Справа № 22-ц 2683 2006 p.              Головуючий 1 інстанції Мацедонська В.Е,

Доповідач Хопта С.Ф.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ        УКРАЇН И

30 листопада 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого Хопти С.Ф.

суддів Даценко Л.М., Касьяненко Л.І.

при секретарі Муханько О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 червня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа відділ громадянства і міграції та реєстрації фізичних осіб Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області про усунення перешкод в користуванні житловим будинком і визнання такими, що втратили право користування житловим будинком та зняття з реєстрації, і за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2006 року позивач звернувся з зазначеним позовом, посилаючись на те, що у його власному будинку АДРЕСА_1, прописані діти від першого шлюбу, відповідачі по справі, які не проживають в спірному будинку без поважних причин починаючи з 1992 року, після його розлучення з першою дружиною. Він, як власник будинку, змушений нести додаткові витрати за відсутніх відповідачів. Позивач просив усунути перешкоди в користуванні його власністю, визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим будинком і зняти їх з реєстрації.

ОСОБА_2 звернулася з зазначеним зустрічним позовом, в якому просила вселити її в будинок, посилаючись на те, що вона проживала в будинку разом з батьком, який з невідомих причин, не впустив її в будинок 2 березня 2006 року, та перевіз всі її речі до своєї сестри та її тітки ОСОБА_4 в буд. АДРЕСА_2, і таким чином позбавив її законного права на житло.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 червня 2006 року первісний позов задоволено частково, зустрічний позов задоволено. Визнано ОСОБА_3, такою, що втратила право користування житловим будинком АДРЕСА_1 і знято ОСОБА_3 з реєстрації за вказаною адресою. В решті позовних вимог відмовлено. Вселено ОСОБА_2 до спірного будинку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду в частині його незадоволених вимог і в задоволенні зустрічного позову та ухвалити нове рішення про задоволення його вимог і залишення зустрічних вимог без задоволення, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності без поважних причин наймача або членів його сімї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Пленум Верховного Суду України в п. 10 постанови № 2 від 12.04.1985 року з відповідними змінами „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" роз'яснив, що у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки, В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Як вбачається з матеріалів справи, в будинку АДРЕСА_1, були прописані як члени сім'ї власника будинку ОСОБА_2 діти позивача від першого шлюбу відповідачі по справі: ОСОБА_2, ОСОБА_3 В 1992 році Позивач ОСОБА_2 розірвав шлюб з матір'ю відповідачів ОСОБА_5. Після розірвання їх шлюбу ОСОБА_5 разом з дітьми виїхала з будинку в м. Київ. В лютому 1996 року рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області за позовом колишнього власника будинку ОСОБА_2, ОСОБА_5 визнана такою, що втратила право користування спірним будинком. Відповідно до рішення суду ОСОБА_5 не оспорювала той факт, що на час вирішення спору вона не проживала в спірному будинку більше трьох років після розірвання шлюбу з позивачем (а.с.39-40). Факт не проживання відповідачів в спірному будинку також підтверджується  поясненнями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, актами депутата Княжицької сільської ради, та іншими письмовими доказами (а.с. 11-13).

Досліджені докази свідчать про те, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_9 були прописані в спірний будинок попереднім власником будинку ОСОБА_2, з 1992 року не проживають в спірному будинку без поважних причин понад шість місяців і перестали бути членами сім'ї власника будинку. З 1997 року власником будинку, в якому були прописані відповідачі став позивач ОСОБА_1, який створив нову сімю, несе витрати за комунальні послуги по будинку за відсутніх відповідачів, і позбавлений можливості повністю використовувати свою власність для власного проживання та проживання членів його сім'ї.

Відповідно до ст. 48 Закону України „Про власність", власник будинку вправі вимагати усунення перешкод в користуванні його власністю.

За таких обставин справи, колегія вважає обґрунтованим первісний позов про визнання відповідачів такими, що втратили право користування спірним жилим приміщенням, та про усунення перешкод в користуванні власністю, шляхом зняття відповідачів з реєстрації в будинку.

Висновок суду про визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та зняття її з реєстрації колегія вважає правильним, і рішення суду в цій частині сторонами не оспорено.

Постановлене з порушенням норм матеріального права рішення суду в частині відмови в задоволенні первісного позову про визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та зняття її з реєстрації, і про задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення незадоволених вимог первісного позову та про відмову в задоволенні зустрічного позову, як необгрунтованого.

Колегія не може покласти в основу судового рішення посилання ОСОБА_2 на те, що ОСОБА_1 чинить їй перешкоди в її законному праві користуватись спірним житлом, оскільки вони спростовуються дослідженими доказами про те, що ОСОБА_2 втратила право користування спірним житлом, перестала бути членом сім'ї власника житла, до якого була вселена, та чинить перешкоди в користуванні спірним житлом новому власнику.

Постанова про відмову в порушення кримінальної справи за заявою ОСОБА_1, на яку послався суд, не може бути прийнята до уваги як доказ   в   підтвердження   зустрічних   вимог   про   усунення   перешкод   в користуванні будинком з тих підстав, що ОСОБА_2 втратила право користування спірним житлом, а обставини, встановлені в ній навпаки свідчать про те, що ОСОБА_2 2 березня 2006 року чинила перешкоди власнику житла, розбила вікно в будинку, та змусила позивача звертатись в міліцію.

Керуючись ст. ст. 71 ЖК України, ст. 48 Закону України „Про власність", ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 червня 2006 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та в задоволенні зустрічних вимог скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа відділ громадянства і міграції та реєстрації фізичних осіб Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області про усунення перешкод в користуванні житловим будинком і визнання такою, що втратила право користування житловим будинком та зняття з реєстрації задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим будинком АДРЕСА_1.

Зняти ОСОБА_2 з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1.

Відмовити в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.