УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ справи: 117/5092/2012 Головуючий суду першої інстанції:Щербіна Д.С.

№ провадження: 22-ц/190/1562/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Летягіна О. В.

"04" березня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді:Летягіної О.В.

Суддів:Горбань В. В. Адаменко О. Г.

При секретарі:Востріковій К. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримтеплопостачання» до ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про стягнення заборгованності, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сакського міськрайонного суду АР Крим від 21 листопада 2012 року,

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Кримтеплопостачання» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію за період з 01 листопада 2010 року по 01 листопада 2011 року в сумі 3619,59 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачі є співвласниками квартири АДРЕСА_1, однак оплату за надану і спожиту теплову енергію вони не проізводять у зв'язку з чим виникла заборгованість.

Рішенням Сакського міськрайонного суду АР Крим від 21 листопада 2012 року позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1., ОСОБА_6, ОСОБА_6 на користь ТОВ «Кримтеплопостачання» заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 3619 грн. 59 коп., та судовий збір.

В задоволенні решти позову - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в який просить скасувати рішення та прийняти нове рішення про відмову у позові.

Зокрема, посилається на те, що судом не були з'ясовані всі обставини по справі, оскільки ТОВ «Кримтеплопостачання» не надало суду доказів постачання теплової енергії до межі балансової належності відповідно до вимог законодавства, не надано доказів усунення недоліків в постачанні теплової енергії в квартиру, не надано актів готовності будинку до опалювального сезону та інше.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є постачальником теплової енергії у вигляді опалення і гарячого водопостачання, що надається у квартиру АДРЕСА_1, за період з 01 листопада 2010 року по 01 листопада 2011 року, проте послуги належним чином не оплачуються і за цією квартирою виникла заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 3619,59 грн.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Частиною 1 статті 303 ЦПК України передбачається, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_1 ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2 ОСОБА_6 та ОСОБА_9 належить квартира АДРЕСА_1 у рівних частках відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 09.01.2002р.

Також було встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 про що відділом реєстрації актів цивільного стану Сакського міськрайонного управління юстиції АР Крим зроблений відповідний актовий запис за № 330 у Книзі реєстрації смертей та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1

Відповідачі ОСОБА_7 є недієздатним, що підтверджується копією рішення Сакського міського суду АР Крим від 08.11.2002р., а ОСОБА_9 є неповнолітнім - ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2

З матеріалів справи слідує, що позивач ТОВ «Кримтеплопостачання» є постачальником теплової енергії у вигляді опалення і гарячого водопостачання, що надається у квартиру АДРЕСА_1 (особовий рахунок НОМЕР_3). За період з 01 листопада 2010 року по 01 листопада 2011 року за цією квартирою є заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 3619,59 грн.

Згідно статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний, крім іншого, оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. І

Відповідно до п. 1 ч. З ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Враховуючи те, що обов'язок про укладання договору на надання житлово-комунальних послуг Законом України «Про житлово-комунальні послуги» покладений на споживача (споживачів), суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що між сторонами існували договірні відносини з надання теплопостачання, оскільки послуги позивачем надавалися і доказів того, що відповідачі відмовилися від наданих послуг та у передбаченому законом порядку відключилися від теплопостачання, суду надано не було.

До того ж в 2007-2008 роках письмовий договір з квартиронаймачем ОСОБА_2 існував, був відкритий особовий рахунок, проводилася оплата за надані послуги по теплопостачанню.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає висновок суду про стягнення у солідарному порядку заборгованості з ОСОБА_1., ОСОБА_6, ОСОБА_6, приймаючи до уваги, що ОСОБА_7 є недієздатним, а ОСОБА_9 є неповнолітнім.

Надані позивачем розрахунки беззаперечно доводять, що загальна вартість наданої і спожитої відповідачем теплової енергії позивачем складає 3619,59 грн. у період з 01.11.2010р. по 01.11.2011р.

Необгрунтованим колегія суддів вважає довід апеляційної скарги відносно того, що оплачувати неотримані послуги по теплопостачанню відповідачі не зобов'язані, оскільки всі вони зареєстровані та проживають за іншими адресами.

Згідно зі ст. 150 ЖК Української РСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Згідно до статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Всі відповідачі є співвласниками квартири, тому як власники вони можуть розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, а саме, проживати в квартирі, здавати у найм та інше, однак при цьому вони зобовязані утримувати своє майно та сплачувати послуги , які надаються для утримання майна у належному стані.

Необґрунтованим колегія суддів вважає довід апеляційної скарги відносно того, що ОСОБА_1.відмовилася від отримання послуг, оскільки у квартирі відсутнє опалення і довела цей факт до позивача шляхом звернення з заявою про відключення опалення у її квартирі у зв'язку з неналежним наданням послуг. До того ж апелянт вважає, що позивачем не надано доказів надання послуг належної якості.

Згідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно з ч. ч. 1-4 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує.

Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Законом передбачений порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання затверджений наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4.

До того ж, відповідно до ст. 152 ЖК Української РСР переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

Доказів того, що відключення відповідача від мережі централізованого опалювання було проведено відповідно до вимог закону, матеріали справи не містять.

Листом ТОВ «Кримтеплопостачання» на звернення ОСОБА_1. було доведено до її відома, що самовільне відключення від мереж центрального теплопостачання окремих квартир в багатоквартирних жилих будинках заборонено (а.с.29).

З розрахункової книжки за послуги з теплопостачання на 2007-2008 роки на квартиру19 будинку 45 квартиронаймач -абонент НОМЕР_3 ОСОБА_2 вбачається, що оплата за теплопостачання проводилася і у 2007 і у 2008 роках, про що свідчать квитанції про оплату послуг.

Існував і договір про надання теплової енергії у вигляді подачі гарячої води через внутрішньобудинкові мережі укладений між ТОВ «Крименергосервіс 2004» та квартиронаймайчем ОСОБА_2(а.с.34-39).

З вказаного слідує, що теплопостачання у квартирі відповідачів було, послуги надавалися та оплачувалися, тому відсутність в квартирі опалення на час складання відповідачкою ОСОБА_1 21.10.2010 року акту про те, що у квартирі АДРЕСА_1 відсутні опалювальні прилади, подання тепла через приєднану мережу відсутне, доводить тільки про самовільне відключення відповідачки від мережі опалювання. До того ж акт складений відповідачкою та підписаний трьома сусідами без притягнення представників відповідних органів.

Не знайшли свого підтвердження і посилання апелянта на те, що вона не отримувала послуг по теплопостачанню, тому це понудило її відключитися від мереж теплопостачання.

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складання та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживача. Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій.

Доказів дотримання відповідачкою відповідних умов щодо доведення неналежного надання послуг а ні суду першої інстанції , а ні суду апеляційної інстанції надано не було.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, оскільки висновки суду повністю відповідають встановленим обставинам по справи та ґрунтуються на нормах матеріального права, і підстав для задоволення апеляційної скарги не знаходить.

Відповідно до ч.1 статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Сакського міськрайонного суду АР Крим від 21 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді: