Справа №22-9972/06 p. Головуючий у 1 інстанції - Андрєєв П.Ф.
Категорія-21 Доповідач- Зінов'єва А.Г.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2006 р. Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Новосядлої В.М.
суддів: Олєйникової Л.С.
Зінов'євої А.Г.
при секретарі: Іванові В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропілля та ОСОБА_1, діючого на підставі довіреності від ОСОБА_2, на рішення Добропільського міськрайсуду від 19 вересня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Добропілля про відшкодування моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Добропільського міського суду від 19 вересня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені частково: на Його користь з відповідача у рахунок відшкодування моральної шкоди було стягнуто грошову компенсацію у розмірі 20000 грн.
Не погодившись з рішенням суду Фонд соціального страхування приніс апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Просили постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилався на те, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди, факт наявності якої повинно бути підтверджено висновком МСЕК. Крім того, Законом України „Про Державний бюджет України на 2006 р." дію норм Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають відшкодування моральної шкоди зупинено.
Позивач також не погодився з рішенням суду, його представник приніс апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду змінити і стягнути на користь його довірителя грошову компенсацію у розмірі 30000 грн.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги представник позивача посилався на те, що суд дав неправильну оцінку моральним стражданням його довірителя, не врахував, що у останнього мала місце черепно-мозкова травма і він у віці 25 років став інвалідом.
У судовому засіданні представник відповідача свою апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити у повному обсязі, апеляційну скаргу позивача просив відхилити.
Позивач та його представник до судового засідання не прибули, про день, час та місце слухання справи повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідача, представника Фонду, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарги задоволенню не підлягають.
Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, дав їм відповідну оцінку і обґрунтовано стягнув на користь позивача грошову компенсацію у розмірі 20000 грн.
При розгляді справи судом було встановлено, що позивач дійсно з 7 жовтня 2002 р. по 22 березня 2004 р. знаходився у трудових відносинах з ВП „Шахта „Білозірська" ДП „Добропіллявугілля", де працював в якості гірничого майстра підземного. З листопада 2003 при виконанні своїх службових обов'язків з ним стався нещасний випадок, він отримав черепно-мозкову травму, в результаті якої, на підставі висновку МСЕК від 16 березня 2004 p., йому вперше було встановлено втрату професійної працездатності 50% за трудовим каліцтвом.
Відповідно до вимог ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності", при настанні страхового випадку Фонд соціального страхування зобов'язаний у встановленому законом порядку сплатити грошову компенсацію за моральну шкоду при наявності факту її заподіяння.
Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи Фонду про те, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди, оскільки вони безпідставні. Відповідно до діючого законодавства втрата працездатності, яка встановлена висновком МСЕК, свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров'я потерпілого погіршено. Обов'язкове ж призначення МСЕК з приводу встановлення факту спричинення моральної шкоди передбачається у випадку відсутності вищевказаних доказів.
Також не можуть бути прийнятими до уваги посилання Фонду на Закон України „Про Державний бюджет України на 2006 p.", яким призупинено дію норм Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають відшкодування моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей, оскільки таке зупинення не позбавляє постраждалих права на відшкодування моральної шкоди. Крім того відповідних змін до вказаних норм Закону внесено не було, а кошти, які надходять до Фонду не є бюджетними.
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2, розмір моральної шкоди встановлено в межах діючого законодавства та з урахуванням фактичних обставин справи, яким суд надав відповідну правову оцінку (діагноз, процент втрати працездатності, наслідки тощо).
За вказаних підстав не може бути задоволеною апеляційна скарга представника позивача, оскільки, відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України, суд дав належну оцінку всім доказам, згідно до яких визначив розмір грошової компенсації. Потерпілому встановлено третю групу інвалідності, стан його здоров'я поліпшився і при повторному огляді йому було зменшено процент втрати професійної працездатності до 40%. Згідно висновку МСЕК, потерпілому не встановлено обмежень, а лише рекомендовано нагляд у лікаря-невропатолога та санаторно-курортне лікування.
Таким чином, рішення суду відповідає вимогам діючого законодавства і підстав для його скасування немає. Доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.1 п.1-308, 313, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційні скарги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Добропілля та ОСОБА_1, діючого в інтересах ОСОБА_2, відхилити.
Рішення Добропільського міськрайсуду від 19 вересня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала суду набирає законної сили з дня його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання чинності.