Справа №22ц-3201/2006 p.                      Головуючий у 1 інстанції  Невгад Л.М.

Категорія 18                                            Доповідач у 2 інстанції Тракало В.В.

У ХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі: головуючого - судді Антоненко В.І., суддів   Поліщука М.А., Тракало В.В., при секретарі   Муханько О.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м.Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 липня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, їх представників, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів

встановила;

У березні 2006 року позивач звернувся з вказаним позовом до суду та просив стягнути з відповідача 11585 грн. боргу.

Свої вимоги обґрунтував тим, що 2 грудня 2005 року та 13 грудня 2005 року дав у борг ОСОБА_1 1700 доларів США, що еквівалентно 8585 грн, та 3000 грн,, про що відповідач написав власноручні розписки.

16 березня 2006 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення боргу, проте останній взагалі відмовляється повертати борг. Тому позивач просив стягнути з відповідача борг в судовому порядку.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 липня 2006 року  позов задоволено.

В апеляційній скарзі    ставиться    питання про скасування рішення суду з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що 2 грудня 2005 року ОСОБА_1, позичив у ОСОБА_2 1700 доларів США, що еквівалентно 8585 грн. 13 грудня 2005 року ОСОБА_1. позичив у ОСОБА_2 3000 грн., що стверджується письмовими розписками відповідача . Строк, на який гроші давалися в борг, в розписках не зазначено. Тому згідно діючого цивільного законодавства гроші повинні бути повернуті відповідачем на першу вимогу. 16 березня 2006 року ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_1 з питанням про повернення боргу. Проте відповідач відмовився повертати борг. Тому суд обґрунтовано, відповідно до вимог ст. 1049 ЦК України стягнув з відповідача на користь позивача суму боргу та понесені позивачем судові витрати.

Доводи апеляційної скарга про незаконність рішення суду не ґрунтуються на законі та матеріалах справи.

Посилання на те, що позивач давав гроші не в борг, а на придбання автомобіля відповідачем для спільної діяльності, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені у рішенні . До того ж, автомобіль зареєстровано на ім"я відповідача, саме ОСОБА_1 є суб"єктом підприємницької діяльності і в судовому засіданні він визнав, що спільною діяльністю з позивачем не займається.

Перевіряючи законність та обгрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що воно ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, атому відхиляє апеляційну скаргу.

Керуючись ст. 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 липня 2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.