Справа №  22-5682                                                          Головуючий у 1 -ій інстанції - Цокол Л.І.

                                                                                           Доповідач                        Карпенко С. О.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

20 вересня 2007 року колегія судців судової палати в цивільних справах апеляційного суду

міста Києва в складі:

головуючого - судді Карпенко С. О.

суддів                   Наумчука М. І.,  Котули Л.Г.,

при секретарі       Горбань А.В.,

з участю ОСОБА_1. та її представника - адвоката ОСОБА_2,  ОСОБА_3,  ОСОБА_4,  розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 та за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 19 квітня 2007 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4,   треті особи Київське міське управління юстиції,  ОСОБА_5,  ОСОБА_3,  про визнання факту прийняття спадщини та визнання права власності на 1/3 частину будинку,  за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1,  ОСОБА_3про визнання права власності на 1/4 частину домоволодіння та за зустрічним позовом ОСОБА_3до ОСОБА_4,  ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/4 частину домоволодіння,  

встановила:

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від  19.04.07 року позовні вимоги ОСОБА_1. задоволено частково.

Встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_6 1/6 частини будинку АДРЕСА_1

Визнано   за   ОСОБА_1  право   власності   на   1/6   частину   будинку   АДРЕСА_1. В іншій частині позову відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано   за   ОСОБА_4   право   власності   на   1/6   частину   будинку  АДРЕСА_1.

В іншій частині позову відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено частково.                                                                

Визнано   за   ОСОБА_3   право   власності   на   1/6   частину   будинку     АДРЕСА_1

В іншій частині позову відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3. просить рішення суду скасувати і постановити нове,  яким визнати за нею право власності на 1/4 частину будинку АДРЕСА_1

Посилається на те,  що судом першої інстанції неправильно встановлено фактичні обставини справи і факт постійного проживання ОСОБА_6 та факт користування ним спірним будинком не доведено.

ОСОБА_4 у апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати і постановити нове яким визнати за нею право власності на 1/4 частини будинку НОМЕР_1 по Доводи її апеляційної скарги аналогічні доводам апеляційної скарги ОСОБА_3

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_3. та ОСОБА_4 підтримали свої апеляційні скарги з підстав,  викладених у ній,  і просили скарги задовольнити.

ОСОБА_5 просив задовольнити апеляційні скарги.

ОСОБА_1,  заперечуючи доводи апеляційних скарг,  просила залишити рішення суду першої інстанції без змін; письмові заперечення долучені до матеріалів справи.

Колегія суддів,  перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог,  заявлених у суді першої інстанції,  дійшла висновку,  що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Суд першої інстанції,  задовольняючи частково первісний і зустрічні позови,  виходив з того,  що ОСОБА_6. фактично вступив у володіння спадковим майном ,  яке залишилось після смерті ОСОБА_7.,  тому частка кожного спадкоємця від спадкового майна,  що залишилось після смерті ОСОБА_7.,  складає по 1/6 частині від всього будинку.

Такі висновки є правильними,  враховуючи наступне.

Відповідно до  ст.  ст. 548,  549 ЦК України 1963 року для придбання спадщини необхідно,  щоб спадкоємець її прийняв. Визнається,  що спадкоємець прийняв спадщину,  якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Відповідно до  ст. 529 ЦК України 1963 року,  як і  ст. 1261 ЦК України 2004 року,  у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця,  той з подружжя,  який його пережив,  та батьки.

Відповідно до  ст. 1268 ЦК України 2004 року спадкоємець,  який проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини,  вважається таким,  що прийняв спадщину,  якщо протягом строку,  встановленого статтею 1270 цього Кодексу,  він не заявив про відмову від неї.

Встановлено,  що батьками ОСОБА_6 та ОСОБА_4 були ОСОБА_7. та ОСОБА_8

ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_6,  який був прописаний у будинку АДРЕСА_1 і ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 05.05.04 року за ОСОБА_8 визнано право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1; власником іншої 1/2 частини будинку була ОСОБА_7.,  яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2

ОСОБА_5. є сином померлого ОСОБА_6 і не заявив про своє бажання прийняти спадщину,  що залишилась від батька.

ОСОБА_3 є спадкоємцем ОСОБА_8 відповідно до складеного ним 26.04.02 року заповіту. За цим заповітом ОСОБА_8 3аповідав все своє майно ОСОБА_3 і 04.11.05 р. ОСОБА_3 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом і має право власності на 1/4 частину будинку АДРЕСА_1

Після смерті ОСОБА_7. залишилось спадкове майно у вигляді 1/2 частини будинку АДРЕСА_1. За законом на день її смерті право на спадкування цього майна належало чоловіку ОСОБА_8. та дітям померлої: ОСОБА_6 і ОСОБА_4

ОСОБА_8 та ОСОБА_4 протягом шести місяців виявили своє бажання прийняти спадщину,  що залишилась після ОСОБА_7.,  шляхом подання відповідних заяв до нотаріальної контори.

Рішенням Печерського районного суду м.  Києва від 21.0301 року встановлено факт прийняття ОСОБА_6 спадщини - 1/6 частини будинку АДРЕСА_1 та визнано за ОСОБА_1. право власності на спадкове майно ОСОБА_6 у вигляді 1/6 частини будинку АДРЕСА_1.

Під час розгляду справи встановлено,  що в будинку АДРЕСА_1 проживала ОСОБА_9,  мати ОСОБА_7. В будинку АДРЕСА_1 проживали ОСОБА_7. та ОСОБА_8

Домоволодіння АДРЕСА_1 було спільно побудовано подружжям ОСОБА_1 на тій же земельній ділянці,  що і будинок АДРЕСА_1. Всі особи,  які проживали в будинку АДРЕСА_1,  були родичами,  спільно користувались будівлями,  розташованими на земельній ділянці,  мали один вхід до будинків,  які фактично не були відокремлені один від одного,  що давало можливість кожному члену сім'ї користуватись приміщеннями обох будинків.

На Підставі наведеного вище суд першої інстанції дійшов правильного висновку,  що ОСОБА_6. фактично вступив у володіння спадковим майном,  яке залишилось після смерті ОСОБА_7.,  оскільки його право проживання в будинку АДРЕСА_1 не оспорювалось і тому визнавалось. Спадковим майном ОСОБА_6. користувався як до смерті ОСОБА_7.,  так і після смерті.

Посилання апелянтів на неправильне встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи і недоведеність факту постійного проживання ОСОБА_6 у спірному будинку та факту користування ним цим будинком при перегляді справи у апеляційній інстанції не встановлено.

Висновки суду першої інстанції доводами апеляційних скарг не спростовані,  тому підстав для скасування рішення,  яке є законним і обґрунтованим,  і задоволення апеляційних скарг немає.

Керуючись  ст.  ст. 303,  307,  308,  314,  315 ЦПК України,  колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3та апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 19 квітня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення,  але може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили до Верховного Суду України шляхом подання до цього суду касаційної скарги.