Справа № 22-ц-7139/12 Головуючий у І інстанції Віговський С.І.
Провадження № 22-ц/780/708/13 Доповідач у 2 інстанції Корзаченко І.Ф.
Категорія 29 21.03.2013
РІШЕННЯ
Іменем України
20 березня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі :
головуючого Лащенка В.Д.
суддів Корзаченко І.Ф., Ігнатченко Н.В.,
при секретарі Цицюрському А.М.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сквирського районного суду від 17 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, -
встановила:
У квітні 2012 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди. Позов обгрунтовували тим, що вироком Сквирського районного суду Київської області від 21.12.2011 року відповідачка засуджена за вчинення злочину, передбаченого ч.І ст.190 КК України на два роки обмеження волі. Згідно ст. 75 КК України її звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, призначивши іспитовий строк тривалістю один рік.
Вказаним вироком встановлено, що у 2010 році між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 виникла усна домовленість з приводу купівлі-продажу 3/10 частин будинку по АДРЕСА_1, що належала на праві приватної власності ОСОБА_2, за 20000 доларів США, з розстрочкою платежів. 18.09.2010 року ОСОБА_2 отримала від родини позивачів в особі сина ОСОБА_3 та чоловіка ОСОБА_4 - ОСОБА_5, в рахунок продажу вказаної частини будинку 5000 доларів США, як завдаток, про що написала розписку. Крім того, відповідачка зобов'язалася продати родині позивачів наступну частину будинку по АДРЕСА_1. 20.04.2011 року ОСОБА_2 знову отримала від ОСОБА_4 під розписку 1000 доларів США як завдаток за продаж частини будинку для родини позивачів.
Договір купівлі-продажу частини будинку між сторонами не укладений і відповідачка не має наміру його укладати.
Позивачі зазначали, що між ними та відповідачкою виникли правовідносини шодо забезпечення виконання зобов'язання яке виникло із завдатку згідно з ст. 570, 571 ЦК України, тому відповідачка зобов'язана повернути їм основну суму завдатку 6000 доларів США та таку ж суму за порушення забезпечення виконання зобов'язання, а всього 12000 доларів США, що в еквіваленті становить 95841 грн, 60 коп.
Позивачі просили стягнути з відповідачки 95841 грн, 60 коп.
Рішенням Сквирського районного суду від 17 жовтня 2012 року позов задоволено. постановлено стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно 95916 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 1200 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 959, 16 грн.
В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права.
Апеляційну скаргу необхідно задоволити з таких підстав.
задовольняючи позов у повному обсязі, суд виходив з того, що кошти, передані позивачами відповідачці є завдатком.
З таким висновком суду не можна погодитись, оскільки він не грунтується на законі та матеріалах справи.
Встановлено, що вироком Сквирського районного суду Київської області від 21.12.2011 року ОСОБА_2 засуджена за вчинення злочину, передбаченого ч.І ст.190 КК України.
Вироком встановлено, що у 2010 році між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 виникла усна домовленість з приводу купівлі-продажу 3/10 частин будинку по АДРЕСА_1, що належала на праві приватної власності ОСОБА_2, за 20000 доларів США, з розстрочкою платежів.
У вироку зазначено, що 18.09.2010 року ОСОБА_2 отримала завдаток від родини позивачів в особі ОСОБА_5, в рахунок продажу вказаної частини будинку 5000 доларів США, про що написала відповідну розписку. Крім того, відповідачка зобов'язалася продати родині позивачів наступну частину будинку по АДРЕСА_1. 20.04.2011 року ОСОБА_2 знову отримала завдаток від ОСОБА_4 під розписку 1000 доларів США, за продаж частини будинку для родини позивачів.
При розгляді даної цивільної справи встановлено, що договір купівлі-продажу частини будинку сторони не укладали.
Відповідно до ч. 1 ст.570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.
Відповідно до ч.2 цієї статті якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Тобто внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише у випадку наявності зобов'язання. яке б мало виникати з укладеного договору
Оскільки договір купівлі-продажу сторони не укладали, сума, сплачена сім'єю позивачів відповідачці є не завдатком, а авансом.
Та обставина, що у вироку суду вказана сума названа завдатком, не є підставою вважати її завдатком з таких підстав.
Частиною 4 ст. 61 ЦПК України встановлено, що вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Зазначений у вироку висновок про те, що одержані відповідачкою кошти є завдатком, не є обов'язковим для суду, що розглядає справу в порядку цивільного судочинства.
Оскільки одержані відповідачкою кошти не є завдатком, то відсутні підстави для стягнення вказаної суми у подвійному розмірі.
Відповідно до ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
З відповідачки необхідно стягнути 6000 доларів США у гривневому еквіваленті.
На час розгляду справи судом першої інстанції і на час розгляду справи судом апеляційної інстанції за курсом Націонельного банку України 100 доларів США становить 799,3 грн.
6000 доларів США становить 47958 грн.
Стягуючи з відповідачки кошти на користь ОСОБА_3 і ОСОБА_4, суд не врахував того, що ОСОБА_3 не передавала кошти відповідачці і відповідачка не видавала їй розписку.
За таких обставин відсутні підстави для стягнення коштів на користь ОСОБА_3.
Відповідачка видала розписку про одержання 5000 доларів від ОСОБА_5 і розписку про одержання 1000 доларів від ОСОБА_4. Оскільки ОСОБА_5 і ОСОБА_4 перебувають у шлюбі, передавали кошти відповідачці з метою придбання частини будинку у спільну сумісну власність, то суд дійшов правильного висновку про можливість стягнення усіх переданих подружжям ОСОБА_4 коштів на користь ОСОБА_4.
Вирішуючи питання віддшкодування судових витрат, суд стягнув з відповідачки 1200 грн. на відшкодування витрат позивачів на правову допомогу.
З таким висновком суду не можна погодитись, оскільки він не грунтується на законі.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати на правову допомогу.
Відповідно до ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Особа, зазначена в частині першій цієї статті, має право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії долучених до справи документів, бути присутнім у судовому засіданні. Особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.
Позивачі уклали з адвокатом ОСОБА_6 угоду про участь у розгляді цивільної справи.
Судом не постановлювалася ухвала про допуск ОСОБА_6 до участі у справі як особи, яка надає правову допомогу.
З журналу судового засідання вбачається, що ОСОБА_6 брала участь у розгляді справи як представник позивачів.
За таких обставин відсутні підстави для відшкодування позивачам витрат в сумі 1200 грн, які позивачі зазначили як витрати на правову допомогу.
З урахуванням наведеного рішення суду необхідно скасувати і ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.
На підставі ст.ст. 570, 1212 ЦК України, керуючись ст.ст. 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити частково.
Рішення Сквирського районного суду від 17 жовтня 2012 року скасувати і ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 47958 гривень у рахунок повернення авансу.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 479 гривень 58 копійок.
В іншій частині позову ОСОБА_4 відмовити.
В задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді