Справа № 22а-1110                               Головуючий у 1 -й інстанції О.П.Островська

Доповідач  Л.Д.Дмитрієва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

2006 року листопада 14 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного Суду Луганської області в складі

головуючого  Л.Д.Дмитрієвої

суддів Т.Д.Карайван,  Е.В.Коротенко при секретарі І.І.Кагадій

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Ленінського районного суду М.Луганська від 11 вересня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до Луганського обласного військового комісаріату про призначення пенсії за вислугу років,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Ленінського районного суду М.Луганська від 11 вересня 2006 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити його позов, посилаючись на те, що судом неправильно застосовано норму матеріального права, оскільки він є офіцером, інвалідом війни 2 групи, з 1959 року до березня 1983 року знаходився на військовій службі у Збройних Силах, вважає, що має право на призначення пенсії за вислугу років.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що її треба відхилити.

Відповідно до вимог ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що встановлені судом обставини в повному обсязі відповідають матеріалам справи, оскільки позивач на день звільнення з війської служби не досяг 45-ти річного віку, як це передбачено Законом України „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", крім цього після звільнення з військової служби позивач продовжував свою трудову діяльність у різних організаціях на посадах, не пов"язаних з військовою службою.

Виходячи із наданих сторонами-доказів та правильного застосування норм матеріального права, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про відмовлення позивачу в задоволенні позовних вимог.

З наведеного судова колегія вважає, що рішення суду відповідає вимогам закону і підстав для його скасування немає, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, зроблених в постанові, яка оскаржується.

Керуючись ст.ст. 198,200,207,209 КАС України, судова колегія

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Ленінського районного суду м.Луганська від 11.09.2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційній інстанції протягом одного місяця до Вищого Адміністративного Суду України.