Справа №2-896/11

Провадження №22ц/779/665/2013

Категорія 37

Головуючий у І інстанції Дузінкевич І.М.

Суддя-доповідач Горейко М.Д.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

Головуючої Горейко М.Д.

Суддів: Ковалюка Я.Ю., Шалаути Г.І.

Секретаря Турів О.М.

з участю апелянта ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про реальний поділ житлового будинку та земельної ділянки за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на додаткове рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 11 лютого 2013 року,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 24 грудня 2012 року позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволено частково, проведено реальний розподіл будинковолодіння та земельної ділянки, що знаходяться по АДРЕСА_1, і стягнуто з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 660 грн. судових витрат, 1000 грн. витрат на юридичну допомогу, а всього 1660 грн.

04.01.2013 року позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись в суд першої інстанції з заявою про ухвалення додаткового рішення з питання відшкодування витрат по оплаті висновку судової будівельно-технічної експертизи. При цьому зіслались, що ними оплачено вартість такої експертизи в сумі 2700 грн. У зв'язку з тим, що відповідач не погоджувався на добровільний поділ будинковолодіння, вони змушені були вирішувати спір в судовому порядку та нести судові витрати, а тому підлягає відшкодуванню з відповідача вся сума витрат по оплаті експертного висновку в розмірі 2700 грн.

Додатковим рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 11 лютого 2013 року стягнуто з ОСОБА_4 у користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 900 грн. витрат за проведення судової будівельно-технічної експертизи.

Не погодившись з додатковим рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме ст. 88 ЦПК України.

Зокрема, апелянт зазначає, що суд, стягнувши з відповідача лише 900 грн. за проведення експертизи замість 2700 грн., не навів мотивів прийняття такого рішення. Стягнувши з ОСОБА_4 в повному обсязі понесені витрати по сплаті судового збору, суд повинен був стягнути витрати по оплаті експертизи також в повному обсязі.

З наведених підстав просить додаткове рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 11 лютого 2013 року змінити та стягнути з ОСОБА_4 витрати по оплаті судової будівельно-технічної експертизи в сумі 2700 грн.

У засіданні апеляційного суду апелянт доводи апеляційної скарги підтримав з наведених в ній мотивів.

Позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_4 у засідання апеляційного суду не з'явилися, про час та день розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку. Причину неявки суду не повідомили.

З урахуванням положень ст. 305 ЦПК України колегія суддів ухвалила про розгляд справи за їх відсутності.

Вислухавши доповідача, пояснення апелянта, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Частково задовольняючи заяву позивачів про відшкодування їм витрат по оплаті експертного висновку, суд першої інстанції виходив з того, що позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено частково, а тому пропорційно до тієї частки в спірному майні, у задоволенні якої позивачам відмовлено, вирішив стягнути з відповідача в користь позивачів 900 грн. витрат по оплаті висновку будівельно-технічної експертизи.

Такий висновок суду є правильним, виходячи з наступного.

В силу дії п. 4 ч. 1 ст. 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

За приписами п. 4 ч. 3 наведеної статті до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати, пов'язані, зокрема, із проведенням судових експертиз.

Згідно квитанцій від 27.02. та 24.03.2012 року (а.с. 32, 33) експерту ОСОБА_5 за проведення експертизи позивачами оплачено 2700 грн.

За даними позову позивачі просили суд провести реальний розподіл будинковолодіння та земельної ділянки, що знаходяться по АДРЕСА_1, виділивши кожному з них по 1/3 частці спірного нерухомого майна.

Зі змісту мотивувальної частини рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 24 грудня 2012 року вбачається, що суд на підставі висновку судової будівельно-технічної експертизи та інших доказів, що маються в справі, дійшов висновку, що технічно можливим є поділ спірного будинковолодіння на 2/3 та 1/3 частини, а тому вирішив позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 задоволити частково, провести реальний розподіл будинковолодіння та земельної ділянки, що знаходяться по АДРЕСА_1, виділивши 2/3 частини цього домоволодіння позивачам та 1/3 частину - відповідачу, при цьому визначивши яке конкретно нерухоме майно виділяється позивачам, а яке відповідачу.

Порядок розподілу витрат між сторонами встановлено ст. 88 ЦПК України, відповідно до ч. 1 якої стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволені яких позивачеві відмовлено.

За наведених обставин суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що відшкодуванню позивачам підлягає 1/3 частка від вартості понесених витрат по оплаті судової будівельно-технічної експертизи, що в даному випадку становить 900 грн. (2700 грн. х 1/3) та ухвалив додаткове рішення у справі відповідно до вимог процесуального законодавства.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Додаткове рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 11 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча Горейко М.Д.

Судді: Ковалюк Я.Ю.

Шалаута Г.І.