АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 789/79/13Головуючий у 1-й інстанції

Провадження № 10/789/32/13 Доповідач - Очеретяний Є.В.

Категорія - ухвала

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2013 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Очеретяного Є.В.

Суддів - Крукевича М. Н., Іващенка О. Ю.,

з участю прокурора - Аветисяна Н.С.

захисника - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі матеріали за апеляцією старшого прокурора відділу прокуратури Тернопільської області Аветисяна Н.С. на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 березня 2013 року -

В С Т А Н О В И Л А :

Цією постановою відмовлено в задоволенні подання заступника начальника відділу СУ УМВС України в Тернопільській області майора міліції Зубка А.Є. про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м.Чернівці Чернівецької області, мешканця АДРЕСА_1 одруженого, непрацюючого, раніше не судимого, -

обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.15, ч.2 ст.190, ч.4 ст.189, ч.2 ст.146, ч.1 ст.357, ч.3 ст.357 КК України.

Органами досудового слідства ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що в листопаді 2002 року, коли ОСОБА_5 знаходився під вартою, як обвинувачений у кримінальній справі, порушеній стосовно нього за фактом одержання хабара і перебував на лікуванні в Чернівецькій міській клінічній лікарні №1, ОСОБА_4 за попередньою змовою разом із ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, шляхом вимагання, застосовуючи психологічний тиск та фізичне насильство по відношенню до сім'ї ОСОБА_5, а саме його дружини ОСОБА_10 та сина ОСОБА_11, обмежуючи їх права та свободу, примусили ОСОБА_5 відчужити належну йому на праві власності частку у власному мікроринку "ІНФОРМАЦІЯ_2", що в АДРЕСА_2 в користь ОСОБА_6 та ОСОБА_4

Продовжуючи свої злочинні дії, направлені на заволодіння майном сім'ї ОСОБА_5, в листопаді 2002 році, ОСОБА_4 спільно із ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, шляхом застосування психологічного тиску та погроз фізичного насильства відносно ОСОБА_10 та ОСОБА_11, а також знищення їх майна, вимагали переоформлення торгових контейнерів, автомобіля, які належали сім'ї ОСОБА_5 та оформлення фіктивних договорів позик на суму 20 000 та 50 000 доларів США. Сприймаючи реально погрози ОСОБА_4, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 передали йому у власність вищевказані речі та уклали фіктивні договори про позику зазначених грошей.

Крім цього, при вчиненні вимагання стосовно сім'ї ОСОБА_5, ОСОБА_4 за попередньою змовою із ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_9, діючи умисно, з корисливих мотивів на протязі трьох годин у вечірній час 19 листопада 2002 року та впродовж трьох годин у денний час 22 листопада цього ж року незаконно утримували ОСОБА_10 в житловому будинку ОСОБА_4, що в АДРЕСА_3, погрожуючи при цьому фізичною розправою, не давши змоги вийти з приміщення, позбавляючи тим самим її волі.

Також, під час вчинення шахрайства відносно сім'ї ОСОБА_5, ОСОБА_4 за попередньою змовою із ОСОБА_6 та ОСОБА_7 діючи з єдиним умислом і розуміючи, що без акту на право користування землею мікроринку "ІНФОРМАЦІЯ_2" та паспорта громадянина України ОСОБА_5 - ОСОБА_4 та ОСОБА_6 не будуть включені в число співзабудовників мікроринку "ІНФОРМАЦІЯ_2", 19 листопада 2002 року шляхом шахрайства заволоділи державним актом на право постійного користування землею мікроринку "ІНФОРМАЦІЯ_2" 1-ЧВ №001247 від 13 грудня 1999 року, що належав ОСОБА_5 та паспортом громадянина України ОСОБА_5 серії НОМЕР_1, виданий 31 серпня 1999 року Садгірським РВ УМВС України у Чернівецькій області.

19 жовтня 2007 року щодо ОСОБА_4 винесено постанову про пред'явлення йому обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.189 КК України і цього ж дня він оголошений в розшук.

Досудовим слідством встановлено, що на даний час ОСОБА_4 перебуває в м.Калінінграді Російської Федерації, а без обрання йому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту не можливо провести його екстрадицію на територію України.

В апеляційній скарзі старший прокурор відділу прокуратури Тернопільської області Аветисян Н.С. просить постанову Тернопільського міськрайонного суду від 13.03.2013 року про відмову у задоволенні подання начальника відділу СУ УМВС України в Тернопільській області Зубка А.Є. про обрання запобіжного заходу взяття під варту ОСОБА_4 - скасувати та справу направити на новий судовий розгляд. Мотивує це тим, що судом не враховано вимоги ч.6 ст.165-2 КПК України 1960 року. Крім того посилається на ст.ст.137,138,155 КПК України 1960 року. Стверджує, що Кримінально-процесуальним кодексом України 1960 року, винесення постанови про оголошення обвинуваченої в міжнародний розшук не передбачено.

Також те, що на сьогодні ОСОБА_4 перебуває в м.Калінінграді Російської Федерації та на підставі повідомлення Генеральної Прокуратури Російської Федерації від 17.01.2013 року, затриманий 27.12.2012 року, відповідно з положеннями "Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах" від 22 січня 1993 року та до нього застосовано екстрадиційний арешт.

Відповідно до ч.2 ст. 58 Конвенції, до вимог про видачу особи для здійснення кримінального переслідування повинна бути додана завірена копія постанови про взяття під варту, з метою забезпечення її видачі та доставки до місця провадження у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав подану ним апеляцію та просив її задовольнити, захисника ОСОБА_1, яка просила постанову Тернопільського міськрайонного суду залишити без змін, дослідивши матеріали кримінальної справи і матеріали подання, обговоривши наведені в апеляції доводи, провівши судові дебати, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція прокурора не підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Як вбачається з постанови судді, підставою відмови в задоволенні подання про обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту є відсутність постанови про оголошення його в міжнародний розшук.

Як вбачається з матеріалів подання та кримінальної справи №О-059063, постанова про оголошення ОСОБА_4 в міжнародний розшук не виносилась та при матеріалах справи відсутня.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином дослідив вищевказані обставини і прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

Твердження прокурора про те, що судом не враховано вимог ч.6 ст.165-2 КПК України (1960 року), не може братись до уваги, оскільки судом першої інстанції на підставі даної статті було обґрунтовано відмовлено в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту ОСОБА_4

Посилання прокурора на те, що судом не враховано вимог ст.ст.137, 138, 155 КПК України (в редакції 1960 року) є безпідставним, оскільки вищевказані статті не мають ніякого відношення до вирішення даного питання судом першої інстанції.

Твердження прокурора в апеляційній скарзі, що оскільки слідчим в ОВС СУ УМВС України в Тернопільській області ОСОБА_12, в кримінальній справі № 0-059063, 22 травня 2006 року винесено постанову про притягнення як обвинуваченого ОСОБА_4, за ч. 4 ст. 189 КК України та оголошено його в розшук, тому Кримінально-процесуальним кодексом України 1960 року винесення постанови про оголошення обвинуваченого в міжнародний розшук не передбачено, колегією суддів до уваги не приймається, так як відповідно до ч.6 ст.165-2 КПК України (в редакції 1960 року), суд приймає рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту за відсутності особи лише у разі оголошення її в міжнародний розшук. У таких випадках після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу доставки до місця провадження у справі, суд за її участю розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або про його зміну та виносить постанову.

При перевірці справи в апеляційному порядку не виявлено будь-яких обставин, які не були предметом перевірки суду першої інстанції і вплинули б на висновок суду та тягнули за собою скасування прийнятого рішення, про що порушено питання в апеляції прокурором прокуратури Тернопільської області, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Керуючись ст.ст.165, 165-2, 365,366 КПК України (в редакції 1960 року), п.п. 11, 15 розділу ХІ перехідних положень КПК України ( в редакції 2012 року), колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію старшого прокурора відділу прокуратури Тернопільської області Аветисяна Н.С. залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 березня 2013 року відносно ОСОБА_4 - без змін.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Є.В. Очеретяний