Справа № 764/2373/13-к

1-кп/764/74/2013

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2013 року Ленінський районний суд міста Севастополя у складі:

головуючого – судді Василенка А.М.,

при секретарі – Бєлокопитовій О.М.,

за участю прокурора – Махині В.В.,

потерпілого – ОСОБА_1,

підсудної – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Севастополі кримінальне провадження № 12013140060000876 від 31 січня 2013 року за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, незаміжньої, маючої малолітню дитину, працюючої продавцем в ПП «Іскрим», яка мешкає за адресою: м. Севастополь, вул. Ак. Крилова, буд. 2-а, раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125, ч. 1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 30 січня 2013 року близько 19 години, знаходячись за місцем свого проживання в ІНФОРМАЦІЯ_4, на ґрунті особистих неприязних відносин, під час конфлікту зі ОСОБА_1, діючи умисно, нанесла тому декілька ударів руками по обличчю і тулубу, внаслідок чого останній отримав легкі тілесні ушкодження у вигляді подряпин на чолі та шиї, крововиливу верхньої повіки лівого ока та крововиливу на грудній клітці справа.

Підсудна ОСОБА_2 в нанесенні тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_1 винною себе не визнала, та пояснила, що вона проживає в ІНФОРМАЦІЯ_4, разом з малолітньою донькою – Єлизаветою. Також в зазначеному будинку разом з нею проживають її бабуся – ОСОБА_3, рідна тітка – ОСОБА_4 та її чоловік – ОСОБА_1, з якими у неї склалися неприязні стосунки через житлову площу. 30 січня 2013 року близько 19 години у ванній кімнаті у неї з потерпілим виникнув конфлікт, в ході якого потерпілий побив її та почав душити. Вона почала захищатись та подряпала його при цьому. Після чого до ванної кімнати зайшла бабуся, яка почала плакати, тому ОСОБА_1 відпустив її.

Незважаючи на невизнання свої вини підсудною ОСОБА_2, її вина в умисному нанесенні легких тілесних ушкоджень підтверджується наступними доказами.

Показаннями потерпілого ОСОБА_1, про те, що з серпня 2011 року, разом з дружиною – ОСОБА_4, вони проживають у матері його дружини – ОСОБА_3 в м. Севастополі по вул. Ак. Крилова, буд. 2-а. В зазначеному будинку також проживає і онука ОСОБА_3 – ОСОБА_2, з якою у них склалися неприязні стосунки. 30 січня 2013 року близько 19 години він зайшов до ванної кімнати, щоб прийняти душ, де знаходилась ОСОБА_5, яка сказала йому, що він цього зробити не зможе, тому між ними виникла словесна перепалка, в ході якої вона висловлювалась на його адресу нецензурними словами, ображала та погрожувала йому, тому він спробував її відтіснити з ванної кімнати. Однак, ОСОБА_5 почала розмахувати руками, наносячи удари по його обличчю та тулубу, порвала на ньому футболку, вдарила його в ліве око, та подряпала йому обличчя та шию. Безпосереднім свідком цих подій була ОСОБА_3

Показаннями свідка ОСОБА_3, яка пояснила, що 30 січня 2013 року приблизно о 19 годині вона почула, як її зять – ОСОБА_1 та онука – ОСОБА_2 сваряться між собою, при цьому ОСОБА_2 висловлювалась нецензурними словами та ображала ОСОБА_1 Вона підійшла до ванної кімнати та побачила, як ОСОБА_5 розмахуючи руками, завдавала ударів по обличчю та тулубу потерпілого, подряпала йому обличчя та шию і порвала футболку.

Показаннями свідка ОСОБА_4 про те, що 30 січня 2013 року близько 19 години вона знаходилась дома по місцю проживання в ІНФОРМАЦІЯ_4. До кімнати зайшов її чоловік – ОСОБА_1, на якому була порвана футболка та подряпане обличчя. Від чоловіка вона дізналась, що у нього виник конфлікт з ОСОБА_6, в ході якого та ображала його та висловлювалась нецензурними словами, а потім нанесла йому тілесні ушкодження, тому вона викликала працівників міліції.

Покази потерпілого та свідків узгоджуються між собою та з висновком експерта від 01 лютого 2013 року, яким встановлено, що у ОСОБА_1 виявлені наступні тілесні ушкодження: садна на лобі та шиї, спричинені предметом с гострим краєм, можливо, нігтями; крововилив верхньої повіки лівого ока, спричинений твердим тупим предметом, можливо пальцем; крововилив на грудях справа, спричинений твердим тупим предметом. Судячи з морфологічних властивостей ушкоджень на момент огляду, вони могли бути отримані 30 січня 2013 року при обставинах, зазначених в постанові, та відносяться до легких (згідно п. 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень»).

Наведений обсяг доказів суд визнає достатнім, самі докази допустимими, в зв’язку з чим вважає за можливе покласти їх в основу обвинувального вироку у відношенні ОСОБА_2, а невизнання нею своєї вини суд розцінює як вибраний спосіб захисту.

Дії підсудної ОСОБА_2 вірно кваліфіковані за ст. 125 ч. 1 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.

Як особа ОСОБА_2 є осудною, раніше до кримінальної відповідальності не притягалася, згідно наданої характеристики на обліках в органах внутрішніх справ не перебуває, в порушенні суспільного порядку, зловживанні спиртними напоями та вживанні наркотичних засобів помічена не була, з особами, схильними до скоєння злочинів зв’язків не підтримує, однак, на її дії неодноразово до міліції надходили заяви, до адміністративної відповідальності не притягалась, під наглядом лікаря-психіатра не перебуває, на обліку у лікаря-нарколога не знаходиться. ОСОБА_2 має на утриманні малолітню дитину – доньку Єлизавету, ІНФОРМАЦІЯ_5.

При призначенні покарання суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності кримінального правопорушення, тяжкість скоєного кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості.

Обставин, які пом’якшують чи обтяжують покарання, судом не встановлено.

При таких обставинах, виходячи з того, що покарання є не тільки карою за скоєне кримінальне правопорушення, а має за мету виправлення та перевиховання засуджених, попередження скоєння ними нових кримінальних правопорушень, суд вважає, що найбільше відповідає характеру скоєного кримінального правопорушення та особі підсудної, яка вперше притягається до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання та роботи, покарання у виді грошового стягнення, тобто штрафу, з врахуванням рівня доходів обвинуваченої ОСОБА_2 – в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією зазначеної статті, що, на думку суду, є необхідним та достатнім покаранням для виправлення обвинуваченої та попередження скоєнню нею нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди в розмірі 650 гривень на підставі ст. 1166 ЦК України підлягає частковому задоволенню в розмірі 150 гривень за пошкоджену футболку, оскільки витрати потерпілого на придбання ліків в розмірі 500 гривень в липні-серпні 2012 року не є шкодою, завданою потерпілому цим кримінальним правопорушенням. Позовні вимоги потерпілого ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди в розмірі 5000 гривень підлягають частковому задоволенню в розмірі 500 гривень, на підставі ст. 1167 ЦК України, з врахуванням характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), які переніс потерпілий, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливість відновлення), оскільки в судовому засіданні з достатньою повнотою встановлено, що потерпілий ОСОБА_1 в результаті винних дій підсудної ОСОБА_2 зазнав приниження його людської гідності та образи в присутності іншої особи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України,

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 ч. 1 КК України і призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 510 (п’ятсот десять) гривень.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодовування майнової шкоди – 150 (сто п’ятдесят) гривень; на відшкодовування моральної шкоди – 500 (п’ятсот) гривень. В іншій частині позову – відмовити.

Вирок може бути оскаржений в Апеляційний суд міста Севастополя через Ленінський районний суд міста Севастополя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий