Справа № 2/380/17/13 Головуючий у І інстанції Лісовенко П.І.
Провадження № 22-ц/780/1657/13 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко Ю.О.
Категорія 29 21.03.2013
РІШЕННЯ
Іменем України
21 березня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
Головуючого - судді : Волохова Л.А.,
суддів Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.,
при секретарі Баліну П.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 23 січня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні майном та відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
В листопаді 2012 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з вищевказаним позовом та просили ухвалити рішення про його задоволення, посилаючись на те, що їм на праві спільної часткової власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 12.03.2010 року державним нотаріусом Тетіївської районної державної нотаріальної контори Бурлаченко О.Г., належить житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за АДРЕСА_1. У травні 2010 року вони домовилися з відповідачем ОСОБА_4 щодо продажу будинку, в зв»язку з чим 13.05.2010 року вона в рахунок оплати вартості будинку сплатила позивачам 70000 грн. З дозволу позивачів відповідачі заселилися в належний їм будинок ще до оформлення договору купівлі-продажу. В подальшому ОСОБА_4 відмовилась від укладання договору купівлі-продажу і звернулась до суду з позовом про стягнення з позивачів сплачених нею їм коштів, які були стягнуті рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 06 липня 2012 року, зміненим рішенням апеляційного суду Київської області від 20 серпня 2012 року. Оскільки зникла передумова використання відповідачами будинку, що належить позивачам, останні 08.08.2012 року надіслали відповідачам вимогу про усунення перешкод у користуванні їхнім майном шляхом звільнення домогосподарства до 20.08.2012 року, що відповідачами зроблено не було. Враховуючи викладене, з підстав, передбачених ст.ст. 387, 391 ЦК України, позивачі просили суд усунути перешкоди в здійсненні ними права користування та розпорядження належним їм житловим будинком шляхом примусового виселення з будинку ОСОБА_4 та членів її сім»ї. Крім того просили суд стягнути з ОСОБА_4 завдану їм в зв»язку з порушенням права власності моральну шкоду в розмірі 3000 грн.
Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 23 січня 2013 року позов задоволено частково. Зобов»язано ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 жилим будинком АДРЕСА_1, забезпечивши вільний доступ до жилого будинку з надвірними будівлями. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник позивачів подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просив рішення суду першої інстанції змінити та задовольнити вимоги позивачів в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 12.03.2010 року державним нотаріусом Тетіївської районної державної нотаріальної контори Бурлаченко О.Г. (а.с.12-13), належить житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за АДРЕСА_1.
У травні 2010 року позивачі домовилися з відповідачем ОСОБА_4 щодо продажу будинку, в зв»язку з чим 13.05.2010 року вона в рахунок оплати вартості будинку сплатила позивачам 70000 грн.
З дозволу позивачів відповідачі заселилися в належний їм будинок ще до оформлення договору купівлі-продажу. В подальшому ОСОБА_4 відмовилась від укладання договору купівлі-продажу і звернулась до суду з позовом про стягнення з позивачів сплачених нею їм коштів, які були стягнуті рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 06 липня 2012 року, зміненим рішенням апеляційного суду Київської області від 20 серпня 2012 року. Оскільки зникла передумова використання відповідачами будинку, що належить позивачам, останні 08.08.2012 року надіслали відповідачам вимогу про усунення перешкод у користуванні їхнім майном шляхом звільнення домогосподарства до 20.08.2012 року, що відповідачами зроблено не було.
Ухвалюючи рішення про відмову в позові в частині усунення позивачам перешкод в користуванні та розпорядженні їхнім майном шляхом виселення відповідачів, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та безпідставності вимог позивачів, однак з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім»ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Згідно ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, і з позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є власниками будинку, в якому без жодних правових підстав проживають відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, що є безумовним порушенням прав позивачів як власників, в зв»язку з чим законною та обґрунтованою є їхня вимога про усунення порушень їхніх прав власників шляхом виселення відповідачів з належного їм будинку, оскільки цей спосіб захисту відповідає характеру порушення прав позивачів відповідачами та сприяє його відновленню.
Враховуючи викладене, рішення суду в частині усунення перешкод позивачам у користуванні будинком шляхом забезпечення їм вільного доступу до жилого будинку з надвірними будівлями підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про усунення перешкод позивачам в користуванні будинком шляхом примусового виселення з нього відповідачів.
Рішення суду в частині відмови у задоволенні вимоги позивачів про стягнення з відповідачів моральної шкоди ухвалене судом на підставі повно та всебічно встановлених обставин справи, підтверджених доказами, перевіреними судом, в зв»язку з чим підлягає залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Рішення Тетіївського районного суду Київської області від 23 січня 2013 року - скасувати в частині зобов»язання ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 усунути ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перешкоди в користуванні жилим будинком АДРЕСА_1, забезпечивши вільний доступ до жилого будинку з надвірними будівлями, та ухвалити в цій частині нове рішення.
Усунути ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження житловим будинком АДРЕСА_1 шляхом примусового виселення з будинку ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 без надання їм іншого житлового приміщення.
В іншій частині рішення Тетіївського районного суду Київської області від 23 січня 2013 року залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий :
Судді :