Справа № 22-ц-1377                                     Головуючий у 1-й інстанції Левченко Т. А.

Категорія 44                                                     Суддя-доповідач Семеній Л.І.

УХВАЛА

 іменем   України

06 листопада 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Сумської області у складі:

головуючого - Ільченко О.Ю.

суддів                                 - Семеній Л.І., Ведмедь Н.І.,

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М., та осіб, які беруть участь у справі - представника розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 -ОСОБА_2

на рішення Зарічного районного суду м.Суми від 17 вересня 2007 року у  справі  за  позовом  ОСОБА_1  до  Зарічного  відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції, третя особа: ОСОБА_3 про стягнення збитків,

встановила:

Рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 17 вересня 2007 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить це рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги позивача. При цьому зазначає, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини справи, а саме те, що державним виконавцем допущено порушення прав стягувача, що призвело до відчуження майна боржника та потягло за собою заподіяння йому збитків і унеможливило в наступному  виконання рішення суду.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення та заперечення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 26.12.2001 року на користь позивача з ОСОБА_3 стягнуто суму боргу за договором позики 10325 грн. та судові витрати в сумі 111 грн. 74 коп., всього 10436 грн. 74 коп. На виконання зазначеного рішення суду 26.01.2002 року був виданий виконавчий лист № 2-4616/01, на підставі якого 31.01.2002 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Зарічного районного управління юстиції м.Суми була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.

В ході примусового виконання рішення суду, 12.03.2002 року державним виконавцем було зроблено запити до Сумського обласного БТІ Сумської області з метою виявлення належного боржнику на праві особистої власності нерухомого майна та автотранспотних засобів з одночасною вимогою при виявленні даного майна накласти на нього арешт. 13.06.2002 року ВДВС Зарічного районного управління юстиції м.Суми отримав довідку Сумського обасного БТІ про те, що

ОСОБА_3  на праві власності належить гараж №82,  який знаходиться АДРЕСА_1.

05.11.2002 року ВДВС Зарічного районного управління юстиції м.Суми було надіслано повідомлення ОСОБА_3 про те, що на 12.11.2002 року призначено опис і арешт, належного йому гаража.. Однак опис гаража не був проведений в зв'язку з неявкою боржника, а 14.11.2002 року ОСОБА_3 надав ВДВС Зарічного районного управління юстиції м.Суми довідку Зарічого районного суду м.Суми про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулись до суду з позовом про звільнення описаного майна з- під арешту, накладеного згідно акту опису і арешту майна від 10.07.2002 року, в зв'язку з чим 15.11.2002 року виконавче провадження було зупинено на підставі п.7 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" і поновлено тільки 26.05.2003 року.

27.11.2002 року ОСОБА_3 подарував належний йому на підсаві власності гараж та 17.01.2003 року подарував належну йому на праві спільної сумісної власності 1/3 частину квартири своїй матері. Договори дарування зазначеної нерухомості були нотаріально посвідчені.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є : витрати, яких особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права ( реальні збитки ); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ст. 86 Закону України "Про виконавче провадження" збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при здійсненні виконавчого провадження сума боргу, яка стягувалась на користь позивача на підставі рішення суду не є збитками у відповідності зі ст. 22 ЦК України та ст. 86 Закону України "Про виконавче провадження".

Крім того, доводи апелянта про те, що при здійсненні виконавчого провадження державним виконавцем порушено вимоги Закону України "Про виконавче провадження" щодо накладення арешту на майно та опису майна, були предметом судового розгляду і обгрунтовано спростовані, як безпідставні, так як відповідно до ст. 383 ЦК України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутись до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення порушено їх права чи свободи, а в даному випадку предметом звернення позивача були інші вимоги.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують.

Суд першої інстанції вірно з'ясував обставини справи та відповідні їм правовідносини, у відповідності зі ст. 212 ЦПК України, повно, всебічно та об'єктивно дослідив всі наявні докази у справі, з'ясував та перевірив докази та заперечення кожної сторони, обгрунтував висновки, вказані в рішенні. Рішення суду є законним і обгрунтованим, відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -ОСОБА_2, відхилити.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 17 вересня 2007 року в даній справі   залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.