Справа №22-9503/06 p.                                            Головуючий у 1 інстанції - Павленко Л.І.

Категорія-35                                                               Доповідач-    Зінов'єва А.Г.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2006 р. Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді:                        Новосядлої В.М

суддів:                                                        Олєйникової Л.С.

Зінов'євої А.Г.

при секретарі:     Іванові В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Донецька від 11 серпня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 11 серпня 2006 року було задоволено позов ОСОБА_2: на її користь на утримання дитини - доньки ОСОБА_3 з відповідача було стягнуто аліменти у розмірі 1/3 частини доходів останнього щомісячно, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи стягнення з 22 травня 2006 р. і до повноліття дитини. Крім того, з відповідача на користь держави стягнуто судовий збір у розмірі 51 грн.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 приніс апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду змінити і зменшити суму аліментів, оскільки він фактично не має можливості виплачувати аліменти у такому розмірі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилався на те, що він знаходиться у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_4, яка є студенткою приватного Донецького інституту соціальної освіти і знаходиться на його утриманні, оскільки стипендію не одержує. Він один утримує свою дружину, оскільки її батько помер, а мати являється пенсіонеркою.

В судовому засіданні відповідач апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити у повному обсязі.

Позивачка проти апеляційної скарги заперечувала, просила її відхилити, а рішення суду залишити без зміни.

Заслухавши доповідача, сторони, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, надав їм відповідну оцінку і обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2.

При розгляді справи судом було встановлено, що з 9 жовтня 2004 р. сторони знаходилися у зареєстрованому шлюбі, який на день ухвалення рішення розірвано не було. Від шлюбу сторони мають одну неповнолітню дитину - доньку ОСОБА_3, у свідоцтві про народження якої батьком вказано відповідача і останній батьківство відносно дитини не оспорює. Неповнолітня дитина проживає з матерю і знаходиться на її утримання, тоді як батько у добровільному порядку матеріальної допомоги не надає. Згідно довідки про доходи, ОСОБА_1 працює продавцем-консультантом у ФЛП ОСОБА_5 і має щомісячний стабільний заробіток, який складає більш 300 грн.

Відповідно до вимог ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Одним зі способів виконання батьками обов'язку утримувати дитину, як передбачено ч. З ст. 181 СК України, являється стягнення за рішенням суду коштів на утримання дитини (аліменти) у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Виходячи з вищевказаних обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що розмір аліментів, з урахуванням всіх обставин, передбачених ст. 182 СК України, судом першої інстанції визначено відповідно до діючого законодавства.

Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи апелянта про знаходження у нього на утриманні ОСОБА_4, оскільки на теперішній час він мешкає за іншою адресою, ніж остання. Крім того, як пояснив у судовому засіданні відповідач, ОСОБА_4 на теперішній час знаходиться за кордоном і його вимоги про зменшення розміру аліментів націлені на майбутнє, оскільки він має намір завести іншу сім'ю, мати дітей, а враховуючи розмір його заробітної плати, він не зможе утримувати свою родину.

Таким чином, рішення суду відповідає вимогам діючого законодавства і підстав для його скасування немає. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.1 п.1-308, 313, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Донецька від 11 серпня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання чинності.