Категорія статобліку - 31
Справа № 2-а-4598/08
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
Іменем України
за результатами розгляду справи в судовому засіданні
3 вересня 2008 року м. Дніпропетровськ
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Захарчук Н.В.
при секретарі - Михалевич І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1до Військової частини А-1214, про стягнення грошової компенсації за неотримане продовольче забезпечення,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом простягнення з Військової частини А-1214 грошової компенсації за неотримане продовольче забезпечення за період з 11.03.2000 р. по 30.09.2005 р. у сумі 27704грн. 60коп.
Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просить суд задовольнити їх повністю.
Відповідач двічі не з'явився у призначені судові засідання, будучи належним чином повідомлений про час та місце їх проведення, заперечення проти позову не надав.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, заслухавши пояснення позивача, вважає необхідним задовольнити даний позов повністю з наступних підстав.
ОСОБА_1проходив військову службу на кафедрі військової підготовки Національної металургійної академії України і перебував на продовольчому забезпеченні у Військовій частині А-1214.
Наказом Міністра оборони України № 514 від 23.08.2005 р. позивач звільнений зі Збройних Сил України та наказом начальника кафедри військової підготовки Національної металургійної академії України № 86 від 01.10.2005 р. виключений із списків особового складу кафедри військової підготовки.
Як вбачається з матеріалів справи (довідка № 11/114 від 30.05.2007 р.), ОСОБА_1. у період з 11.03.2000 р. по 31.09.2005 р. продовольчі пайки або грошову компенсацію замість них не отримував.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 316 від 12.03.1996 р. „Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань” позивач до 10.03.2000 р. забезпечувався продовольчим пайком за нормою № 7 (згідно з постановою).
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року № 426 «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань» була скасована Постанова Кабінету Міністрів України від 12 березня 1996 року № 316 та затверджені нові норми харчування військовослужбовців.
Частиною 1, 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011 (далі - Закон України № 2011) військовослужбовцям державою було передбачено і гарантовано право на одержання за рахунок держави продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовця, грошової компенсації замість них.
До 11 березня 2000 року частиною 2 статті 9 Закону України № 2011 гарантувалось військовослужбовцям право на одержання за рахунок держави грошового забезпечення, а також на речове майно і продовольчі пайки або, за їх бажанням, грошову компенсацію замість них.
Але згідно з Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17 лютого 2000 року (далі - Закон України № 1459) було призупинено дію частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна
Таким чином, дію частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» було призупинено.
Вказаний Закон суперечить вимогам статті 2, частини 1 статті 9 Закону України № 2011, статті 16 Закону України «Про збройні Сили України» у яких вказано, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення, що стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів і які не зупинялись Законом України № 1459. вказаний Закон суперечить вимогам статті 64 Конституції України, яка забороняє обмежувати конституційні права людини і громадянина, крім випадків, передбачених Конституцією України, Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України, тільки в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. А право на соціальний захист громадян України, які перебувають у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, забезпечуються державою, і це право гарантовано статтею 17 Конституції України. Відповідно до статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» Верховний Суд вказав, що оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії.
Частиною 1статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Отже, у зв'язку з тим, що дія норми № 7 Постанови Кабінету Міністрів України № 316 від 12.03.1996 р. була зупинена, відповідач повинен був перевусти позивача на іншу норму продовольчого забезпечення. Оскільки найменшу вартість усіх цих норм продовльчого забезпечення має норма № 1 (загальновійськова), то позивач повинен був бути забезпечений саме за даною нормою за ст.0430 „Продовольче забезпечення” за програмою 2101050 „Тилове забезпечення Зюройних Сил України”.
У ч.1 ст.8 КАС України задекларовано, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Це означає, що адміністративний суд не повинен застосовувати положення правового акту, у тому числі закону, якщо його застосування суперечить конституційним принципам права або порушуватиме права та свободи людини і громадянина. Адміністративний суд не повинен також допускати тлумачення закону, яке б несправедливо обмежувало ці права і свободи.
Отже, принципи правосуддя обумовлені також практикою й удосконалюванням правосуддя в Україні.
Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Позивачем доведено правомірність своїх вимог, а відповідачем не надано жодних доказів, що посадовими особами військової частини вживалися будь-які дії щодо виконання рішення Конституційного суду України, в тому числі, щодо направлення бюджетних запитів на збільшення сум призначення виплат, проведення нарахування виплат, а також будь-яких інших дій, направлених на виконання рішення КСУ.
Приймаючи до уваги викладене, відповідно до матеріалів справи та враховуючи надані позивачем у судовому засіданні пояснення, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належним чином, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1до Військової частини А-1214, про стягнення грошової компенсації за неотримане продовольче забезпечення - задовольнити повністю.
Стягнути з Військової частини А-1214 (51272, Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт.Черкаське) на користь ОСОБА_1(АДРЕСА_1) грошову компенсацію за неотримане продовольче забезпечення за період з 11.03.2000 р. по 30.09.2005 р. у сумі 27704грн. 60коп. двадцять сім тисяч сімсот чотири грн. 60коп.).
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Текст постанови у повному обсязі виготовлений 08.09.2008 р.
Суддя Н.В. Захарчук