не повідомили одного з його родичів. Таким чином, наведене свідчить про те, що окрім безпідставності затримання ОСОБА_1, співробітниками органів внутрішніх справ також було порушено і порядок затримання особи.
Необґрунтованість та порушення порядку затримання ОСОБА_1 дали підстави суду першої інстанції прийти до висновку про незаконність його затримання.
Доводи прокурора про те, що висновки суду базуються лише на поясненнях ОСОБА_1 та його адвоката ОСОБА_2 є неспроможними. Так, вказані обставини підтверджуються доказами, які були досліджені в суді першої інстанції, а саме:
- протоколом обшуку від 25.07.2012 року, згідно якого ОСОБА_1 перебував у супроводі працівників міліції під час проведення обшуку в будинку ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1, в період часу з 07:15 годин по 11:20 годин (а.с. 27-29);
- протоколом обшуку від 25.07.2012 року, відповідно до якого ОСОБА_1 був присутнім при проведенні обшуку офісних приміщень за адресою: АДРЕСА_2 до 13 годин 15 хвилин (а.с. 18-26);
- поясненнями ОСОБА_4, які він надав на адресу прокурора Одеської області, відповідно до яких 25.07.2012 року невідомі люди у цивільному одязі, застосовуючи фізичну силу, намагались силоміць затягнути ОСОБА_1 до автомобілю «Опель». Після чого вказані люди, у тому числі і ті, що застосовували фізичну силу до ОСОБА_1, зайшли на подвір'я будинку, що належить ОСОБА_3, демонтували відеореєстратор, що міг зафіксувати те, що відбувається на вулиці та оголосили про проведення обшуку в будинку. Після проведення обшуку, невідомі всупереч бажанню ОСОБА_1 посадили його до свого автомобілю та увезли у невідомому напрямку (а.с. 43);
- аналогічними поясненнями ОСОБА_5 (а.с. 37);
- поясненнями ОСОБА_6, які він надав на адресу прокурора Одеської області, згідно з якими 25.07.2012 року невідомі особи примусово утримували та перевозили на автомобілі ОСОБА_1 для проведення слідчих дій. При цьому невідомі не допускали до нього родичів для надання допомоги та його адвоката для захисту прав ОСОБА_1 (а.с. 39);
- аналогічними поясненнями ОСОБА_7 (а.с. 32), ОСОБА_8 (а.с.33);
- постановою Приморського районного суду м. Одеси від 06 вересня 2012 року, якою задоволено скаргу адвоката ОСОБА_2, що діяв в інтересах ОСОБА_1 та скасовано постанову УІМ Шевченківського ОМ Приморського РВ ОМУ від 26 липня 2012 року «Про відмову у порушенні кримінальної справи по факту повідомлення оператору « 102» про те, що за адресою АДРЕСА_2 проводиться обшук» та матеріали направлені до прокуратури Одеської області для проведення додаткової перевірки. Вказаною постановою суду встановлено, що 25.07.2012 року, приблизно о 13.00 годині, адвокат ОСОБА_2 по телефону повідомив оператора « 102» про те, що невідомі особи утримують його підзахисного ОСОБА_1 у приміщенні по вул. Пироговській, 3 у м. Одесі. При намаганні адвоката ОСОБА_2 прибути до підзахисного, до нього без пояснень було застосовано фізичну силу, за допомогою якої його примусили покинути вказане приміщення. Лише після прибуття наряду міліції Шевченківського МВ, ОСОБА_1 було звільнено;
- поясненнями ОСОБА_1, які він дав у судовому засіданні у суді першої інстанції та підтвердив при апеляційному розгляді справи, згідно з якими 25.07.2012 року о 7 годині, озброєні невідомі особи, як стало в подальшому відомо працівники УБОЗ, застосовуючи фізичну силу, затримали його на розі вулиць Леванєвського і Каманіна та примусово доставили його спочатку до будинку АДРЕСА_1, де в його присутності, провели обшук. В подальшому, також примусово, у супроводі робітників міліції він був доставлений на автомобілі до будинку АДРЕСА_2, де також у його присутності, було проведено обшук офісу. При цьому у період часу з 7 годин по 14 годин він був позбавлений права вільно пересуватися, у нього були відібрані засоби комунікації та позбавлений права на захист (а.с. 47);
- поясненнями адвоката ОСОБА_2, які він дав у судовому засіданні в суді першої інстанції та підтвердив при апеляційному розгляді справи, згідно з якими 25.07.2012 року він був викликаний родичами ОСОБА_1 для його захисту. Прибувши до будинку АДРЕСА_2, він намагався пройти у середину приміщення, в якому утримувався ОСОБА_1, однак був зупинений працівниками УБОЗ. При цьому він представився, продемонстрував посвідчення адвоката, угоду про захист ОСОБА_1 та ордер. Робітники міліції без пояснень, з застосуванням сили вивели його з приміщення. У зв'язку з ситуацією, що склалася він був вимушений викликати міліцію по телефону « 102». Лише після приїзду наряду міліції, він був допущений до підзахисного.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи прокурора про те, що у суду не було підстав розглядати скаргу адвоката ОСОБА_2, подану в інтересах ОСОБА_1, у зв'язку з тим, що затримання ОСОБА_1 не мало місця, а він добровільно був присутнім при проведенні обшуків співробітниками міліції та крім того написав розписку про відсутність претензій до працівників міліції, так як вказані доводи прокурора спростовуються сукупністю вище перелічених доказів та записом у протоколі обшуку від 25.07.2012 року, зробленим власноруч ОСОБА_1 в ході проведення першого обшуку в будинку АДРЕСА_1, відповідно до якого ОСОБА_1 під час обшуку заявив, що його в 7:00 годин ранку затримали на вулиці та привезли в будинок, що належить ОСОБА_3, де провели обшук (а.с. 29). В ході апеляційного розгляду ОСОБА_1 пояснив, що вимушено підписав розписку про відсутність претензій до працівників УБОЗ після того, як його позбавили права на захист, видаливши його адвоката, крім того співробітники міліції погрожували, що у разі відмови підписати розписку, його звинуватять у непокорі міліції та заарештують на 15 діб. Також, суддівською колегією були досліджені матеріали кримінальної справи № 918. Так, відповідно до протоколу додаткового допиту свідка ОСОБА_1, 25.07.2012 року о 18 годині 15 хвилин він та його захисник адвокат ОСОБА_2 зробили заяву слідчому Сягровець Т.М. про незаконне затримання ОСОБА_1 та порушення його права на захист (арк. крим. справи 184-186).
Треба зазначити, що розписка про відсутність претензій до працівників міліції не передбачена процесуальним законом. Всі заяви та зауваження, що надходять від учасників слідчих дій повинні заноситися у відповідні протоколи.
Вказані обставини підтверджують версію ОСОБА_1 про те, що розписку про відсутність претензій до працівників УБОЗ він написав в результаті застосування до нього з боку працівників міліції психологічного впливу.
У своїй постанові суд змістовно обґрунтував право ОСОБА_1 на оскарження в судовому порядку дій працівників міліції щодо його затримання, вірно посилаючись на норми національного законодавства та міжнародного права.
Слід зазначити, що ОСОБА_1 не є власником приміщень, де 25.07.2012 року працівниками УБОЗ ГУМВС проводилися два обшуки, а тому його присутність при їх проведенні не була обов'язковою.
Колегія суддів критично ставиться до доводів прокурора про те, що суд першої інстанції необґрунтовано не допитав працівників УБОЗ ГУМВС ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, які проводили зазначені обшуки. Так, відповідно до протоколу судового засідання (а.с. 47-49) ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 викликались у судові засідання призначені на 23.08.2012 року, 30.08.2012 року, 10.09.2012 року, 25.09.2012 року та на 10.10.2012 року, однак останні проігнорували судові виклики та ухилились від явки до суду. Враховуючи вказане та обмежений термін, що передбачений законодавцем, для розгляду справ даної категорії, суд обґрунтовано прийняв рішення розглядати справу за наявними матеріалами.
Також не можливо погодитися з доводами прокурора про те, що суд не взяв до уваги той факт, що прокуратурою Одеської області проводилася перевірка за аналогічною скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії працівників УБОЗ ГУМВС. Так, в ході апеляційного розгляду прокурор пояснив суду, що процесуальне рішення по вказаній скарзі ОСОБА_1 прокуратурою Одеської області не приймалося, коли закінчилася перевірка, та які її результати йому не відомо, клопотання про залучення будь-яких документів з цього приводу прокурор в суді першої інстанції не заявляв. Таким чином не зрозуміло, як, на думку прокурора, повинен був реагувати суд першої інстанції на вказані обставини.
Колегією суддів, за клопотанням прокурора до матеріалів справи була залучена копія постанови про закриття кримінального провадження від 27.02.2013 року, згідно до якої було закрито кримінальне провадження за заявою ОСОБА_1 щодо факту застосування до нього фізичного насильства з боку працівників УБОЗ ГУМВС. Однак цей доказ має опосередковане відношення до даної справи, оскільки предметом розгляду в оскаржуваній постанові Приморського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2012 року є факт незаконного затримання ОСОБА_1
Суддівська колегія вважає правильними висновки суду щодо порушень норм процесуального права з боку слідчого Сягровець Т.М. Так, хоча статтею 114 КПК України (в редакції 1960 року) передбачено право слідчого давати органам дізнання доручення і вказівки про провадження розшукових та слідчих дій, однак статтею 183 КПК України (в редакції 1960 року), яка є спеціальною статтею, що регламентує проведення обшуку, встановлено, що посадовою особою, яка повинна безпосередньо проводити вказану слідчу дію є слідчий і лише при наявності обставин, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий вправі залучати до участі в проведенні обшуку працівників органів внутрішніх справ та відповідних спеціалістів. Як правильно зазначив суд першої інстанції, суду не було представлено докази, що обґрунтовують проведення обшуків працівниками ГУБОЗ ГУМВС за відсутністю слідчого, в провадженні якого знаходилася кримінальна справа. Таким чином, обшуки, які мали місце 25.07.2012 року, повинна була проводити безпосередньо слідчий Сягровець Т.М., а у разі необхідності могла залучити до їх проведення інших працівників міліції.
Не вірними є доводи прокурора стосовно скасування оскаржуваної постанови у зв'язку з невірним застосуванням судом першої інстанції норм процесуального закону при відкритті провадження. Так, при розгляді справи по суті суд правильно застосував норми як матеріального так і процесуального права.
Враховуючи викладене, керуючись ч. 9 та ч.10 ст.106, ст.ст. 349, 353, 382 КПК України (в редакції 1960 року), пункту 15 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Одеської області,
УХВАЛИЛА:
Апеляцію старшого прокурора відділу прокуратури Одеської області на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2012 року залишити без задоволення.
Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2012 року про визнання незаконним затримання ОСОБА_1, що мало місце 25.07.2012 року у період часу з 7:00 до 14:00 годин - залишити без змін.
Судді апеляційного суду
Одеської області
_______________ ______________ _____________
О.О. Толкаченко П.І. Мастюк П.Д. Сахно