1

Справа  №22/1782                                                Головуючий  у  1  інст.     Ольшевська  Н.В.

категорія  16                                                                                           Доповідач  Кашапова  Л.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06    листопада  2006  року

Апеляційний  суд  Житомирської  області  в  складі:

головуючого       -  Кашапової  Л.М.

суддів                        -  Плотіциної  Н.А.,   Омельчука  М.І.

при  секретарі  -  Рудницькій  О.П.

з  участю    представників  позивача  та  відповідача

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовом ВАТ "Укртелеком" в особі центру електрозв'язку №5 Житомирської філії до ОСОБА_1 про стягнення боргу  за  телекомунікаційні  послуги

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коростенського  міськрайонного  суду  від  11  липня  2006  року  -

встановив:

В лютому 2006 року ВАТ "Укртелеком" звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1, в якому просило стягнути з відповідачки заборгованість по оплаті телекомунікаційних послуг в сумі 1170грн. 07коп.   та  112грн.   43коп.   інфляційних  нарахувань.

Посилалось на те, що. ОСОБА_1являється абонентом телефону НОМЕР_1 з 07.03.1997 року, який встановлений -за адресою: АДРЕСА_1. 05.07.2004 року в зв'язку зі зміною категорії номера телефону на підставі заяви відповідачки /підключення паралельного номера 4-29-98 та відключення прямого міжміського зв'язку  було переукладено договір про надання телекомунікаційних послуг  НОМЕР_2.

Відповідачка ухилилась      від     належного     виконання     договірних зобов'язань, з листопада 2004 року несвоєчасно проводила оплату наданих послуг, в зв'язку з чим виник борг в сумі 77грн. 80коп., в т.ч. 17грн. 65коп. по абонплаті, 11грн. 78коп. поза місцеві розмови, 48грн.   37коп.   за  міжміські  розмови.

Крім того, товариство зазначало, що відповідачка передала свій телефон в користування іншим особам: дочці ОСОБА_2 та внучці ОСОБА_3., які проживали в квартирі відповідачки у її відсутність. В період з лютого по березень 2005 року з телефону відповідачки НОМЕР_1 були проведені телефонні міжміські розмови на НОМЕР_3      в     м.Вишгороді     Київської      області      та           оператора мобільного    зв'язку    НОМЕР_4,     які    фіксувались    на    спарений  телефон    НОМЕР_5,     який    належить  ОСОБА_4.       Заборгованість       за вказані  міжміські  розмови  становить  1092грн.   29коп.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду від 11.02.2006 року в позов  задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ "Укртелеком" в особі центру електрозв'язку №5 Житомирської філії борг в сумі 1170грн. 07коп., 112грн. 23коп. інфляційних нарахувань та 51грн. судового збору.

В апеляційній скарзі Дідківська просить рішення суду скасувати, а справу направити на новий розгляд, посилаючись на те, що висновки суду є необгрунтованими, судом неповно з'ясовано обставини справи, не дано належної  оцінки  зібраним  по  справі'доказам.

Розглянувши справу в межах, визначених ст.ЗОЗ ЦПК України, апеляційний  суд  вважає,   що  апеляційна  скарга  не  підлягає  задоволенню.

Відповідно до вимог ст.ст.526,625 ч.2 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не .встановлений договором  або  законом.

Згідно п.3.2.8 договору НОМЕР_2 та п.40 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затв. постановою KM України від 09.08.2005 року №720, плата за отримані телекомунікаційні послуги вноситься споживачем після отримання ним рахунка, але не пізніше 20 числа  місяця,   що  настає  після  повного  розрахункового  періоду.

Згідно вимог п.3.2.7 вищевказаного договору споживачі зобов'язані не допускати самовільного передавання телефонів як юридичним так і фізичним  особам.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 01.04.2005 року відповідачка,     як    абонент    ВАТ    "Укртелеком"    має    заборгованість по оплаті  наданих  телекомунікаційних  послуг  відповідно  до  даних  особового рахунку  в  сумі     77грн.   80коп.

Крім того, документально підтверджено, що з телефону відповідачки НОМЕР_1 в лютому-березні 2005 року були проведені міжміські розмови з операторами мобільного зв'язку на загальну суму 1092грн. 27коп., які були зафіксовані на спарений телефон НОМЕР_5, шляхом самовільного підключення до спареного телефону, оскільки телефон відповідачки був відключений від прямого виходу на міжміський зв'язок, /а. с. 7-Ю, 14-17, 24, 25, 33-39/.

На час звернення до суду /27.02.2006 року/ відповідачка не погасила  заборгованість  в  загальній  сумі  1170грн.   07коп.

За даних обставин висновок суду про те, що відповідачка неналежно виконувала договірні зобов'язання, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню,   відповідає  вимогам  закону  та  матеріалам  справи.

Посилання апелянта на те, що в період з лютого по  березень 2005 року її дочка також не проживала в квартирі , де встановлений телефон, а лише перебувала там тимчасово, є необгрунтованим, оскільки з листа ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем" від 13.05.2005 року НОМЕР_6 та роздруківки телефонних розмов відповідачки та спареного телефону вбачається, що дзвінки   на    спірні    номери       НОМЕР_3    в   м.Вишгороді    Київської області   та   мобільний   НОМЕР_4, по яких нарахована заборгованість      за      лютий-березень      2005      року,   проводились      як безпосередньо з номеру телефону відповідачки протягом 2004 року, так і протягом спірного періоду в зворотному порядку, тобто, з цих телефонів на  телефон  відповідачки     НОМЕР_1   /а.с.8,9,25/.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, не містять посилань на порушення судом норм процесуального закону чи неправильне застосування норм матеріального закону, яке призвело чи могло  призвести  до  неправильного  вирішення  справи.

Апеляційна скарга не містить посилань на незгоду з нарахованою сумою інфляційних коштів, а тому апеляційний суд не перевіряє рішення суду  в  цій  частині.

Суд повно з'ясував обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин, дав належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам і запереченням сторін і постановив законне і обгрунтоване рішення.   Підстав  для  його  скасування  немає.

Керуючись  ст.ст.218,307,308,314,317  ЦПК  України,   апеляційний  суд  -

ухвалив   :

Апеляційну  скаргу  ОСОБА_1  відхилити.

Рішення Коростенського міськрайонного суду від 11 липня 2006 року залишити  без  змін.

Ухвала  набирає  законної  сили  з  моменту  проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили .

Головуючий