Справа № 1-535\07
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.11.2007 року Деснянський районний суд м. Чернігова в складі: головуючого судді - Воронцово!' СВ., при секретарі - Остапенко О.В., за участю прокурора - Шахова А.В., захисника- ОСОБА_10
представника служби в справах неповнолітніх- Кубрак СМ. , потерпілого- ОСОБА_2 ,
законного представника неповнолітнього потерпілого-ОСОБА_4 законного представника неповнолітньогог підсудного-ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові
справу за обвинуваченням
ОСОБА_1ІНФОРМАЦІЯ_1народження, уродженця М. Чернігова, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, учня 11 класу ЗОШ с. Количівка, неодруженого , не працюючого, раніше судимого: 19.06.2007 року Деснянським районним судом М. Чернігова за ст. ст. 186 ч.2, 75, 76 КК України до 4 років позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік, проживаючого в АДРЕСА_1
в скоєнні злочину, передбаченого ст. 186 ч.2 КК України ,
ВСТАНОВИВ:
04 вересня 2007 року, близько 17 години 30 хвилин ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1народження , знаходячись біля буд. 16 що по вул. Доценка в М. Чернігові, відкрито викрав мобільний телефон "Сіменс С 75" , вартістю 300 грн., з сім картою оператора мобільного зв"язку "Київстар" , вартістю 50 грн. та грошима на рахунку 13 грн. 27 коп., а всього на загальну суму 363 грн.27 коп., що належить неповнолітньому потерпілому ОСОБА_2
Підсудний ОСОБА_1 в судовому засіданні визнав себе винним частково у вчиненні злочину передбаченого ст. 186 ч.2 КК України та показав що в дворах будинків по вул. Доценка взяв у невідомого хлопця, як потім виявилось ОСОБА_3, його мобільний телефон щоб подивитись та дав йому подивитись свій, потім свій телефон він забрав а мобільний телефон потерпілого роздивлявся , вони йшли разом і потерпілий декілька разів просив
2
його повернути йому мобільний телефон, але він не повертав так як не роздивився, а потім вони він побіг а потерпілий залишився . При цьому бачив як він розмовляв з невідомим чоловіком але їх розмови він не чув, після чого був затриманний співробітниками міліції.Стверджував що наміру на викрадення мобільного телефону не мав. В ході проведення слідства тиску на нього не чинили, покази давав добровільно.В скоєнному кається .
Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні показав що разом з друзями знаходився в дворі будинку по АДРЕСА_2, до них підійшов незнайомий хлопець який запропонував його товаришам які були на велосипедах накачати колеса, та а вказав їм місце де знаходяться гаражі а в нього попросив належний йому мобільний телефон.Хлопці поїхали вперед а він з хлопцем що взяв його телефон йшов позаду , потім він попросив хлопця віддати йому телефон назад , однак він не звертав на нього уваги та йшов далі, він став наполягати на поверненні йому телефона , хлопець став від нього тікати , він біг за ним та просив віддати йому телефон, коли зустрів незнайомого чоловіка то попросив його наздогнати хлопця який забрав у нього його мобільний телефон та не повертає, але чоловік наздогнати його не зміг, після чого відвів його до відділу міліції де повідомив про викрадення у нього мобільного телефона.Наполягав на тому що свого мобільного телефона підсудний йому не давав.Після того як підсудний став тікати він зрозумів що той викрав у нього телефон.
Факт викрадення мобільного телефона належного її малолітньому сину підтвердила в судовому засіданні законний представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_4, яка зазначила що про обставини злочину знає зі слів сина який їй повідомив що був змушений йти слідом за обвинуваченим , аби той повернув йому мобільний телефон.Вказала що при проведенні очної ставки ОСОБА_1 не говорив проте що давав її сину свій мобільний телефон. Матеріальних претензій вона не має.
Свідок ОСОБА_5в судовому засіданні показав що повертався з роботи та на перехресті вулиць Лєрмонтова та Молодшого до нього підбіг хлопчик, який плакав та попросив наздогнати хлопця який викрав у нього його мобільний телефон та показав на молодого чоловіка що тікав і знаходився від них на великій відстані , так як у нього хворі ноги , він розумів що наздогнати того хлопця він не зможе, то відвів хлопчика до відділу міліції на Шевченко, 26 де про все розповів черговому.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показав що 04.09.2007 року до чергової частини ДВ 4MB надійшло повідомлення про викрадення у малолітнього мобільного телефона, того ж дня на перехресті вулиць Пушкіна та К.Лібнехта працівниками міліції був затриманий ОСОБА_1 у якого при особистому огляді був виявлений та вилучений мобільний телефон "Сіменс С-75", про що в присутносі понятих був складений протокол.При цьому останній пояснив що телефон взяв у знайомого імені якого він не знає і побіг в сторону перехрестя вулиць Г.Полуботка та Інтернаціоналістів , після чого був затриманий співробітниками міліції.
Факт виявлення та вилучення 04.09.2007 року у вечірній час співробітниками міліції у ОСОБА_1 мобільного телефона "Сіменс С-
3
75" підтвердив допитаний в ході досудового слідства свідок ОСОБА_7, що був присутнім при цьому в якості понятого.В ході вилучення ОСОБА_1 зазначив що мобільний телефон він взяв у хлопця імені якого не знає та побіг на перехрестя вулиць Гетьмана Полуботка та Інтернаціоналістів, після чого був затриманий співробітниками міліції.(а.с. 12-13)
Викладене підтверджуться протоколом виявлення та вилучення від 04.09.2007 року співробітниками міліції в присутності понятих у ОСОБА_1 мобільного телефона "Сіменс С-75", в ході вилучення якого останній пояснив що мобільний телефон він взяв у хлопця імені якого не знає та побіг на перехрестя вулиць Гетьмана Полуботка та Інтернаціоналістів, після чого був затриманий співробітниками міліції, (а.с. 5)
В ході проведеної очної ставки малолітній потерпілий ОСОБА_2 показав що просив у невідмого хлопця повернути його мобільний телефон , той не звертав на нього уваги , а він йшов за ним слідом на невеликій відстанні і наполягав на поверненні , піля того як хлопець побіг , намагаючись від нього втекти, він побіг за ним але наздогнати його не зміг, а ОСОБА_1 стверджував що мобільний телефон взяв у хлопця з метою заволодіння, не повернув його та втік , після чого був затриманий співробітниками міліції.При цьому вказав що повністю погоджується з показами потерпілого.(а.с. 26)
Будучи допитаним в ході досудового слідства в якості підозрюваного ОСОБА_1 стверджував що взявши у малолітнього мобільний телефон , мав мету ним заволодіти та пішов спочатку на вул. Рокосовського, потім направився на проспект Перемоги а потім на вул. Полуботка де на перехресті з вул. Інтернаціоналістів став тікати від нього та був затриманий співробітниками міліції, при цьому хлопчик постійно йшов за ним та просив повернути йому його мобільний телефон, але він на нього ніякої уваги не звертав поскільки мав намір залишити його собі.(а.с. 22)
Окрім вищенаведенних доказів винність підсудного підтверджуєтья речовим доказом по справі: мобільним телефоном "Сіменс С 75" з сім картою оператора мобільного зв"язку "Київстар" , що був переданий на зберігання законному представнику неповнолітнього потерпілого ОСОБА_8(а.с. 30-32)
Суд критично оцінює покази підсудного дані ним в судовому засіданні і розцінює їх як захисні , поскільки вони повністю спростовуються іншими доказами по справі що в своїй сукупності узгоджуються між собою. Так у суда немає підстав недовіряти показам потерпілого які були послідовними і не змінним як в ході досудового так і судового слідства.Підсудний стверджуючи про те що мав намір лише подивитись та повернути станньому мобільний телефон не міг пояснити чому на протязі такої великої відстані та тривалого проміжку часу на неодноразові прохання потерпілого не повертав йому телефона, а став від нього тікати при цьому взагалі не знав імені останього та місця його проживання що повністю виключає можливість його повернення в майбутньому. Суд вважає що дії підсудного свідчать про намагання останнього утримувати викрадене ним майно та відкритість його наміру на заволодіння ним, що було очевидним і для потерпілого який , розуміючи що не зможе в силу свого віку захистити себе , звернувся за допомогою до сторонніх осіб.
4
Враховуючи викладене суд вважає що обвинувачення пред'явлене ОСОБА_1 органом досудового слідства знайшло своє підтвердження в судовому засіданні в повному обсязі.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку що умисні дії ОСОБА_1, які виразились в відкритому викраденні майна, що належить потерпілому ОСОБА_2 , вчинені повторно, підлягають кваліфікації за ст. 186 ч.2 КК України.
Вирішуючи питання про призначення підсудному покарання суд керується вимогами ст. ст. 65-67, 103 КК України та роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" та виходить із принципів законності, справедливості, обгрунтованності та індивідуалізації покарання.
При вирішенні питання про призначення підсудному покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину , що відноситься до категорії тяжких, особу підсудного , що має судимість та вчинив злочин в період невідбутого покарання , позитивно характеризується, приймає до уваги його вік, стан здоров"я, а саме наявність хронічної хвороби, сімейне та матеріальне положення, те що він має хвору матір та батька інваліда З групи, наявність обставин , що пом"якшують покарання як вчинення злочину в неповнолітньому віці, відсутність матеріальної шкоди, та такої, що його обтяжує, як вчинення злочину стосовно малолітнього, і вважає за можливе призначити ОСОБА_1 покарання в вигляді позбавлення волі, згідно мінімальних меж санкції статті що йому інкримінується.Зважаючи на покази та характер поведінки підсудного , суд вважає що пом"якшуюча покарання обставина як щире каяття свого підтвердження в судовому засіданні не знайшла.
Приймаючи до уваги , що підсудний вчинив злочин в період іспитового строку покарання з випробуванням, суд керуючись вимогами ст. 71 КК України та роз'ясненнями п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" та призначаючи ОСОБА_1 покарання за сукупністю вироків, вважає за можливе частково приєднати невідбуте покарання за вироком Деснянського районного суду М. Чернігова від 19.06.2007 року.
Речовий доказ по справі :мобільний телефон "Сіменс С 75" , вартістю 300 грн., з сім картою оператора мобільного зв"язку "Київстар" , переданий на зберігання законному представнику неповнолітнього потерпілого ОСОБА_8 залишити власнику.(реквізити а.с. 30-32)
Міру запобіжного заходу щодо підсудного залишити попередню -утримання під вартою. Зарахувати в строк відбування покарання час знаходження ОСОБА_1 в умовах ІТУ та СІЗО.Початок строку відбування покарання підсудному лічити з дня його затримання - 04.09.2007 року .
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд -
ЗАСУДИВ:
5
ОСОБА_1визнати винним в скоєнні злочину передбаченого ст. 186 ч.2 КК України та призначити йому покарання в вигляді 4 (чотирьох) років 3(трьох) місяців позбавлення волі.
Відповідно до ст. 71 КК України приєднати до призначеного покарання 1 (один) місяць позбавлення волі за вироком Деснянського районного суду М. Чернігова від 19.06.2007 року і призначити ОСОБА_1 покарання остаточно за сукупністю вироків в вигляді 4 ( чотирьох) років 4 (чотирьох) місяців позбавлення волі.
Речовий доказ по справі .-мобільний телефон "Сіменс С 75" , вартістю 300 грн., з сім картою оператора мобільного зв"язку "Київстар" , переданий на зберігання законному представнику неповнолітнього потерпілого ОСОБА_8 залишити власнику.(реквізити а.с. 30-32)
Міру запобіжного заходу щодо засудженого ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити утримання під вартою. Зарахувати в строк відбування покарання час знаходження ОСОБА_1 в умовах ІТУ та СІЗО.Початок строку відбування покарання засудженому лічити з дня його затримання - 04.09.2007 року .
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Чернігівської області протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим в той же строк з дня вручення копії вироку.